АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/529/16 Справа № 199/6918/15-к Слідчий суддя - Воробйов В. Л. Суддя-доповідач - Мудрецький Р.В.

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого: Мудрецького Р.В.

Суддів: Слоквенко Г.П., Іванової А.П.

за участю:

секретаря Зичкової К.О.

прокурора Крижановського О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали кримінального провадження № 42015041630000065 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2015 року, ухвалений стосовно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, не одруженого, оператора виробничої лінії ПАТ «Кондитерська фабрика АВК», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до ст. 89 КК України не судимого,

обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком АНД районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2015 року ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому за ч. 2 ст. 121 КК України обвинуваченні та призначено йому покарання у вигляді 7 (семі) років та 6 місяців позбавлення волі. Міру запобіжного заходу обвинуваченому до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою. Доля речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України вирішена.

Судом встановлено, що обвинувачений 08.07.2015 року приблизно о 04-20 годині знаходився біля будинку № 53 по вул. Калинова м. Дніпропетровська, де до нього підійшов незнайомий ОСОБА_3, з яким у ОСОБА_2 стався конфлікт, в ході якого у останнього на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, виник злочинний намір, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2 08.07.2015 року о 04-28 годині прослідував за ОСОБА_3 вздовж будинку № 53 по вул. Калинова м. Дніпропетровська, наздогнав потерпілого та знаходячись позаду останнього, наніс удар ногою по ногах ОСОБА_3, від якого останній впав на асфальтовану поверхню тротуару на спину. ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, підійшов спереду до потерпілого, який піднявся та сидів на тротуарі до нього обличчям та наніс два удари ногою в область голови ОСОБА_3, в результаті чого умисно спричинив останньому тілесні ушкодження. ОСОБА_2 після побиття ОСОБА_3 зник з місця вчинення кримінального правопорушення, а від двох ударів ногою обвинуваченого у голову потерпілого, які спричинили останньому відкриту черепно-мозкову травму у вигляді переломів кісток основи черепу та крововиливів під оболонки та у речовину головного мозку, яка ускладнилась розвитком набряку головного мозку, що за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, ІНФОРМАЦІЯ_2 о 04-30 годині в лікарні настала смерть потерпілого ОСОБА_3

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, обвинуваченим ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в якій просить змінити вирок АНД районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2015 року, призначивши більш м'яке покарання, кваліфікувавши його дії у відповідності до ст. 123 КК України.

В обґрунтування свої вимог обвинувачений посилається на те, що дії були не правильно кваліфіковані, оскільки потерпілий наносив оточуючим та йому тяжкі образи, які викликали сильне душевне хвилювання, при цьому між його провокаційними діями, формуванням у підсудного умислу та нанесенням тяжких тілесних ушкоджень пройшов невеликий проміжок часу, тобто не було розриву в часі, необхідного для обмірковування умислу та планування дій. Суд не прийняв до уваги той факт, що протиправна поведінка була викликана агресивною, неадекватною поведінкою потерпілого, на що вказують покази свідків, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам провадження. Зазначає, що судом не усунуті протиріччя та неналежно оцінені покази потерпілого ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в частині характеризуючих даних потерпілого. Вказує на практику Європейського суду з прав людини та постанову пленуму ВССУ від 19.12.2014 р. № 13.

Прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Коссе-Ганночка Ю.І. подано заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого, в якій вона просила вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення. В обґрунтування своїх заперечень зазначено, що вирок суду є законним та обґрунтованим, судом достовірно встановлено винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, його дії кваліфіковані вірно та призначено покарання з врахуванням вимог ст.65 КК України.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_2 вважав безпідставними та просив залишити вирок суду без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_9, від яких настала його смерть при викладених у вироку обставинах, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними у матеріалах провадження доказами, які суд всебічно та повно дослідив, правильно оцінив та послався на них у вироку.

Зазначені висновки зокрема підтверджуються:

Показами самого обвинуваченого ОСОБА_2, який винним себе визнав частково та не заперечував факту, що він збив потерпілого ОСОБА_9 з ніг та завдав двох ударів ногою в обличчя та голову потерпілого за обставин, встановлених у вироку суду, заподіявши при цьому інкриміновані тілесні ушкодження, внаслідок яких допускає настання в лікарні його смерті. Заперечував лише вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Також його вина встановлена показами потерпілого ОСОБА_4, допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_6, які охарактеризували потерпілого ОСОБА_9 та його поведінку 07.07.2015 року напередодні завдання останньому тілесних ушкоджень. Свідок ОСОБА_10 також надала пояснення, що зі слів обвинуваченого ОСОБА_2 їй відомо про факт нанесення ним потерпілому тілесних ушкоджень.

Місце та обставини скоєного ОСОБА_11 кримінального правопорушення з нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 підтверджується й дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами, а саме: протоколом огляду місця скоєння злочину від 08.07.2015 року, що біля будинку №53 по вул.Каліновій м.Дніпропетровська; протоколом впізнання за фотознімками від 10.07.2015 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_6 впізнав обвинуваченого ОСОБА_2, як чоловіка, що в ніч з 07.07.2015 року на 08.07.2015 року перебував біля будинку №53 по вул.Каліновій м.Дніпропетровська; протоколом проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_2, що підтверджує його пояснення з приводу механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень та відповідає висновкам експертиз №1470/310 - Е від 13.07.2015 року та №1470-Е від 27.08.2015 року в частині механізму утворення, локалізації та ступеня тяжкості виявлених у потерпілого ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, які відносяться за ступенем тяжкості до тяжких тілесних ушкоджень; протоколами огляду та перегляду за участю ОСОБА_2 від 10.07.2015 року компакт-диску з відеозаписом від 08.07.2015 року з камери відео спостереження, розташованої на електроопорі, що навпроти буд.53 по вул.Калиновій у м.Дніпропетровську, що визнано речовим доказом та який переглянуто в судовому засіданні суду першої інстанції. Обвинуваченим ОСОБА_2 підтверджено, що події, зафіксовані на відеозапису відбуваються за його та потерпілого ОСОБА_3 участю. Відповідно до відтвореного відображення, зафіксовано, що 08.07.2015 року о 4 год. 28 хв. ОСОБА_2 наздогнав потерпілого, який прискорив рух, коли побачив, що він за ним іде та наніс йому ногою удар по ногах, від чого потерпілий впав на асфальт, після чого лівою ногою наніс удар в область верхньої частини тулуба потерпілого, який сидів на асфальті, від чого у ОСОБА_2 злетіло з лівої ноги взуття, після чого, взувшись, наніс ще один удар правою ногою в область голови потерпілому спереду.

При встановлених судом фактичних обставинах справи, дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_2 в частині, що вчинене ним кримінальне правопорушення скоєно у стані сильного душевного хвилювання з приводу неправомірних дій потерпілого відносно нього у вигляді образи, про що свідчить й невеликий проміжок часу між діями потерпілого та його реакцією та відповідно неправильного застосування кримінального закону в частині кваліфікації його дій, то колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений під час судового провадження, визнавши факт спричинення ним потерпілому тілесних ушкоджень, встановлених вироком суду, не вказував на вчинення зазначених дій у стані сильного душевного хвилювання та це не було предметом судового дослідження. Вказуючи на хронологію подій, під час яких ним було завдано потерпілому тілесні ушкодження, обвинувачений в судовому засіданні зазначив, що потерпілий ОСОБА_3 тривалий час вів себе зухвало, ображав як його, так і оточуючих, але не зазначав при цьому, що це викликало в нього сильне душевне хвилювання, проте послідовно вказав механізм спричинення цих тілесних ушкоджень. З досліджених судом матеріалів встановлено, що потерпілий намагався уникнути завдання йому тілесних ушкоджень та безпосередньо перед їх спричиненням прискорив рух, а обвинувачений наздогнав потерпілого своїми цілеспрямованими діями, в ході нанесення тілесних ушкоджень, з ноги обвинуваченого злетіло взуття, після чого, взувшись, він продовжив свої дії зі спричинення тілесних ушкоджень, тобто зазначені факти підтверджують цілеспрямованість дій обвинуваченого щодо нанесення під час конфлікту тілесних ушкоджень потерпілому та за вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для визнання, що вчинення таких дій відбувалось обвинуваченим в стані сильного душевного хвилювання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції були досліджені у повному обсязі всі надані сторонами докази, які зібрані в межах діючого кримінального процесуального кодексу, є належними та допустимими і їм дана належна оцінка у вироку.

Висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, не містять протиріч.

Порушень процесуального закону, які тягнуть за собою скасування вироку, судом 1-ї інстанції допущено не було.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, то при визначенні такої міри, суд, як вбачається з вироку, врахував характер і ступень суспільної небезпеки, скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання. Призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст.65 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2015 року, ухвалений стосовно ОСОБА_2, - залишити без змін.

На ухвалені рішення судів першої та апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим, який тримається під вартою в той самий строк з моменту отримання копії судового рішення.

Судді: