АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № Справа № 22ц-3615/10 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Дерев'янко О.Г.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2010 року м. Дніпропетровськ

27 травня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Дерев’янка О.Г.,

суддів: Красвітної Т.П., Черненкової Л.А.,

при секретарі Горобець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про захист прав споживачів, відшкодування збитків та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись

на те, що між ним та відповідачем 01 березня 2003 року укладений договір про відкриття картонного рахунку та обслуговування пенсійної платіжної картки №171, відповідно до якого йому пенсійний фонд перераховує щомісяця на відкритий рахунок пенсію в сумі 524,00 грн., яку в готівці одержує через банкомат, однак 05 серпня 2007 року при одержанні готівки в банкоматі, дізнався про поставлення його картки платіжною системою відповідача в Стоп-лист, без достатніх підстав для цього та в порушення вимог договору, що позбавило можливості одержувати кошти, тому, враховуючи тривалість порушення його прав як споживача, позивач просив суд стягнути на свою користь з відповідача заподіяну неналежним виконанням умов договору майнову шкоду в сумі 5720,00 грн., моральну шкоду в сумі 50000,00 грн. та судові витрати в сумі 30,00 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 суму збитків, завданих неналежним виконанням умов договору в розмірі 520,00 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про зміну оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову в [ повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду скасуванню або зміні не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 01 березня 2003 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір №171 про відкриття картрахунку і обслуговування пенсійної платіжної картки (а.с.З) за умовами якого банк зобов’язувався приймати і зараховувати на рахунок №4627087861129080 грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

З наявного в матеріалах справи журналу банківських операцій, 11 липня 2007 року в період операційного часу 11:41 та 11:52 за відсутності коштів на картковому рахунку позивача, відповідачем прийнято до виконання два електронні розрахункові документи на суму 300,00 грн. та 100,00 грн. для придбання товарів в електронній мережі Kyivstarshop.net та за недостатністю коштів трансакції за ними відхилені. За цим, 11 липня 2007 року, за ініціативою працівника банку о 16:25 картрахунку встановлено статус стоп-лист та провадження банківських операцій тимчасово зупинено.

02 серпня 2007 року, тобто в період дії тимчасового зупинення банківських операцій, на картрахунок позивача банком прийнято до зарахування 519,94 грн. пенсії позивача, залишок якої починаючи з дати останньої операції становив 524,50 грн.

Після цього за ініціативою банку 07 серпня 2007 року о 16:52:10 год. відновлено нормальний статус картки та всі розрахункові операції, а 08 серпня 2007 року у проміжок часу з 14:04:32 до 14:41:23 відповідачем перераховано пенсію позивача в сумі 520,00 грн. для придбання товарів в електронній мережі Kyivstarshop.net, portmone.com-e (а.с.66,67)

Правильно встановивши фактичні обставини справи, місцевий суд на підставі пунктів 5.1, 8.5 умов договору, ст.ст. 526, 610, 623 ЦК України, п.3.5, п.3.9 Правил Національної системи масових електронних платежів (затверджених постановою Правління Національного банку України №620 від 10 грудня 2004 року, положень Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року, обґрунтовано дійшов висновку про порушення банком умов договору при здійсненні розрахункових операцій по картрахунку позивача, що призвело до безпідставного переказу коштів з рахунку позивача, за відсутності його власного розпорядження на це, а тому перераховані кошти підлягають відшкодуванню в сумі 520,00 грн.

Стаття 22 ЦК України визначає поняття збитків, якими є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, місцевий суд правильно установив правову природу правовідносин, що склалися між сторонами і визначився з розміром та наявністю завданих позивачу збитків у сумі

520.0грн. і обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у сумі

5200.0грн., оскільки стаття 23 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає відповідальність суб’єкта господарювання, як санкцію ,яка підлягає застосуванню з боку держави, а тому і такий штраф зараховується до державного бюджету.

Також, не можна взяти до уваги вимоги ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про стягнення з відповідача на його користь неустойки на підставі пп.32.3.2 п.32.3 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» в розмірі відсоткової ставки установленої банком за короткостроковими кредитами за кожний день прострочення з дня переведення по день повернення коштів, стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних на підставі ст.625 ЦК України загальною сумою в 1165,70 грн., - оскільки зазначені вимоги з указаних підстав ОСОБА_2 в суді першої інстанції не заявлялися та не були предметом розгляду судом.

Крім зазначеного, колегія судців зважає на те, що на виниклі між позивачем та відповідачем правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно змісту п.5 ч.І ст.4 даного Закону від 12 травня 1991 року, з останніми змінами, внесеними Законом від 17 грудня 2009 року, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, лише за умови її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Приймаючи до уваги, що у даному випадку підстави для застосування п.5 ч.І ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» відсутні, в договорі №171 від 01 березня 2003 року, не передбачена компенсація моральної шкоди, колегія дійшла висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди задоволенню підлягають і місцевий суд обґрунтовано ВІДМОЕИВ у задоволенні цих вимог.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення ухвалене з суворим додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами

матеріального права і відсутні передбачені ст.311 ЦПК України підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двох місяців може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді