ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року Справа № 910/24808/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. (доповідача),

суддів :Самусенко С.С., Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 р.

у справі№ 910/24808/15 господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нова назва - Публічне акціонерне товариство "Сбербанк") (надалі - ПАТ "Сбербанк")

до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (надалі - ТОВ "Коксотрейд"); 2) Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (надалі - ПрАТ "Харківський коксовий завод")

простягнення 9 579 302,64 доларів США, що еквівалентно 208 880 707,79 грн. і 15 086 950,57 грн.

за участю представників:

від позивача- Новик Є.М.

від відповідача-1- не з'явилися

від відповідача-2- Левченко М.В., - Мецгер Ю.Ю.

вільний слухач- ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року ПАТ "Сбербанк" звернулось з позовом до ТОВ "Коксотрейд" та ПрАТ "Харківський коксовий завод" про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р. в розмірі 9 579 302,64 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 208 880 707,79 грн. і 15 086 950,57 грн.

В процесі розгляду справи, у грудні 2015 року позивач звернувся до місцевого суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову ПАТ "Сбербанк", в якій просив суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 9 579 302,64 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 208 880 707,79 грн. і 15 086 950,57 грн., що належать ПрАТ "Харківський коксовий завод", також накласти арешт на грошові кошти в сумі 9 579 302,64 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 208 880 707,79 грн. і 15 086 950,57 грн., що належать ТОВ "Коксотрейд".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2015 р. (ОСОБА_8) заяву ПАТ "Сбербанк" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено: з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти в межах суми 9 579 302,64 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 208 880 707,79 грн. і 15 086 950,57 грн., що належать ПрАТ "Харківський коксовий завод" та обліковуються на рахунках в банківських або інших кредитно-фінансових установах, а також на будь-яких інших рахунках, виявлених державною виконавчою службою в ході виконання ухвали суду; з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти в межах суми 9 579 302,64 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 208 880 707,79 грн. і 15 086 950,57 грн., що належать ТОВ "Коксотрейд" та обліковуються на рахунках в банківських або інших кредитно-фінансових установах, а також на будь-яких інших рахунках, виявлених державною виконавчою службою в ході виконання ухвали суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 р. (головуючий суддя Буравльов С.І., судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В.) ухвалу господарського суду міста Києва від 03.12.2015 р. скасовано, відмовлено ПАТ "Сбербанк" в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Сбербанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.02.2016 р. (головуючий суддя Татьков В.І. (доповідач), судді: Губенко Н.М., Плюшко І.А.) касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 р. прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 01.03.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 29.02.2016 р. № 08.03-04/278 у даній справі призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з перебуванням судді Плюшка І.А. на лікарняному.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.02.2016 р. для розгляду касаційної скарги у справі № 910/24808/15 визначено склад колегії суддів: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Барицька Т.Л., Губенко Н.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.03.2016 р. касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 р. у справі № 910/24808/15 прийнято до провадження.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.03.2016 р. продовжено строк та відкладено розгляд касаційної скарги на 29.03.2016 р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 28.03.2016 р. № 08.03-04/626 у даній справі призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою суддів Барицької Т.Л. та Губенко Н.М.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.03.2016 р. для розгляду касаційної скарги у справі № 910/24808/15 визначено склад колегії суддів: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Самусенко С.С., Мележик Н.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.03.2016 р. касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 р. у справі № 910/24808/15 прийнято до провадження

До початку судового засідання, 29 березня 2016 року, через канцелярію Вищого господарського суду України, від ПрАТ "Харківський коксовий завод" надійшли заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких відповідач-2 просить залишити без змін прийняту у справі постанову, а подану ПАТ "Сбербанк" касаційну скаргу - без задоволення.

Також, 29.03.2016 р. від ПАТ "Сбербанк" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення даного клопотання без задоволення, оскільки норми статті 77 ГПК України не містять такої підстави для відкладення розгляду справи як ознайомлення з матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, звертаючись з відповідним клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову ПАТ "Сбербанк" посилався на те, що у розміщеному в Бюлетені "Цінні папери України" № 162 від 03.09.2015 р. містяться відомості про те, що 04.08.2015 р. загальними зборами акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод" було прийнято рішення про виділ з товариства, без його припинення. Вимоги кредиторів, що відповідно до чинного законодавства України можуть бути заявлені до товариства в процесі виділу, приймаються на адресу місцезнаходження товариства до 10.10.2015 р. включно, що на думку позивача свідчить про намагання відповідача-2 ухилитись від виконання своїх зобов'язань перед позивачем шляхом передачі по розподільчому балансу своїх активів новоствореним юридичним особам.

Також, заявник зазначав, що відповідачі мають негативні фінансові результати діяльності, що відображені в балансі та фінансованому звіті від 30.09.2015 р., а у порівнянні з балансом та фінансовою звітністю станом на 31.12.2015 р., зокрема, вбачається зменшення основних засобів та суттєве збільшення довгострокових зобов'язань.

Місцевий господарський суд, задовольняючи заяву ПАТ "Сбербанк" про забезпечення позову та накладаючи арешт на грошові кошти відповідачів, посилався на ймовірність виникнення труднощів з виконанням рішення господарського суду з боку ТОВ "Коксотрейд" та ПрАТ "Харківський коксовий завод".

Водночас, господарський суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків, з чим погоджується і колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, серед яких, зокрема, накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Приписами постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" унормовано, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Київський апеляційний господарський суд правомірно дійшов висновку, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий суд не звернув увагу на те, що вжиття заходів до забезпечення позову не повинно призводити до втручання у підприємницьку діяльність відповідачів, тим більше мати наслідком повне припинення їхньої господарської діяльності, у зв'язку з чим вони можуть бути позбавлені можливості проводити передбачену статутом поточну господарську діяльність та поступово погашати свою заборгованість,у тому числі, і перед позивачем.

Окрім того, суд апеляційної інстанції підставно вказав, що посилання позивача на те, що 04.08.2015 р. загальними зборами акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод" було прийнято рішення про виділ товариства без його припинення, не може вважатися доказом вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань, оскільки рішення про виділ було прийнято ще до звернення позивача з відповідним позовом в межах даної справи. При цьому, положеннями самого Договору про відкриття кредитної лінії № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р. не передбачено жодних обмежень щодо процедур виділу.

Також, місцевим господарським судом не було досліджено взагалі обставин стосовно того, що виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р. було також забезпечено іпотекою, заставою та поруками.

Господарський суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не було надано місцевому суду будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог стосовно неможливості або утруднення виконання в майбутньому рішення суду, як і доказів, які б свідчили про виведення активів підприємств, продаж майна, закриття рахунків, інших дій, спрямованих на ухилення відповідачів від виконання кредитних зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги відсутність належних доказів, які б свідчили про ухилення відповідачів від виконання рішення суду у даній справі, Київський апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ПАТ "Сбербанк" про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми 9 579 302,64 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 208 880 707,79 грн. і 15 086 950,57 грн., що належать ПрАТ "Харківський коксовий завод", та накладення арешту на грошові кошти в межах суми 9 579 302,64 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 208 880 707,79 грн. і 15 086 950,57 грн., що належать ТОВ "Коксотрейд".

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням, зокрема, вимог процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 р. у справі № 910/24808/15 залишити без змін.

Головуючий суддя (доповідач) В.І. Татьков

Суддя С.С. Самусенко

Суддя Н.І. Мележик