Справа №476/1141/15-ц 28.03.2016 28032016 28.03.2016

Провадження №22-ц/784/706/16

Справа № 476/1141/15-ц Головуючий в 1 інстанції - Чернякова Н.В.

Провадження № 22ц/784/706/16 Доповідач - Маляренко І.Б.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі :

Головуючого: Маляренко І.Б.

Суддів: Прокопчук Л.М ., Темнікової В.І.

За участю секретаря: Гордійчук С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»(далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що 11.08.2008 року між ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 4000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Банк послався на те, що ОСОБА_2 порушив кредитні зобов'язання, в зв'язку з чим станом на 31.08.2015 року виникла заборгованість у розмірі 12733.16 грн., яка складається з: 9493,34 грн. - заборгованості за кредитом, 2195.38 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 200.00 грн. - заборгованості за пенею та комісією, 250.00 грн. - штрафу (фіксована частина), 594.44 грн. - штрафу (процентна складова).

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив стягнути на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі 12733.16 грн. та 1218.00 грн. судових витрат.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.08.2008 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким Банк надав позичальнику кредит у розмірі 4000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Погашення заборгованості повинно було здійснюватися щомісяця, до 25 числа слідуючого за звітним, шляхом сплати позичальником щомісячного платежу в розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд послався на те, що відповідно до умов кредитного договору, договір складається із заяви Позичальника, Умов і правил надання банківських послуг та Пам'ятки клієнта, з чим відповідач погодився, підписавши заяву Позичальника.

Заперечуючи проти зазначеного, апелянт послався на те, що судом першої інстанції не взято до уваги того, що відповідач заперечував наявність договірних взаємовідносин з позивачем, і його доводи підтверджуються відсутністю в матеріалах справи укладених між сторонами будь-яких Договорів.

Проте колегія суддів вважає зазначені доводи безпідставними з урахуванням наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Із наявних в матеріалах справи заяви та довідки про умови кредитування кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.132-133), особисто підписаних відповідачем ОСОБА_2, вбачається, що кредит було надано йому у вигляді поновлюваної кредитної лінії.

Ст. 1069 ЦК України передбачено, що якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із наявної в матеріалах справи виписки по рахунку вбачається, що відповідач тривалий термін користувався кредитним коштами. Оскільки кредит було надано у вигляді поновлюваної кредитної лінії, він неодноразово погашав заборгованість в повному обсязі та повторно отримував кредитні кошти. Ці обставини підтверджуються випискою за рахунком відповідача, яка є роздруківкою електронних документів про переказ коштів.

Колегія суддів вважає, що зазначена виписка є належним і допустимим доказом, враховуючи зміст п. 3.3. розділу III Науково-методичних рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1950/5), який передбачає, що виписки (регістри) надаються в якості доказів у випадку ведення бухгалтерського обліку в електронно-обчислювальному вигляді. Крім того, відповідно до ст. 40 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" суди не можуть відмовити у прийнятті як доказу електронного документа та вимагати надання паперового документа.

Що стосується доводів апелянта про безпідставність посилання суду першої інстанції на будь-які пункти Умов і Правил надання банківських послуг і Тарифи ПриватБанку, оскільки на них відсутній його підпис, то колегія суддів бере до уваги наступне.

Як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції послався, зокрема, на п. 6.5 Умов і правил надання банківських послуг, згідно з яким позичальник зобов'язався погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його користування, перевитратам платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Також суд послався на п. 8.6 Умов і правил надання банківських послуг, відповідно до якого за порушення позичальником строків оплати платежів з будь-якого грошового зобов'язання, передбаченого договором більш ніж на 120 днів, він зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову.

Проте зазначені пункти Умов і правил надання банківських послуг продубльовано у підписаній відповідачем довідці про умови кредитування кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с. 133).

Крім того суд зазначив, що згідно із положеннями п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з дня його підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Збільшення розміру кредитного ліміту позивачем відповідає п. 5.3 Умов і правил надання банківських послуг, згідно з яким банк має право в односторонньому порядку без попереднього повідомлення клієнта змінити розмір кредитного ліміту.

В даному випадку апелянт не бере до уваги того, що у підписаній ним заяві на відкриття карткового рахунку зазначено, що банк має право у будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт, тобто діяти в односторонньому порядку (а.с. 132 зв.).

Варто також зазначити, що після укладання 11.08.2008 р. договору про надання банківських послуг з метою доступу до власного рахунку та здійснення платіжних операцій з нього відповідач отримував перевипущені та додаткові електронні платіжні засоби - пластикові картки. Факт отримання відповідачем карток підтверджується наданими позивачем копіями фотографій відповідача з картками. За допомогою нових та додаткових карток відповідач користувався коштами на рахунку, відкритому відповідно до заяви 11.08.2008 р., відкриття інших карткових рахунків не здійснювалося.

Відображення операції із застосуванням різних видів електронних платіжних засобів за одним рахунком здійснювалося банком на підставі п. 2.10. Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою правління НБУ № 137 від 19.04.2005 р.; п. 3.4. Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБУ № 223 від 30.04.2010 р. та п. 4. Розділу ІІІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБУ № 705 від 05.11.2014 р.

Що стосується посилання суду на строк дії договору (п. 9.12 Умов), то в даному випадку слід брати до уваги те, що строк дії кожної із карток встановлювався в один рік і це підтверджується наданим позивачем витягом із програмного комплексу банку.

Зокрема, за спірний період відповідачем було отримано картку № 5577212902655722, картку № 5577212703383110, картку № 4149437713606711 та картку № 4149437112274822.

Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості, відповідач ОСОБА_2 станом на 31 серпня 2015 року має прострочену заборгованість у розмірі 12733.16 грн., яка складається з: 9493.34 грн. - заборгованості за кредитом, 2195.38 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 200.00 грн. - заборгованості за пенею, а також 250.00 грн. - штрафу (фіксована частина), 594.44 грн. - штрафу (процентна складова).

Що стосується зазначення у розрахунку заборгованості 200 грн. як суми комісії та пені, то із підписаних відповідачем заяви та довідки про умови кредитування кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» вбачається, що комісія за кредитним договором не передбачалася. Дана сума є пенею, яку розраховано у порядку, передбаченому зазначеною довідкою і в межах строку позовної давності.

Доводи апелянта щодо помилкового зазначення в оскаржуваному рішенні того, що справу було розглянуто за участі представника позивача ОСОБА_4, тоді як той останні три засідання, в тому числі і в день ухвалення рішення, до суду не з'являвся,на увагу не заслуговують, оскільки не відповідають дійсності, тому що як вбачається із матеріалів справи, представник позивача брав участь у судових засіданнях, які відбулися 09.12.2015 р. 29.12.2015 р., де надавав пояснення, відповідав на запитання.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неналежне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань і необхідність стягнення з нього на користь позивача заборгованості у зазначеному позивачем розмірі.

Згідно із ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути оскаржена

шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: