АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/1511/12 Справа № 22ц-13315/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Дерев'янко О.Г.
Категорія
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2012 року м. Дніпропетровськ 12 січня 2012 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Дерев’янка О.Г.,
суддів - Черненкової Л.А., Красвітної Т.П.
при секретарі - Горлаковій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
по апеляційній скарзі ОСОБА_2
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2011 року
за позовом ОСОБА_2 до Прокуратура Дніпропетровської області, Державного казначейства України, Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Дніпропетровській області, третя особа: Дніпропетровське міське управління ГУ МВС України про відшкодування моральної шкоди :
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 28.07.2008 року відносно неї прокуратурою Дніпропетровської області та ДГУ ГУМВД України в Дніпропетровської області порушено кримінальну справу № 62081561 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.І ст. 296 КК України та 18.09.2008 року вона була об’явлена в розшук.
25.09.2008 року її затримали та утримували під вартою 8 діб, після чого їй було оформлена підписка про невиїзд з 02.10.2008 року по 23.11.2010 року. Постановою від 23.11.2010 року кримінальна справа була закрита за відсутності складу злочину в її діях.
Незаконні дії відносно неї досудового слідства завдали їй моральної шкоди, яку позивачка згідно уточнених позовних вимог просила стягнути з Державного Казначейства України в розмірі 1 000 000 грн. (а.с.2-4,11-29)
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2011 року ОСОБА_2 у задоволенні її вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, тому просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити її вимоги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Рішення повинно відповідати вимогам ст. 213 та ст.215 ЦПК України, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачка не оскаржувала постанову по порушення кримінальної справи, як і інші процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, органами прокуратури або судом неправомірними чи незаконними дії працівників Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області та Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області не визнавались, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Проте погодитись з такими висновками суду не можна.
В силу положень ст.. 1176 ЦК України і ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі Закону), шкода завдана фізичній особі (громадянинові) внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Згідно зі п. 5 ст.. З Закону у наведених в ст.. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема моральна шкода.
Відповідно до положень ст.. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів Державного бюджету у розмірі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що 28 липня 2008 року прокуратурою Дніпропетровської області у відношенні ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за фактом хуліганства за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України і ця кримінальна справа направлена до Бабушкінського РВ ДМУ УМВС України м. Дніпропетровська для проведення досудового слідства.
09 жовтня 2008 року ОСОБА_2 пред’явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, (а.с.5, текст постанови)
Постановою слідчого відділу Дніпропетровського МУ МУМВС України в Дніпропетровській області від 23.11.2010 року кримінальна справа закрита за п. 1 ст. 213, п.2 ст. 6 КПК України, за відсутністю в діяннях ОСОБА_2 складу злочину. Міру запобіжного заходу підписку про невиїзд скасовано.(с.8)
Згідно виписки з амбулаторної карти ОСОБА_2 виданої СМСЧ - 6, починаючи з 04.10.2008 року позивачка спостерігається за місцем проживання в поліклініці СМСЧ - 6 з приводу гіпертонічної хвороби П ст.. криз.
З 05.12.2008 року по 31.12.2008 року знаходилась на стаціонарному лікуванні терапевтичного відділенні, а з 28.01.2009 р. по 17.02.2009 р. в кардіологічному відділенні. (а. с. З 9-41)
Відповідно до вимог ч. З ст. 13 Закону, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Матеріалами справи підтверджено, що стосовно ОСОБА_2 порушено кримінальну справу 28 липня 2008 року, а закрито кримінальну справу 23 листопада 2010 року, тобто під слідством позивачка перебувала 27 календарних місяців 27 днів, розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи складає 1073 грн. (Закон України від 22.12.2011 р. № 4282-VI)
Таким чином колегія суддів вважає, що знайшло своє підтвердження спричинення позивачці моральної шкоди, тому з Державного Казначейства України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 30044 грн., шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Керуючись ст.ст.209,218,303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2011 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з Державного Казначейства України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 30044 грн., шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді