ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.09                                                                                           Справа№ 24/22

За позовом: Державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного  транспорту України „Укрзалізничпостач”, м.Київ

До відповідача: Державного територіально-галузевого об’єднання  „Львівська залізниця”, м.Львів

Про стягнення 4 249,21грн.

                                                                                                    Суддя Хабіб М.І.

                                                                                                    Секретар Савченко Ю.А.                                            

Представники:  

Від позивача –Лесько Н.О. - представник

Від відповідача –Яремко П.С. - представник  

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 4 249,21грн. боргу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі  договору поставки №ЦХП-60107 від 28.12.2006 року позивач поставив відповідачеві у вагоні № 68819754 продукцію виробничо-технічного призначення на суму 246 269,56грн., що підтверджено залізничною квитанцією про приймання вантажу № 49998782 від 25.10.2007р. На оплату поставленого товару  відповідачеві  виставлений рахунок-фактура від 25.10.2007р. № ВБК07-3270 та сповіщення №10707, проте відповідач акцептував рахунок на суму 242020,35грн.. Заборгованість відповідача становить 4249,21грн.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи свої заперечення тим,  що  на станції Здолбунів Львівської залізниці при зважуванні вантажу виявлено нестачу вантажу в кількості 1150кг ( нетто). Як на доказ нестачі вантажу, відповідач посилається на комерційний акт №АЧ 827207 158/5 від 28.10.07р.,  складений на станції Здолбунів Львівської залізниці, а також на акт загальної форми від 30.10.2007року та акт приймання продукції за кількістю та якістю №168 від 01.11.2007року. Як зазначено у відзиві, 05.11.07р. про виявлену настачу вантажу було повідомлено позивача.

В запереченні на відзив від 13.04. 2009р. позивач  не погоджується з доводами відповідача, зазначає, зокрема, що акт №168  не відповідає вимогам Інструкції П6.

Ухвалою суду від 26.03.2009р. було продовжено строк вирішення спору.

В судовому засіданні 14.05.2009р. оголошувалась перерва до 16.06.2009р.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

28.12.2006року позивачем та відповідачем укладено договір №ЦХП-60107, відповідно до умов якого позивач зобов”язується передати відповідачеві у власність продукцію виробничо-технічного призначення, що визначена специфікацією до договору, а останній зобов’язується її прийняти та оплатити.

Пунктом 4.1 договору передбачено,що продукція поставляється залізничним або автомобільним транспортом.

Приймання продукції по кількості проводиться вантажоодержувачем відповідно до Інструкції П6 від 15.06.65р.( п.6.2 договору).

У разі виявлення невідповідності асортименту, кількості продукції, виклик представників постачальника та вантажовідправника для участі в прийманні продукції по кількості та складанні двостороннього акту обов»язковий ( п.6.2.1  договору).

Відповідно до п.7.1 договору покупець (відповідач) акцептовує сповіщення  на протязі двох робочих днів після отримання документів.

Згідно із квитанцією про приймання вантажу № 49998782 від 25.10.2007р  позивач  поставив відповідачеві ( вантажовідправник –ВАТ МК «Азовсталь», м. Маріуполь,  станція відправлення –Сартана, Донецької залізниці; вантажоодержувач –Колійна машинна станція-123, м. Рівне, станція призначення          -Вербка, Львівської залізниці)  в вагоні 68819754 підкладки  рейкові 1 КБ-65, вага брутто –87950 кг, нетто 66650 кг.

Така ж маса прийнятого до перевезення вантажу вказана в залізничній накладній               № 49998782  від  25.10.2007р.  В розділі 5 «Відмітки залізниці» накладної № 49998782  від  25.10.2007р. вказано, що  на  ст. Здолбунів складено комерційний акт  № 827207/158 від 28.10.2007р.на нестачу та акт загальної форми  №261 від 29.10.2007р., в розділі 6 «Відмітки про видачу вантажу»вказано, що вантаж виданий згідно акту №158/5.

В комерційному акті АЧ  № 827207/158/5 від 28.10.2007р., складеного на станції Здолбунів Львівської залізниці в додаток до акту №761 від 28.10.2007р., вказано, зокрема: «При комісійному зважуванні вагона  68819754 на основі акта загальної форми №761 ст. Здолбунів від 28.10.2007р., по документу значиться вантаж прокладки рейсові бр. 87950кг, нетто  66650кг, в дійсності виявлено вантаж вага бр.86800кг., нетто 65500кг, нестача проти документа 1150кг.»

Суду подана копія акту загальної форми № 761 від 28.10.2007р.ст. Здолбунів, згідно із яким  вага брутто менше проти документа на 850 кг.

Акту загальної форми  №261 від 29.10.2007р., складеного на ст. Здолбунів, який вказаний в залізничній накладній № 49998782  від  25.10.2007р., суду не подано.

Суду поданий акт загальної форми № б/н від 30.10.2007р, складений на ст.. Вербка Львівської залізниці, в якому, з посиланням на комерційний акт №158 ст. Здолбунів, вказано вагу нетто 65500кг вагона  № 68119754.

Згідно із актом №168 приймання продукції за кількістю та якістю від 01.11.2007р., складеним Колійною машинною станцією №123, вантаж виданий органом транспорту 30.10.2007р., час розкриття вагона –30.10.2007р, якість та комплектність продукції визначено металевою лінійкою та штангенциркулем,  по кількості отримано 65,500тн відповідно до комерційного акту №158, недостача становить 1,150т на суму 4249,21грн. ( з ПДВ).

В названому акті  є посилання на телеграми про виклик представника виробника (відправника) від 05.11.2007р. №78а та від 08.11.2007р. №132.

В телеграмах від 5 та 8 листопада 2007р., надісланих  КМС №123 на адресу позивача, вантажовідправника та станції відправлення, вказано, зокрема, наступне:

- 01.11.2007р. КМС-123 отримала напіввагон №  68819754, накладна № 49997872 із ст.. Сартана Донецької залізниці, вагон прибув із комерційним актом №150 із ст.. Здолбунів. При проведенні вхідного контролю підтверджено недостачу вантажу   в кількості 1,150тн згідно комерційного акту… Просимо направити представника на ст. Вербка ( телеграма від 05.11.2007р. №78а );

- 30.10.2007р. КМС-123 отримала напіввагон №  68819754, накладна № 49997872 із ст.. Сартана Донецької залізниці, вагон прибув із комерційним актом №150 із ст. Здолбунів. При проведенні вхідного контролю підтверджено недостачу вантажу   в кількості 1,150тн відповідно комерційного акту… Просимо направити представника на ст. Вербка на 12.11.2007р.                     ( телеграма від  08.11.2007р. №132).

На оплату поставленого товару позивачем виставлено відповідачеві рахунок - фактуру ВБК07-3270 від 25.10.07року та сповіщення №10707 від 31.10.2007року на суму 246 269,56грн.

Як вбачається з матеріалів справи,  відповідач акцептував сповіщення на суму 242020,35грн., а на суму 4249,21грн. не акцептував, посилаючись на нестачу товару.

На день вирішення спору доказів сплати  суми 4249,21грн. суду не подано.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення  з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи,  позов заявлено до відповідача як покупця  (вантажоодержувача) продукції за договором  поставки №ЦХП-60107.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на поставку продукції з недостачею, яка, на думку відповідача, підтверджена актом приймання №168 від 01.11.2007р., комерційним актом та актами загальної форми.

Такі доводи відповідача суперечать законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов»язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов»язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові ( п.2 ст.664 ЦК України).

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором, покупець має право, зокрема, вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від його оплати( ст.670 ЦК).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк.

Матеріалами справи ( квитанцією про прийняття вантажу від 25.10.2007р., залізничною накладною від 25.10.2007р.) підтверджено, що до перевезення передано, а залізницею прийнято до перевезення продукцію масою брутто –87950 кг, нетто 66650 кг. Відправником продукції є ВАТ МК «Азовсталь», м. Маріуполь. Жодних зауважень при прийнятті продукції до перевезення залізниця не мала.

Таким чином. в силу  п.2 ст.664 ЦК України обов»язок позивача про поставку, як постачальника, вважається виконаним у момент здачі продукції перевізникові, тобто 25.10.2007р.

Статтею 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі його одержувачу або передачі іншому підприємству.

В силу ст.127 Статуту залізниць України залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження вантажу відбулося не з її вини.

Згідно із ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми.

Відповідно до ст.. 6 Статуту залізнична накладна є  обов»язковою двосторонньою  письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається відправником та залізницею на користь третьої особи.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач не є ні перевізником, ні вантажовідправником ні вантажоодержувачем продукції.

Отже, жодного договору на перевезення вантажу, стягнення заборгованості за який є предметом даного спору, позивач із залізницею не укладав.

Відтак, комерційний акт та акти загальної форми, на які посилається відповідач, не можуть бути належними та допустимими доказами недостачі у правовідносинах позивача та відповідача за договором поставки №ЦХП-60107, чи доказами невиконання позивачем, як постачальником, умов договору поставки та підставою для відмови від оплати продукції відповідачем, як покупцем,   в кількості, яка була прийнята залізницею до перевезення.

Щодо посилань відповідача на акт № 168 від01.11.2007р., складений Колійною машинною станцією №123,  як на доказ недостачі, слід зазначити наступне.   

Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення  і товарів народного споживання по кількості, затв. постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6, з наступними змінами і доповненнями , передбачено, зокрема, що приймання продукції здійснюється в момент отримання її від органу транспорту ;  перевірка ваги проводиться в порядку, встановленому стандартами, ТУ; якщо при прийманні продукції буде виявлена недостача, то одержувач зобов»язаний призупинити приймання і викликати представника відправника (постачальника) для участі в прийманні; у повідомленні вказується, зокрема, номер і дата транспортного документа, вартість недостаючої продукції, час, на який призначене приймання продукції, тощо; повідомлення надсилається не пізніше 24 год. після виявлення недостачі; в акті про недостачу вказується, зокрема,  яким способом визначена кількість недостаючої продукції( зважуванням, підрахунком місць, обміром і т.п.).

Перелік документів, які додаються до акту, вказані в п.  26 Інструкції П6.

В акті №168 не вказано про те, що приймання продукції призупинялось для виклику представника  постачальника, не вказано яким способом визначена  недостача продукції в кількості 1,150т. Металевою лінійкою та штангенциркулем, вказаними в акті., неможливо визначити вагу продукції. В акті  № 168 вказана  дата його складання –01.11.2007р,   однак в акті є посилання на телеграми від 05.11.2007р. №78а та від 08.11.2007р. №132, що дає підстави для висновку, що акт №168 не був складений 01.11.2007р., а значно пізніше . До акту №168 не доданий жодний із документів, передбачених п.  26 Інструкції П6.

У названих вище телеграмах від 05.11.2007р. та 08.11.2008р.,  надісланих відповідачем як покупцем ( вантажоодержувачем) продукції,  вказано про недостачу вантажу за відправкою  № 49997872 згідно із комерційним актом №150 ст. Здолбунів, в той час, як продукція відвантажувалася по залізничній накладній №  4998782, квитанція про прийняття вантажу також №4998782.Комерційного акту №150, вказаного у телеграмах, суду не подано.  Телеграми надіслані не упродовж 24год. з моменту виявлення недостачі, як передбачено Інструкцією П6.

Названі телеграми суперечать одна одній та акту №168, оскільки в телеграмі від 05.11.2007р. вказано,  КМС-123 отримала напіввагон №  68819754  -01.11.2007р. ( в акті –30.10.2007р.), а в телеграмі від 08.11.2007р. - що названий вагон отриманий  –30.10.2007р.

В телеграмі від 05.11.2007р. не вказано на яку дату призначене приймання продукції, тобто, на яку дату слід скерувати представника. Акту від 12.11.2007р., саме на цю дату  телеграмою від 08.11.2007р. викликався представник постачальника, суду не подано.

Отже, названі телеграми не можна вважати належними доказами виклику відповідачем представника позивача для участі в прийманні продукції, відвантаженої по залізничній накладній №  4998782 , а складений Колійною машинною станцією №123 відповідача акт №168 про приймання продукції за кількістю та якістю від 01.11.2007р.,  не можна вважати належним доказом недостачі на суму  4249,21грн., оскільки  відповідачем, як покупцем продукції, порушені вимоги Інструкції П6 щодо строків та порядку приймання продукції по кількості, строків і порядку виклику представника   постачальника для участі в прийманні продукції, вимоги щодо порядку та строків складання  актів про недостачу продукції.

Згідно із ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував доводів позивача, доказів виконання умов договору поставки, чи неналежного виконання позивачем умов договору поставки, суду не подав.

На підставі викладеного суд вважає, що  позовні вимоги підлягають до задоволення.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 44,  49,69, 77, ст. 82-85, 116-117  ГПК України, суд

                                                                   ВИРІШИВ:

     1.   Позов задоволити повністю.

           Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”, ідентифікаційний код 01059900, адреса: 79000, м. Львів, вул..Гоголя,1, на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач”, ідентифікаційний код 19014832, адреса: 03049, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 11/15, - 4249,21грн. основного боргу, 102,00грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

           Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                             Хабіб М.