АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № Справа № 22ц-15077/10 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Дерев'янко О.Г.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 року м. Дніпропетровськ

03 лютого 2011 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Дерев’янка О.Г.

суддів - Черненкової Л.А., Красвітної Т.П.

при секретарі - Куць О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2010 року

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: відділ паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Магдалинівського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровської області, ОСОБА_4 про скасування реєстрації та виселення:

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2, та згідно уточнених позовних вимог зазначила про те, що в 2005 року вона вирішила продати належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 з господарськими спорудами.

Домовилась в усній формі з ОСОБА_2, що сума купівлі-продажу квартири буде становити 2000 доларів СІНА, крім того після сплати завдатку покупець реєструється та мешкає у спірній квартирі до нотаріального укладення договору.

Частково сплативши в якості завдатку 1600 доларів США відповідачкою, як покупцем, покладені на себе обов’язки щодо придбання нерухомого майна та укладання договору не виконані. Право власності на квартиру залишилося за позивачкою. На цей час угода купівлі продажу квартири не може бути реалізована з огляду на бажання позивачкою використання власного майна для своїх потреб, тому позивачка просила суд скасувати реєстрацію ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2, зобов’язати відповідачку впродовж трьох днів після набрання чинності рішення суду висилитись з квартири та звільнити господарські споруди, що знаходяться в дворі будинку та належать позивачці.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено, скасовано реєстрацію та виселено відповідачку зі спірної квартири, стягнуто з відповідачки на користь позивачки судовий збір 51 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Із матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі- продажу від 01.01.1993 року належить позивачці ОСОБА_3 (а.с.6)

Відповідно до вимог ст.. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог СТ..391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від

17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд

вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, ст. 48 Закону України "Про власність", який втратив чинність з 20 червня 2007 року на підставі Закону України від 27 квітня 2007 року № 997-У "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких

законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу

України").

Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

За таких обставин, задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_3 щодо скасування реєстрації та вселення ОСОБА_2, а фактично усунення перешкод у користуванні власністю, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що між сторонами договір купівлі продажу квартири не укладено, тому відповідачка повинна бути виселена з квартири, яка належить на праві власності позивачці, оскільки вона має законне право володіти, користуватися та розпоряджатися цим будинком на власний розсуд.

Що стосується сплачених відповідачкою третій особі грошей у якості задатку, то відповідачка не позбавлена можливості звернутись до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду по їх оцінці, тому є необгрунтованими і не можуть служити підставою для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст.218, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді