АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/1228/12 Справа № 22ц-8260/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1О Доповідач - Дерев'янко О.Г.
Категорія
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2012 року м. Дніпропетровськ
19 січня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Дерев’янка О.Г.,
суддів: Красвітної Т.П., Черненкової Л.А.,
при секретарі: Горлаковій Ю.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я (каліцтвом) заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі за текстом ДТП), -
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2008 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом до відповідачів, в обґрунтування якого зазначала, що 22 вересня 2007 року о 07-30 годині на вул. Набережна Заводська у м. Дніпропетровську відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та автомобілю НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 Під час ДТП позивачка перебувала в автомобілі BMW Х5” як пасажирка.
В результаті ДТП їй були спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозгової травми, струсу головного мозку 3-го ступеня, та як наслідок вона була визнана інвалідом другої неробочої групи. Водій автомобілю “ВАЗ 21099” ОСОБА_10 загинув.
Власником автомобілю “BMW Х5” є ОСОБА_8, власником автомобілю “ВАЗ 21099” є ОСОБА_7, спадкоємцями померлого ОСОБА_9 є його дружина ОСОБА_6 та донька ОСОБА_4.
В наслідок ДТП їй було спричинено матеріальну шкоду яка складається з: витрат на лікування в розмірі 2241,47 грн., 2) втраченого заробітку (доходу), внаслідок втрати загальної працездатності, який складається з: а) фактично втраченого заробітку за період з 12 квітня 2008 року по 01 грудня 2010 року в розмірі 68200 грн.; б) втраченого заробітку у майбутньому з помісячною виплатою суми в розмірі 613,69 грн.
Окрім цього їй також було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінила сумою в розмірі 100,000 грн.
Просила стягнути з відповідачів на користь позивача: 1) матеріальну шкоду у розмірі 70441,47 одноразово, та втраченого заробітку, що складає 662,49 грн. на місяць, з щомісячною виплатою до досягнення ОСОБА_2 пенсійного віку; 2) моральну шкоду у розмірі 100,000 грн., шляхом здійснення щомісячних платежів у розмірі 1000,0 грн. на місяць; 3) обмежити стягнення з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в межах вартості нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину після смерті ОСОБА_9; 4) судові витрати по справі.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2011 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я (каліцтвом) заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 в рівних частках з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 витрати на лікування в розмірі 2241,47 грн. Стягнуто в рівних " частках з ОСОБА_6, ОСОБА_4 суму втраченого заробітку на користь ОСОБА_2 в розмірі 11383,26 грн. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 втрачений заробіток в розмірі 15000 грн. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 70,44 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 15 грн. В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено.
1 В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про зміну рішення суду та
і ухвалення нового з тих підстав, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, а також судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ставлять питання про скасування рішення суду та закриття провадження у справі з тих підстав, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.
22 вересня 2007 року о 07-30 годині на вул. Набережна Заводська у м. Дніпропетровську відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю автомобілю НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та автомобілю НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 (крим.спр. а.с.3-17). В результаті ДТП пасажирка автомобіля “BMW Х5” ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, водій автомобіля “ВАЗ 21099” ОСОБА_9 отримав смертельні тілесні ушкодження, автомобілі “BMW Х5” та “ВАЗ 21099” отримали механічні пошкодження.
По факту даної дорожньо-транспортної пригоди було порушено кримінальну справу за ст. 286 ч.2 КК України, яка постановою слідчого СУ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області закрита з підстав ст. 6 п.8 КПК України (у зв’язку зі смертю винної особи) (крим.спр. а.с.77-78).
Згідно висновку авто-технічної експертизи, що була проведена у зв’язку з розслідуванням кримінальної справи, причиною ДТП є необережні та необачні дії водія ОСОБА_9, який під час руху не впорався з керуванням та порушив п.1.3, 1.5, 10.1 ПДР України. В діях водія ОСОБА_5 порушення вимог ПДР України, що знаходилися б в причинному зв’язку з даною ДТП відсутні (крим.спр. а.с.73-75).
Власником автомобілю НОМЕР_1 є ОСОБА_8, власником автомобілю НОМЕР_2 є ОСОБА_7 (крим.спр. а.с.47-49).
В результаті ДТП ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку 3-го ступеня, та як наслідок вона була визнана інвалідом другої групи (а.с.18-21).
Після смерті ОСОБА_9 (а.с.166) залишилась спадщина у вигляді 1/3 частини ч квартири АДРЕСА_1 (а.с.198-199), спадкоємцями що прийняли спадщину є його дружина ОСОБА_6 та донька ОСОБА_4.
Інвентаризаційна вартість спадкового майна, а саме 1/3 частини квартири АДРЕСА_2, складає 4292,53 грн. Тому, суд першої інстанції правильно зазначив, що спадкоємці повинні відповідати в межах цієї суми.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що на протязі всього часу знаходження позивачки на лікуванні в ОКЛ ім. “Мечникова” ОСОБА_5 в повному обсязі оплачувалися всі ліки, які призначалися для лікування. Даний факт підтверджений та не оспорювався позивачкою та її представниками, однак загальну суму вони не змогли зазначити. Представник позивачки зазначив, що витрати за квитанціями, які маються в кримінальній справі, оплачувались саме ОСОБА_5
Так, в матеріалах кримінальної справи є квитанції в підтвердження оплати на придбання ліків на загальну суму 6505 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір матеріальної шкоди завданий позивачці витратами на лікування в сумі 2241,47 грн. (а.с.5-15) повинні відшкодувати водії ОСОБА_5 та ОСОБА_9 (як особи, що володіли транспортними засобами на момент скоєння ДТП на відповідних правових підставах). Разом з тим, оскільки ОСОБА_9 загинув, шкоду, яка заподіяна здоров’ю позивачці внаслідок ДТП, повинні відшкодовувати його спадкоємці ОСОБА_6 та ОСОБА_4
А тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення вищевказаних витрати в рівних частках з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, тобто з кожного по 747,16 грн. на загальну суму 2241,47 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч.2 ст. 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов’язані її відшкодовувати незалежно від їхньої вини.
В силу ст. 1231 ЦК України, до спадкоємця переходить обов’язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.
Відповідно до ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров’я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачці в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, оскільки вона відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Що стосується позовних вимог до ОСОБА_7, ОСОБА_8, які були на час ДТП власниками транспортних засобів, то в цій частині доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є необгрунтованими, оскільки на час ДТП вони не були володільцями джерела підвищеної небезпеки, а передали транспортний засіб у володіння іншій особі на правовій підставі.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.
Наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін як так, що відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2011 року -- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: