Головуючий суду 1 інстанції - Чернобривко Л.Б.

Доповідач - Коротенко Є.В.

Справа № 415/5651/15-ц

Провадження № 22ц/782/245/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - судді Коротенка Є.В.,

суддів: Коновалової В.А., Фарятьєва С.О.,

за участю секретаря - Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 24 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про розірвання кредитного договору,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 01.02.2012 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк»та ОСОБА_3було укладено кредитний договір № BL_КГ100093462, у відповідності до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 18000 грн. на задоволення поточних потреб зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 01.02.2015 року.

Внаслідок неналежного виконання договірного зобов'язання відповідачем за вказаним кредитним договором станом на 07.08.2015 року виникла заборгованість у сумі 80760 грн. 49 коп., яка складається із:

-заборгованості за кредитом - 10995 грн. 93 коп.;

-заборгованості за відсотками за користування кредитом - 1,04 грн.;

-заборгованість з комісії - 11880 грн.;

-плати за пропуск платежів - 57883 грн. 52 коп.

Посилаючись на вищенаведені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_3на користь банку 80760 грн. 49 коп.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 24.02.2016 року позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором були задоволені частково.

Суд:

-стягнув з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором № BL_КГ100093462 від 01.02.2012 року у сумі 22876 грн. 97 коп. ;

-стягнув з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1218 грн.

У задоволені іншої частини позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача суму пені в розмірі 57883 грн. 52 коп., а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в іншій частині не оскаржується, а тому на предмет законності та обґрунтованості апеляційним судом не перевіряється.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з аналізу ч. 1 ст. 546, ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня і штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1. ст. 611 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.02.2012 року між банком та ОСОБА_3було укладено кредитний договір № BL_КГ100093462 (далі - Договір), згідно якому відповідачу було надано кредит у сумі 18000 грн. на задоволення поточних потреб зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 01.02.2015 року (а.с.4-17).

Згідно із п.2.4.1 Договору проценти за користування кредитними коштами розраховуються у валюті кредиту, виходячи з фактичної суми наданих кредитних коштів і строку кредитування, із розрахунку: рік рівний 360 дням, місяць рівний 30 дням, та сплачується позичальником в порядку, передбаченому договором.

Відповідно до п.4.2 Договору, невиконання позичальником обов'язку, передбаченого п.3.3.3 загальної частини договору, при тому, що прострочення виконання боргових зобов'язань за договором перевищило 60 календарних днів, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку штраф у розмірі, зазначеному у п.8 спеціальної частини Договору..

Пунктом 4.3 укладеного Договору передбачено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів боржник сплачує пеню.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно наданого банком розрахунку, відповідач отримав кредит в сумі 18000 грн. шляхом зняття грошей з платіжної картки, але умови Договору, укладеного між сторонами, відповідач не виконує належним чином, у зв'язку із чим станом на 07.08.2015 року виникла заборгованість у сумі 80760 грн. 49 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 10995 грн. 93 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом - 01 грн. 04 коп., заборгованість з комісії за користуванням кредитом - 11880 грн., а також штрафу (пені) за несвоєчасне виконання зобов'язань - 57883 грн. 52 коп. (а.с.24).

Статею 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 року на час проведення АТО забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

У п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України зобов'язаний затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період із 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Згідно із наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Відповідач зареєстрований та проживає на території м. Лисичанська Луганської області (а.с.29).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідно до зазначеного переліку м. Лисичанськ Луганської області відноситься до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

При цьому у телеграмі від 05.11.2014 № 18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договорами кредиту під час АТО»,Нацбанк України надав роз'яснення по реалізації норми про заборону нарахування пені та штрафів по кредитам згідно з Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де підкреслює, що реалізація прав осіб, передбачених статтею 2 Закону, не потребує отримання банком любих інших документів, в тому числі сертифікатів про форс-мажорні обставини торгово-промислової палати.

При таких обставинах, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_3 в частині стягнення штрафу (пені) в сумі 57883 грн. 52 коп., суд першої інстанції правомірно виходив із положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 року.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт суду не надав, тому судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 18.03.2016 року було задоволено клопотання ПАТ «ВіЕйБі Банк», щодо відстрочки сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі (а.с.98-99).

При таких обставинах, відповідно до п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.88 ЦПК України з ПАТ «ВіЕйБі Банк» підлягає стягненню судовий збір, за подання апеляційної скарги на рішення суду, в сумі - 888 грн. 36 коп.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст.304, п.1 ст.307, 308, 314-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»відхилити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 24 лютого 2016 рокузалишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь держави судовий збір в сумі 888 грн. 36 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: