ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року Справа № 904/6171/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. (доповідача),

суддів :Самусенко С.С., Козир Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 р.

та на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2015 р.

у справі№ 904/6171/15 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (надалі - ПАТ КБ "Приватбанк")

доПовного товариства "Союз-Колос" (надалі - ПТ "Союз-Колос")

простягнення 1 372 682,93 грн.

за участю представників:

від позивача- Тузова В.О.

від відповідача- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2015 р. (суддя Бєлік В.Г.) відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ПТ "Союз-Колос" про стягнення заборгованості, пені, відсотків в сумі 1 372 682,93 грн. за кредитним договором № 13/К від 26.07.1997 р., з огляду на сплив строку позовної давності як за вимогами про сплату суми процентів за користування кредитом, так і до вимог про сплату пені за несвоєчасну оплату процентів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 р. (головуючий суддя Джихур О.В. (доповідач), судді: Виноградник О.М., Дмитренко Г.К.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.03.2016 р. (головуючий суддя Татьков В.І. (доповідач), судді: Картере В.І., Губенко Н.М.) касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 р. та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2015 р. прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 29.03.2016 р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 28.03.2016 р. № 08.03-04/628 у даній справі призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою суддів Картере В.І. та Губенко Н.М.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.03.2016 р. для розгляду касаційної скарги у справі № 904/6171/15 визначено склад колегії суддів: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Самусенко С.С., Козир Т.П.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.09.2016 р. (головуючий суддя Татьков В.І. (доповідач), судді: Самусенко С.С., Козир Т.П.) касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 р. та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2015 р. у справі № 904/6171/15 прийнято до свого провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 26.07.1997 р. між Комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк" та ПТ "Союз-Колос" укладено кредитний договір № 13/К (надалі - Договір), відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит в сумі 170 000 грн. на строк до 26.04.1998 р. зі сплатою 49 % річних, на виконання чого Банк зобов'язується відкрити рахунок № 80477627 та особовий рахунок по процентам № 50960630; кредит надається шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок № 80467527.

Відповідно до п. 4.2. Договору в разі несвоєчасного погашення основного боргу позичальник сплачує Банку 98 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. За несвоєчасну сплату процентів в строки передбачені п. 2.2.3 договору позичальник сплачує пені у розмірі 2 % від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочки до повного погашення боргу (п. 4.4 Договору).

Згідно з п. 5 Договору останній набуває чинності з моменту відкриття Банком судного рахунку і діє до повного виконання зобов'язань сторонами по договору.

Так, звертаючись до суду з відповідними вимогами, позивач посилався на те, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, кошти не повернув, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 31 березня 2000 року по 02 червня 2015 року в сумі 445 435, 29 гр. і пеню за прострочку погашення процентів в сумі 927 247, 64 грн. за несвоєчасне погашення процентів за період з 07 жовтня 2004 року по 02 червня 2015 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та вірно вказано судами, основний борг (тіло кредиту) в розмірі 118 170, 32 грн. списаний Банком, як безнадійний 25.07.2001 р., про що свідчить банківська виписка з 29.07.1997 р. по 24.07.2014 р. стосовно рахунку ПТ "Союз-Колос".

Судова колегія погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що, зважаючи на час укладення кредитного договору, строк на який надавався кредит - до 26.04.1998 р., дані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу УРСР (1963 р.).

Так, відповідно до ст. 374 ЦК УРСР за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Згідно з Положенням про кредитування, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 28.09.1995 р. № 246 (в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору) кредитна операція - це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.

Місцевим та апеляційним господарськими судами правомірно було звернуто увагу на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання відповідачу кредиту у сумі 170 000 грн., так як в розрахунках, доданих до позовної заяви, зазначено розмір кредиту 118 170, 32 грн., при цьому ПАТ КБ "Приватбанк" жодним чином не обґрунтовано, з яких підстав розмір кредиту зменшився до 118 170, 32 грн.

В силу положень ст.ст. 71, 72, 74, 76 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Скорочені строки давності тривалістю в шість місяців діють, зокрема, за позовами, зокрема про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

У відповідності зі ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Так, як вірно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, кредит за укладеним між сторонами Договором підлягав поверненню до 26.04.1998 р., в той час як позивач звернувся з позовною заявою до суду 14.07.2015 р., тобто поза межами встановленого статтею 71 ЦК УРСР строку позовної давності.

За змістом статті 80 ЦК УРСР сплив строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Статтею 84 ЦК УРСР передбачено, що із закінченням строку позовної давності по головній вимозі вважається, що строк позовної давності минув і по додатковій вимозі (неустойка, поручительство тощо).

Отже, зважаючи на викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірних та обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення заявлених ПАТ КБ "Приватбанк" позовних вимог до ПТ "Союз-Колос", з огляду на сплив строку позовної давності та незазначення позивачем поважних причин такого пропуску.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2015 р. у справі № 904/6171/15 залишити без змін.

Головуючий суддя (доповідач) В.І. Татьков

Суддя С.С. Самусенко

Суддя Т.П. Козир