ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 41/373 | 30.06.09 |
За позовом | Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт» |
про | стягнення 37 794,53 грн. |
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Бойко Л.О. –дов. № 1751/124 від 07.05.2009 року;
від відповідача: не з’явився;
Обставини справи:
Відкрите акціонерне товариство «Тернопільобленерго»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранскарт" про стягнення основного боргу в розмірі 36 785,63 грн., 3 % річних в розмірі 257,52 грн. та інфляційних витрат в сумі 751,38 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо обслуговування автотранспортних засобів позивача.
Ухвалою від 17.06.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.06.2009 року.
В судовому засіданні 30.06.2009 року представник позивача надав документи на вимогу ухвали суду та позовні вимоги підтримав і повному обсязі.
Відповідач в судове засідання, яку відбулося 30.06.2009 року не з’явився, однак через канцелярію суду подав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнає частково.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 30.06.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
16 жовтня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Тернопільобленерго», іменоване надалі «Клієнт» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт», іменоване надалі «Компанія»(відповідач) був укладений договір № К 00 (далі –Договір), відповідно до пункту 2.1 якого компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок клієнта, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів клієнта згідно отриманих платіжних карток.
Відповідно до пункту 2.2 Договору компанія надає послуги з обслуговування ПК клієнта згідно з пунктом 1.7 Договору, за кошторисом затвердженим директором торгового центру.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 при укладанні Договору клієнт перераховує на розрахунковий рахунок компанії впродовж 3-х банківських днів кошти в розмірі та за умов обумовлених сторонами в Додатку 2 до Договору. Вартість отриманих клієнтом товарів та послуг по ПК списується компанією на підставі отриманої від торгових точок інформації, у відповідності до здійснених операцій по ПК, із авансів клієнта, внесених на р/рахунок компанії. Ціни на встановлений природний газ, нафтопродукти й інші товари та послуги встановлюється власником АГНКС, АЗС та інших торгових точок самостійно.
Позивач на виконання умов договору перерахував передплату на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 4934 від 12 січня 2009 року в сумі 70 000,00 грн.
Однак, всупереч умов Договору відповідач свої зобов’язання щодо забезпечення паливом автотранспортних засобів позивача виконав частково, внаслідок чого у останнього залишилась невикористана сума передплати в розмірі 36 785,63 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків № 0000000322 від 27.02.2009 року.
18 лютого 2009 року позивач надіслав відповідачу претензію в якій вимагав до 05.02.2009 року повернути залишок невикористаних коштів.
Відповідач у свою чергу, 20 березня 2009 року надіслав відповідь на претензію, в якій вказав, що компанія невзмозі перерахувати суму боргу на рахунок позивача, у зв’язку із складним матеріальним становищем.
Відповідно до частини 2 пункту 10.2 договору, маючи намір розірвати договір, клієнт повинен подати письмову заяву, підписану уповноваженими особами і засвідчену печаткою та здати платіжні картки. Через 21 банківський день, з моменту подання заяви та повернення платіжних карток, проводиться звірка взаєморозрахунків та впродовж 3-х банківських днів між сторонами проводиться повний взаєморозрахунок.
19 березня 2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою про розірвання Договору № 00005 від 16 жовтня 2006 року з додатком у вигляді акту повернення пластикових карток у кількості шестидесяти восьми штук, який сторони підписали 26 березня 2009 року.
13 травня 2009 року позивач на виконання умов Договору, а саме пункту 10.2 надіслав відповідачеві лист з додатком у вигляді акту звірки взаєморозрахунків, який був підписаний 05.05.2009 року, таким чином, протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту звірки взаєморозрахунків відповідач зобов’язаний був провести повний розрахунок з позивачем, однак кошти всупереч умов Договору не повернув.
Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є змішаним, оскільки поєднує договір поставки та договір про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 36 785,63 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 257, 52 грн. та 751,38 грн. інфляційних втрат.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню повністю, розмір яких визначено обґрунтованими розрахунками позивача.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(місцезнаходження: 03115, м. Київ, пл. Святошинська, 1, кв. 272; фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. Марина Раскової, 19, пов.10, оф. 1-2, код ЄДРПОУ 34483710) на користь Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» (46010, м. Тернопіль, вул. Енергетична, 2, код ЄДРПОУ 00130725) 36 785 (тридцять шість тисяч сімсот вісімдесят п’ять) грн. 63 коп. - основного боргу, 257 (двісті п’ятдесят сім) грн. 52 коп. –3 % річних, 751 (сімсот п’ятдесят одну) грн. 38 коп. –інфляційних витрат, 377 (триста сімдесят сім) грн. 95 коп. - державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя О.М. Спичак
Дата підписання рішення
07.07. 2009 року