ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 47/24128.05.09
За позовом ТОВ «Механік»
До ДП з ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація»
про стягнення 335608,69 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники:
Від позивача - Культе Д.В. –представник за довіреністю від 18.05.2009р.
Від відповідача - Олійник А.Р. –представник за довіреністю від 02.03.2009р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 307128,52 грн. заборгованості за надані послуги по Договору № 62/08 від 15.01.2008р., пені –10278,39 грн., втрат від інфляції –18201,78 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –3356,09 грн. та послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу-118,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2009р. було порушено провадження в справі № 47/241 та призначено її до розгляду на 28.05.2009р.
В судовому засіданні 28.05.2009р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити посилаючись на те, що відповідачем всупереч умов Договору № 62/08 від 15.01.2008р., не було здійснено оплату за надані послуги, оскільки позивач надав послуги загалом на суму 307128,52 грн., які відповідачем було прийнято, але не оплачено. Заборгованість яку позивач просив стягнути в судовому порядку складає –307128,52 грн. Також позивачем було заявлено до стягнення штрафні санкції за порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати.
Представник відповідача в судовому засідання 28.05.2009р., позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнав, але щодо стягнення штрафних санкцій заперечував, посилаючись на, те що позивач нарахував штрафні санкції за період в якому ще не виникло зобов’язання на оплату.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
ВСТАНОВИВ:
15.01.2008р. між позивачем –ТОВ «Механік», як виконавцем, та відповідачем ДП «Донвуглереструктуризація», правонаступником якого є ДП з ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація», як замовником, було укладено договір № 62/08, який підписано повноважними представниками замовника та виконавця, посвідчений печатками сторін, відповідно до умов якого виконавець зобов’язується на свій ризик надати у відповідності до умов цього договору послуги з ремонту насосів ЦНС, НСШ, АНПШ водовідливних комплексів, а замовник зобов’язується прийняти ці послуги та оплатити їх.
12.05.2008р. було укладено додаткову угоду № Ѕ до договору № 62/08 від 15.01.2008р., згідно з якою усі права та обов’язки за договором перейшли від ДП «Донвуглереструктуризація»до ДП з ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація».
Умовами вищезазначеного договору, сторони погодили, що ціна договору складає 2447832,00 грн. (два мільйони чотириста сорок сім тисяч вісімсот тридцять дві грн. 00 коп.) в тому числі ПДВ –407972,00 грн. (п. 2.1), оплата виконаних послуг з капітального ремонту насосів здійснюється замовником протягом календарного місяця слідуючого за звітним, по мірі надходження коштів з Державного бюджету (п. 8.1), у разі невиконання зобов’язань передбачених п. 8.1 договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день невиконання зобов’язань (п. 11.1).
Відповідно актів приймання-передавання виконаних робіт по договору № 62/08 від 15.01.2008р., а саме: М-00002366 від 16.10.2008р. на суму 17470,87 грн., № М-00002515 від 31.10.2008р. на суму 71884,14 грн., № М-00002501 від 31.10.2008р. на суму 48652,44 грн., № М-00002499 від 31.10.2008р. на суму 44810,27 грн., М-00002500 на суму 34934,50 грн., № М-00002490 від 31.10.2008р. на суму 29819,41 грн., № М-00002669 від 28.11.2008р. на суму 29814,59 грн., № М-00002861 від 29.12.2008р. на суму 29742,30 грн., а загалом на суму –307128,52 грн.
19.03.2009р. між позивачем та відповідачем було складено акт звірки взаєморозрахунків по договору № 62/08 від 15.01.2008р., згідно з яким станом на 19.03.2009 сальдо на користь позивача складає 307128,52 грн.
Як зазначив позивач у позові, відповідачем всупереч умов Договору № 62/08 від 15.01.2008р., не було здійснено оплату за виконані роботи, оскільки позивач виконав роботи загалом на суму 307128,52 грн., які відповідачем було прийнято, але не оплачено.
Також судом встановлено, що відповідно до усних пояснень представника відповідача в судовому засіданні, кошти на оплату виконаних робіт по договору № 62/08 від 15.01.2008р. з Державного бюджету, на рахунок відповідача, - надходили.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно статті 909 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовником зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як виконавець умови договору № 62/08 від 15.01.2008р., виконав, а саме ним: було надано у відповідності до умов цього договору послуги з ремонту насосів ЦНС, НСШ, АНПШ водовідливних комплексів п. 1.1 договору, на суму –307128,52 грн., які відповідачем було прийнято, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт; а відповідач свої зобов’язання по оплаті виконаних позивачем робіт –не виконав. Оплата в сумі 307128,52 грн. –здійснена відповідачем не була, доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду надано не було.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору 62/08 від 15.01.2008р. існує непогашена заборгованість в сумі 307128,52 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, але не оплачені відповідачем послуги в сумі –307128,52 грн. - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також, позивачем заявлено вимогу, про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг за Договором 62/08 від 15.01.2008р., пені –10278,39 грн., втрат від інфляції –18201,78 грн.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Суд враховуючи те, що відповідач не виконав свого зобов’язання по оплаті наданих позивачем послуг по договору № 62/08 від 15.01.2008р. у строк передбачений п. 8.1 Договору, тобто протягом календарного місяця слідуючого за звітним, на момент звернення позивача до суду оплата в сумі 307128,52 грн. здійснена відповідачем не була, дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції та пені, є законною та обґрунтованою однак такою що підлягає задоволенню частково з огляду на нижчевикладене.
Судом встановлено, що сума заборгованості в розмірі 307128,52 грн. по договору підряду № 62/08 від 15.01.2008р. існує з 01.03.2009р. тобто після спливу наступного місяця за звітним по акту від 29.12.2008р. (п. 8.1 договору) до 20.03.2009р. (дата визначена позивачем самостійно), а позивачем розрахунок втрат від інфляції та пені здійснювався на різні суми, по різним актам, але без обґрунтованого розрахунку, з зазначенням коли саме виникла заборгованість, якою саме конкретною умовою договору це передбачено, а тому суд здійснює нарахування пені та інфляційних втрат за період з 01.03.2009р. (дата виникнення заборгованості) по 20.03.2009р (дата визнана позивачем самостійно у розрахунку як гранична щодо нарахування), що складає –20 днів.
Отже розмір пені складає:
307128,52 х 12% (п. 11.2) / 365 (днів у році) х 20 (днів прострочено) = 2019,48 грн., і підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.
Розмір втрат від інфляції: 307128,52 х 1,014 (індекс інфляції за березень 2009р.) –307128,52 = 4299,80 грн., і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: сума основного боргу –307128,52 грн., пеня –2019,48 грн., втрати від інфляції –4299,80 грн.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 80, 81, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємство з ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація»(код ЄДРПОУ 35703830, місцезнаходження: 03142, м. Київ, вул. проспект Академіка Паладіна, 46/2, п/р 35239001004730 в УДК в Святошинському районі м. Києва, МФО 820019), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Механік»(код ЄДРПОУ 25118889, місцезнаходження: 83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, 105, п/р 26001186029001 в Донецькому РУ «Приватбанк», МФО 335496) суму заборгованості – 307128 (триста сім тисяч сто двадцять вісім) грн. 52 коп., втрат від інфляції –4299 (чотири тисячі двісті дев’яносто дев’ять) грн. 80 коп., пені –2019 (дві тисячі дев’ятнадцять) грн. 48 коп., а також 3134 (три тисячі сто тридцять чотири) грн. 48 коп. - витрат по сплаті державного мита та 110 (сто десять) грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Станік С.Р.
Підписано: 07.07.2009р.