Єдиний унікальний номер 225/5783/15-ц Номер провадження 22-ц/775/463/2016

Головуючий уі інстанції:Пискунов В.І.

Доповідач: Груіцька Л.О.

Категорія 24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Груіцької Л.О.,

суддів: Біляєвої О.М. , Новікової Г.В.,

секретар: Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс 1» на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс 1» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 14 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Розірвано договір від 23 серпня 2015 року купівлі - продажу ноутбуку» ASUS Х5 53MA-SX371В/Вn» між ОСОБА_2 та ТОВ «Технополіс - 1». Стягнуто із ТОВ «Технополіс -1 «на користь позивача вартість ноутбуку ASUS Х5 53MA-SX371B/Bn в сумі 6499 грн., вартість комплексного пакету налаштування ПК Мінімум в сумі 399 грн., вартість оновлення до Windows 10 в сумі 299 грн., а всього7197 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» на користь ОСОБА_2 реальні збитки у розмірі 900 гр. Зобов’язано ОСОБА_2 повернути ТОВ "Технополіс -1" ноутбук «ASUS Х5 53MA-SX371 В/Вn», на якому встановлений комплексний пакет налаштувань ПК Мінімум, Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» на користь держави судовий збір у розмірі 487 гр. 20 коп.

З вказаним рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на його неправильність, необґрунтованість та порушення норм матеріального та процесуального права, а саме суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Прийняте судом рішення ґрунтується на недоведених обставинах, висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд не надав жодної власної правової оцінки спірним правовідносинам і не застосував спеціального законодавства до спірних правовідносин, а лише упереджено і однобічно прийняв сторону Позивача, процитував надумані тези, необгрунтовані мотиви та безпідставні вимоги позовної заяви.

Позивач не з'явився до суду апеляційної інстанції, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи відповідно до телефонограми.

Представник відповідача не з'явився до суду апеляційної інстанції, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи відповідно до телефонограми.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1,2 ст. 303 ЦГІК України та роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовано норми матеріального й процесуального права, досліджувати докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суд першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Таким чином, зазначеними положеннями цивільного процесуального законодавства на апеляційний суд покладено обов'язок перевіряти законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, встановлені судом фактичні обставини і усувати недоліки, допущені судом першої інстанції.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що відповідач як продавець, у судовому засіданні не довів обставини, котрі би звільняли його від відповідальності за неналежне виконання обов'язків з продажу неякісного ноутбука. Тому повинен нести відповідальність згідно Закону України «Про захист прав споживачів» .

Такий висновок суду не відповідає встановленим обставинам по справі та нормам матеріального права.

Згідно з ч.1 ст. З ЦПК України у кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Положеннями Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання - неналежне виконання (стаття 610).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору (стаття 656).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону від 12 травня 1991 р. N 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" (далі - Закон) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Згідно з частинами 1, 3 ст. 6 цього Закону продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. На товари, що ввозяться на територію України, повинен бути передбачений законодавством документ, який підтверджує їх належну якість.

У частинах 1,2 ст.9Закону передбачено, що споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі. Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж.

У статтях 60, 61 ЦПК встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу доказування між сторонами.

Згідно з положенням, передбаченим ст. 60 ЦПК, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.

Указане правило діє, якщо в нормах матеріального права немає вказівки про перерозподіл обов'язків доказування.

При вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові).

До фактів, які підлягають доказуванню у справах про захист прав споживачів, насамперед, слід віднести: чи мало місце придбання продукції (замовлення послуги); чи надавалась інформація про товар (послугу) і яка саме; відомості про властивості товару та відповідність їх потребам споживача та вимогам встановлених нормативів; чи мало місце використання товару; чи мало місце заподіяння шкоди, що завдана життю, здоров'ю або майну споживача.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. N 5 "Про практику розгляду судами цивільних справ за поновами про захист прав споживачів" роз'яснено, що вимоги можуть заявляти споживачі, які мають на товари квитанцію, товарний чи касовий чек або інший письмовий документ. Втрата зазначених документів, неодержання їх при придбанні товару чи неможливість їх відновлення не позбавляє споживача права доводити факт купівлі-продажу з допомогою свідків.

Тобто, тягар доказування факту придбання, замовлення товарів (послуг) покладається на споживача.

Відповідно до положень ст. ст. 662, 673, 688, 700, 702 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. При укладенні договору роздрібної купівлі-продажу продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання. Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, - в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди.

Як встановлено колегією апеляційного суду, позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача та просив розірвати договір купівлі-продажу ноутбука, стягнути з відповідача вартість ноутбуку, вартість комплексного пакету налаштування ПК Мінімум, вартість оновлення до Windows 10, та стягнути реальні збитки, посилаючись на ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правила торговельного обслуговування споживачів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів», де п.16 Правил зобов'язує продавця надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари у супровідній документації, що додається до продукції на етикетці та таке інше.

Тобто з позову вбачається, що позивач посилається на дві підстави порушення його законних прав споживача відповідно до закону України «Про захист прав споживачів», а саме:

- у зв'язку з відмовою відповідача обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром, або з інших причин і не може бути ним використаний за призначенням;

- у зв'язку з ненаданням достовірної та своєчасну інформацію про товар;

Апеляційним судом встановлено,та це підтверджено матеріалами справи, що 23.08.2015 року у м. Харкові в торгівельному комплексі «Ельдорадо»/ ТОВ « Технополіс- 1»/ між сторонами укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач (покупець) придбав у відповідача (продавця) ноутбук « ASUS Х5 53MA-SX371B/Bn» сплативши ціну товару в сумі 6499 грн., вартість комплексного пакету налаштування ПК Мінімум в сумі 399 грн., вартість оновлення до Windows 10 в сумі 299 грн., а всього7197 грн. / а.с.5-8/;

01.09.2015 року позивач звернувся із заявою до відповідача по місту знаходження філіалу відповідача у м. Дружківка /Донецької області/ ст.8 закону України «Про захист прав споживачів»/, в якій зазначив недолік товару - «зависает», та просив замінити товар, або надати інший ноутбук іншого виробника з доплатою різниці вартості а також у зв'язку з тим, що його не влаштовують технічні характеристики товару.

У продавця виникли сумніви щодо втрати якості товару і останній запропонував позивачу направити комп'ютер у сервісний центр для встановлення його технічного стану, на що позивач погодився.

Будь - яких застережень щодо використання товару, або не збереженості товарного виду комп'ютеру, щодо споживчих властивостей, відсутності пломб та ярликів, розрахункового документу продавець у жодному документі не зафіксував .

01.09.2015 року між сторонами укладено договір зберігання спірного ноутбуку « ASUS Х5 53MA-SX371B/Bn» відповідно до якого відповідач узяв на зберігання спірний ноутбук для проведення його технічного стану відповідно до заяви позивача.

Як вбачається з Акту технічного стану ноутбуку, зробленого сервісним центром «Елма сервіс» у м. Краматорську Донецької області від 09.09.2015 року «дефект у комп'ютері не виявився, ОС не ліцензійна, утеліти необхідні не встановлені.

Колегія апеляційного суду не бере до уваги в обґрунтування апеляційної скарги Акт технічного стану товару від 09.09.2015 року яким встановлено, що ОС не ліцензійна з наступного.

За положеннями ст. 143 ЦПК для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Але закон не містить положень про те, коли саме виникає необхідність в підтвердженні недоліків товару експертизою і хто визначає таку необхідність.

Враховуючи, що обов'язок доказування у справах цієї категорії покладається на продавця, він має бути зацікавлений у проведенні експертизи, яка повинна здійснюватись на принципах законності, незалежності, об'єктивності та повноти дослідження (ст. З Закону від 25 лютого 1994 р. N 4038-ХІІ "Про судову експертизу"

Експертиза по справі не проведена.

З цих підстав колегія апеляційного суду не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в частині того позивач змінив програмне забезпечення, що привело до неправильної роботи техніки.

16.09.2015 року позивач отримав відповідь Продавця у якій він вказує та погоджується з тим, що ОСОБА_2 звернувся із заявою про повернення коштів або обмін спірного ноутбука з двох підстав:

- техніка має недолік;

- не влаштовують технічні характеристики товару, та відмовив йому у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що дефект у комп'ютері не проявився, але вони вважають, що ОСОБА_2,змінив програмне забезпечення та встановив неліцензійну програму, що привело до неправильної роботи техніки і втрати гарантійності.

Щодо прохання позивача замінити товар, або надати інший ноутбук іншого виробника з доплатою різниці вартості а також у зв'язку з тим, що його не влаштовують технічні характеристики Товару, відповідь не надана та клопотання позивача не задоволено.

Таким чином апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2, свої зобов'язання за договором виконав, кошти за товар сплатив. Відповідач під час передачі товару та протягом розумного строку не передав ОСОБА_2,документи, що стосуються якості товару та якості послуг, та підлягають переданню разом із товаром відповідно до актів цивільного законодавства і які свідчать про те, що покупцеві було передано товар та зроблено послугу, якість яких відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Надані ОСОБА_2 докази, продавцем не спростовані.

Звертаючись до Продавця із заявою про обмін непродовольчого товару належної якості на аналогічний у зв'язку з тим, що його не влаштовує технічна характеристика, ОСОБА_2 надав продавцю комп'ютер, який їм не використовувався, було збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики. А також він мав розрахунковий документ, виданий йому разом з проданим товаром. У перелік товарів належної якості, які не підлягають обміну та поверненню ноутбук не входить.

Продавець відмовився обміняти йому товар належної якості, порушив право позивача на обмін товару належної якості, відповідно до ст.. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» тому його право підлягає захисту у судовому порядку.

Відповідачем не надано і матеріали цивільної справи не містять жодних належних і допустимих доказів у підтвердження того, що позивач не мав права на обмін товару належної якості.

Задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення вартості товару та вартості послуг, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як продавець у судовому засіданні не довів обставини, котрі звільняли його від відповідальності за неналежне виконання обов'язків з продажу неякісного ноутбука.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вважає, що судом першої інстанції щодо позовних вимог про розірвання договору купівлі- продажу та стягнення вартості ноутбуку не повно та не правильно встановлені всі дійсні обставини справи та спір в цій частині позову вирішено у супереч діючого законодавства, оскільки у позові позивач просив суд, відповідно до ст.. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», яка регулює відносини між продавцем та покупцем у разі обміну товару належної якості, розірвати договір від 23 серпня 2015 року купівлі-продажу ноутбуку» ASUS Х5 53MA-SX371B/Bn» між ОСОБА_2 та ТОВ «Технополіс -1», стягнути із ТОВ «Технополіс -1 « на його користь вартість ноутбуку ASUS Х5 53МА- SX371B/Bn в сумі 6499 грн., вартість комплексного пакету налаштування ПК Мінімум в сумі 399 грн., вартість оновлення до Windows 10 в сумі 299 грн., а всього7197 грн.

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини між сторонами регулюються ст.. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», але ж позов задовольнив з підстав продажу неякісного ноутбуку.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову у цій частині з інших підстав, а апеляційна скарга у цій частині відхиленню.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги про відшкодування збитків , суд першої інстанції, виходив з того, що на підставі ст. 22 ЦК України, особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Рішення у цій частині прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга в цій частині відхиленню з наступного.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення збитків позивач посилався крім ст.. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» ще й на порушення його права у зв'язку з ненаданням достовірної та своєчасної інформацію про товар;

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об'єм тощо), умови використання; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

У разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило:

1) придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків;

2) неможливість використання придбаної продукції за призначенням - споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків;

Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

Відповідно до ч. З ст. 22 ЦК збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що відповідач під час продажу не надав позивачу жодного документу, крім касового чеку. В період розгляду справи у суді першої інстанції не надав суду жодних заперечень з цих підстав, посилаючись тільки на відсутність порушеного права позивача. Позивач навів докази в обґрунтування суми збитків, які відповідачем не спростовані.

Враховуючи наведене колегія апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс 1» на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс 1» про захист прав споживачів, підлягає частковому задоволенню.

Рішення суду підлягає скасуванню у частині задоволення позовних вимог у частині розірвання договору від 23 серпня 2015 року купівлі-продажу ноутбуку» ASUS Х5 53MA-SX371B/Bn» між ОСОБА_2 та ТОВ «Технополіс -1». Стягнуто із ТОВ «Технополіс -1 « на користь позивача вартість ноутбуку ASUS Х5 53MA-SX371B/Bn в сумі 6499 грн., вартість комплексного пакету налаштування ПК Мінімум в сумі 399 грн., вартість оновлення до Windows 10 в сумі 299 грн., а всього 7197 грн., з постановленням нового рішення у цій частині про задоволення позовних вимог з інших підстав. В іншій частині рішення залишити без змін.

Підставами для цього у відповідності п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309,316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс 1» задовольнити частково.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 грудня 2015 року скасувати у частині задоволення позовних вимогу про розірвання договору від 23 серпня 2015 року купівлі-продажу ноутбуку» ASUS Х5 53MA-SX371B/Bn» між ОСОБА_2 та ТОВ «Технополіс -1», стягненню із ТОВ «Технополіс -1» на користь позивача вартості ноутбуку ASUS Х5 53MA-SX371B/Bn в сумі 6499 грн., вартості комплексного пакету налаштування ПК Мінімум в сумі 399 грн., вартості оновлення до Windows 10 в сумі 299 грн., а всього7197 грн.

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс 1» про захист прав споживачів - задовольнити.

Розірвати договір від 23 серпня 2015 року купівлі-продажу ноутбуку» ASUS Х5 53MA-SX371B/Bn», укладений між ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс -1».

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс -1» на користь ОСОБА_2 вартість ноутбуку ASUS Х5 53MA-SX371 В/Вn в сумі 6499 грн., вартість комплексного пакету налаштування ПК Мінімум в сумі 399 грн., вартість оновлення до Windows 10 в сумі 299 грн., а всього7197/ сім тисяч сто дев'яносто сім/ грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Зобов’язано ОСОБА_2 повернути ТОВ "Технополіс -1" ноутбук «ASUS Х5 53MA-SX371 В/Вn».

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: