УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-6174                                             Головуючий 1 інстанції Семененко Я.В.

Категорія 44                                                          Доповідач Болтунова Л.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.0. суддів - Болтунової Л.М., Лаченкової О.В. при секретарі - Шило С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної шкоди, -

встановила:

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2006 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. була стягнута матеріальна шкода в розмірі 2000 грн. та моральна шкода - 850 грн, а також держмито 8,50 грн. та судові витрати 81 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду, та постанову нового рішення про відмову в позові ОСОБА_2., вважаючи, що позивачкою не було надано доказів на підтвердження її позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Постановляючи рішення про часткове стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 10, 57,60, 88 ЦПК України та ст.ст. 16, 1166,1187 ЦК України.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що 19 листопада 2005 о 17 годині 10 хвилин ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки „ЗАЗ-968М" держномер НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Запорізьке шосе м. Дніпропетровська, виїхавна смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем марки „ Opel Astra", держномер НОМЕР_2, завдавши останньому пошкодження, чим порушив п.11.4 Правил дорожнього руху.

Згідно до постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2005 рокуОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності та на нього був накладений штраф в сумі 68 грн.

Як вбачається з розрахунку НОМЕР_1 , акту здачі - прийому виконаних робіт від 2 лютого 2006 року та квитанції позивачкою була сплачена ПП ОСОБА_3 загальна вартість за ремонт автомобіля 2024 грн. ( а.с.7,9)

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 2000 грн., оскільки відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки, а тому повинен нести відповідальність за шкоду спричинену позивачці.

Що стосується стягнення моральної шкоди на користь позивачки в розмірі 850 грн., то і в цій частині суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою не було надано жодного доказу щодо пошкоджень автомобіля та спричинення їй моральної шкоди суперечать матеріалам справи і являються безпідставними.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Між тим, відповідачем як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді будь-які докази своїх заперечень стосовно позовних вимог ОСОБА_2. надано не було.

Таким чином, інші доводи апеляційної скарги відповідача суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.304, ч.1 ст. 307, 308,313,ч.1 ст.314,315,317,319 ЦПК України колегія суддів,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України з дня набрання її законної сили.