ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/23308.07.09

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобижча»

До                   1) Головного управління комунальної власності м. Києва (надалі відповідач-1)

                        2) Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»(надалі відповідач-2)

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів Київська міська державна адміністрація

Про                 визнання права власності та зобов’язання його зареєструвати

                                                                                                                Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

В засіданнях приймали участь:

Від позивача          Подгородецький О.А. –представник за довіреністю № 23 від 21.04.09.;  

                               Тимошенко Г.М. –представник за довіреністю № 22 від 21.04.09.

Від відповідача-1 Гриценко Н.В. –представник за довіреністю № 042/1/7-7713 від 06.11.07.

Від відповідача-2  не з’явився

Від третьої особи не з’явився

Рішення прийнято 08.07.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 30.06.09. по 08.07.09.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобижча»до Головного управління комунальної власності м. Києва, та до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»про:

-          визнання за позивачем права власності на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14-Б, площею 3530 кв.м;

-          зобов’язання відповідача-2 зареєструвати право власності позивача на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14-Б, площею 3530 кв.м.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.09. порушено провадження у справі № 30/223, розгляд справи було призначено на 04.06.09. о 10-30.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.09. на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у розгляді справи № 30/233 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів –Київську міську державну адміністрацію; розгляд справи відкладено на 30.06.09. о 09-15.

30.06.09. представником третьої особи подано письмові пояснення по справі, відповідно до яких Київська міська державна адміністрація просить суд припинити провадження у справі № 30/233 на підставі п. п. 1, 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Третя обґрунтовує своє клопотання тим, що зобов'язання вчинити дії (здійснити реєстрацію права власності) належить до компетенції адміністративного суду, а тому не може бути предметом розгляду в господарському суді, оскільки відповідно до п. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. При цьому згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, суб'єктом владних повноважень є, зокрема, орган державної влади, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Київська міська державна адміністрація  зазначає, що відповідач-1 є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підзвітним і підконтрольним Київській міській раді та підпорядкованим Київському міському голові.

Третя особа зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Розглянувши зазначене вище клопотання третьої особи про припинення провадження у справі № 30/233, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Кодексу  адміністративного  судочинства  України  визначено повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Статтею 2 Кодексу  адміністративного  судочинства  України визначено, що завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 4 Кодексу  адміністративного  судочинства  України встановлено, що юрисдикція   адміністративних  судів  поширюється  на  всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів (інакше - адміністративної юрисдикції) належать публічно-правові спори - правові спори з правовідносин, що виникають у сфері здійснення публічної влади. Принаймні одним із учасників публічно-правового спору повинен бути суб'єкт владних повноважень і цей спір має існувати саме з приводу публічно-правових відносин.

Статтею 17 Кодексу  адміністративного  судочинства  України встановлено певну категорію спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, а саме: 1) спори фізичних чи  юридичних  осіб  із  суб'єктом  владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд визнати за ним право власності на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14-Б, площею 3530 кв. м та зобов’язати відповідача-2 зареєструвати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобижча»на зазначену будівлю.

Таким чином, з наведеного вбачається, що заявлені позивачем вимоги  щодо реєстрації права власності позивача на спірне майно випливають із відносин, що мають приватно-правовий характер.

Таким чином, предметом спору у даній справі є визнання права власності та зобов’язання його зареєструвати, тобто між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Зазначене також викладено в постанові Верховного Суду України від 27.03.07.

Таким чином, клопотання про припинення провадження у справі № 30/233 задоволенню не підлягає.

В судове засідання 30.06.09. представники відповідача-2 та третьої особи не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 30.06.09. представником відповідача-1 подано суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого Головне управління комунальної власності м. Києва проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

Відповідач-1 зазначає, що оформлення свідоцтва на право власності здійснюється на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.08.01. № 1820 „Про затвердження Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", в якому зазначається чіткий перелік документів, необхідних для оформлення свідоцтва про право власності. Відповідач-1 вказує на те, що позивачем не було надано повного пакету документів, тобто не було дотримано процедури оформлення свідоцтва про право власності, що і стало причиною для відмови в оформленні свідоцтва про право власності на спірне майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу країни оголошено перерву до 08.07.09. о 16-30 для виготовлення повного тексту рішення по справі № 30/233.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1917 від 10.12.96. «Про залучення інвестора до реконструкції жилих будинків №№ 14-а, 14-б на вул. Ярославів Вал у Старокиївському районі»до реконструкції жилих будинків №№ 14-а, 14-б на вул. Ярославів Вал було залучено як інвестора АППБ «Аваль»з подальшою передачею йому у власність квартир на нежилих приміщень, крім приміщення майстерні театрального мистецтва «Сузір’я»загальною площею 401 кв. м.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.08.99. № 1341 «Про передачу функцій інвестора реконструкції жилого будинку № 14-б на вул. Ярославів Вал» Товариству з обмеженою відповідальністю «Кобижча»було передано функції інвестора реконструкції жилого будинку № 14-б по вул. Ярославів Вал з передачею йому у власність даного будинку, крім приміщення майстерні театрального мистецтва «Сузір’я»загальною площею 401 кв. м.

Зазначеним вище розпорядженням було передбачено, що взаєморозрахунки за виконання умов, визначених п.п. 1.1-1.6, 9 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.96. № 1917 проводяться між АППБ «Аваль»та ТОВ «Кобижча»на договірній основі.

На виконання розпорядження Голови Київської міської державної адміністрації від 17.08.99. № 1341 було укладено Договір від 20.03.01. № 2-03, за яким АППБ «АВАЛЬ»передав функції інвестора позивачу.

Зобов'язання ТОВ «Кобижча»перед АППБ «АВАЛЬ»за Договором від 20.03.01. № 2-03 було виконано в повному обсязі, про що було складено Акт взаєморозрахунків від 31.03.01. № б/н.

В подальшому позивач зазначає, що виконав свої інвестиційні зобов'язання по реконструкції будівлі, сплативши залишок суми остаточної балансової вартості будівлі на рахунок Комунального підприємства Управління житлового господарства Шевченківського району міста Києва, що підтверджується актом від 22.08.02. № б/н звірки взаємної заборгованості між ТОВ «Кобижча»та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва.

Крім зобов'язань по реконструкції будівлі позивач здійснив сплату (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, на підставі Договору від 23.12.03. № 2031 з Головним управлінням економіки та розвитку міста Київської міської державної адміністрації. Даний Договір було укладено на виконання рішення Київської міської ради від 27.02.03. N 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва».

Позивач зазначає, що виконав всі свої зобов'язання щодо сплати :

- компенсації витрат на відселення мешканців будівлі;

- перерахування компенсації за нежитлові приміщення і остаточної балансової вартості будівлі;

- внеску на розвиток інфраструктури.

В зв’язку з тим, що позивачем було виконано його зобов'язання, а також керуючись розпорядженням Голови Київської міської державної адміністрації № 1341, Головою Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації видано розпорядження від 03.07.02. № 1150, яким спірну будівлю було передано у власність позивача.

Як вбачається, рішенням Київської міської ради від 27.12.01. № 208/1642 спірну будівлю було передано Шевченківській районній у м. Києві раді.

Відповідно до наказу № 300 від 10.07.02. Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, у власність позивача було передано спірну будівлю, що підтверджується актом прийому-передачі будівлі від 02.09.02.

Розпорядженням Голови Київської міської державної адміністрації від 24.12.03. № 2426 за клопотанням власника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобижча») спірна будівля була переведена в нежилу.

Рішенням Київської міської ради від 14.07.05. № 758/3333 позивачу та Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради у спільну довгострокову оренду земельну ділянку площею 0,10 га для реконструкції, експлуатації та обслуговування адміністративного будинку на вул. Ярославів Вал, 14-б у Шевченківському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Позивач зазначає, що реконструкція будівлі закінчилась, а об'єкт було прийнято в експлуатацію актом державної приймальної комісії від 26.09.08. № б/н.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління комунальної власності м. Києва з заявою від 24.11.08. № 20122 про оформлення права власності на спірну будівлю.

Листом від 25.12.08. № 042/13/1-9455 відповідач-1 відмовив позивачу в надані свідоцтва права власності на спірну будівлю, керуючись Положенням про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме, відповідачем-1 було зазначено, що  в поданих позивачем документах відсутнє рішення власника про передачу об'єкта у власність; відсутня тотожність літер «Б»великої та «б»маленької в адресі будівлі.

Крім того, відповідач-1 також посилався на розбіжності в поверховості об'єкту, оскільки відповідно до Акту державної приймальної комісії від 26.09.08. зазначені сім поверхів, а за оцінювальним актом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (надалі БТІ) зазначені п'ять поверхів.

Позивач зазначає, що з метою усунення перешкод оформлення права власності на спірну будівлю, він отримав в Бюро технічної інвентаризації міста Києва довідку від 26.12.08. № 55214, відповідно до якої зазначено, що літера «Б»у матеріалах технічної інвентаризації, виготовлених БТІ, не має відношення до поштової адреси будівлі, а є технічним терміном. Зазначеною довідкою БТІ повідомляє, що адреса будівлі під літерою «б» по вул. Ярославів Вал, 14 та літерою «Б»по вул. Ярославів Вал, 14 у матеріалах технічної інвентаризації БТІ відноситься до одного об'єкту нерухомого майна.

Відомості щодо поверховості відповідно до акту від 26.09.08. № б/н Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію були виправлені і отримано Технічний паспорт на будівлю з вказаною належною кількістю поверхів - «7».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Київської міської державної адміністрації листом від 26.02.09. № 6 з метою оформлення документів для отримання свідоцтва на право власності.

Але як зазначає позивач, Київська міська державна адміністрація відповіді на лист не надіслала.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач повторно звернувся до відповідача-1 з листом від 26.03.09. № 14, відповідно до якого  просив задовольнити заяву щодо видачі свідоцтва про право власності на будівлю.

Але як зазначає позивач, відповідач-1 відповіді на зазначений вище лист (заяву) від 26.03.09. № 14 не надав.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що своїми діями відповідач-1 не визнає право власності позивача на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14-Б, площею 3530 кв.м.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності зазначеного Закону, визнаються державою.

У відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 2 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу  України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу  України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна.

Слід зазначити, що позивачем позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником (суб'єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Але, як вбачається з матеріалів справи та з усних пояснень відповідача-1, правомірність набуття спірного майна позивачем Головним управлінням комунальної власності м. Києва не заперечується.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Головного управління комунальної власності м. Києва законних та охоронюваних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобижча», оскільки відповідач-1 не оспорює право власності позивача на спірне майно.

За таких обставин, з огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача-1, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14-Б, площею 3530 кв. м є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача-2 зареєструвати право власності позивача на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14-Б, площею 3530 кв.м, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме право власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1.3, 1.4, 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02. N 7/5, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулась до БТІ.

Обов’язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця, сторін правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними осіб.

Заява про державну реєстрацію права власності подається до органу державної реєстрації прав, на території якого перебуває нерухоме майно або більша за площею його частина. Державна реєстрація інших речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться в органі державної реєстрації прав, де зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач у відповідності до вимог чинного законодавства України звертався до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»з відповідною заявою про державну реєстрацію права власності позивача на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14-Б, площею 3530 кв.м.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи –позивача у справі.

Аналогічна позиція викладена у Роз’ясненні Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.99., згідно якого крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Обов’язок доведення покладається законом на позивача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

З огляду на викладене вище, суд встановив, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення в розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України порушення з боку Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»законних та охоронюваних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобижча», оскільки позивачем не надано суду належних доказів звернення до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»з відповідною заявою про державну реєстрацію права власності позивача на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14-Б, площею 3530 кв.м.

За таких обставин, з огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача-2, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов’язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»зареєструвати право власності позивача на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14-Б, площею 3530 кв.м.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

В зв’язку з тим, що позивачем при подачі позовної заяви було сплачено державне мито в меншому розмірі, ніж це передбачено Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобижча»  в доход державного бюджету України підлягає стягненню 85,00 грн. недоплаченого державного мита.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 32, 33, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста     Києва,  –

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позову відмовити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобижча»(01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; 01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 42-Б, код ЄДРПОУ 21538873)  в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. - недоплаченого державного мита.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                          Т.М. Ващенко