ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 28/168 | 09.07.09 |
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Хлібна Нива”
до товариства з обмеженою відповідальністю «Винодел Молдови Компані»
про стягнення 236 695,56 грн.
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Цибульському Р.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Ярчук Р.С. за дов. б/н від 04.12.2008 року
від відповідача: не з’явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Хлібна Нива” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Винодел Молдови Компані»про стягнення 236 695,56 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті поставленої за Договором №209 від 31.10.2007 р. продукції, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 183 627,29 грн. За порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 34 705,55 грн., та з посиланням на п.9.5 Договору просить стягнути штраф в розмірі 18 362,72 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26.05.2009 року.
Розгляд справи відкладався.
Ухвалою Заступника Голови господарського суду м. Києва від 25.06.2009 року продовжено строк розгляду справи.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимог ухвали суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.
Справа розглядається, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 09.07.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -
ВСТАНОВИВ :
31.10.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Хлібна Нива” (надалі по тексту позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Винодел Молдови Компані»(надалі по тексту відповідач) укладено Договір №209 (надалі по тексту Договір), відповідно до якого відповідач закуповую у позивача продукцію торгових марок “Холодний Яр” та “Душевна настоянка” та здійснює їх реалізацію.
Відповідно до п.7.6 договору, оплата за продукцію здійснюється відповідачем на умовах відстрочення платежу до 30 днів з моменту поставки продукції.
Продукція вважається переданою відповідачу з моменту підписання сторонами товаророзпорядчих документів (п.7.4 договору).
21.09.2007 року, відповідно до видаткової накладної №1217 від 21.09.2007 р. та товарно –транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв серії 01АААР№879690 від 21.09.07) відповідач отримав продукцію на суму 184 243,20 грн.
Після доставки продукції відповідачем було виявлено бій продукції на суму 615,91 грн., про що було складено акт від 24.09.2007 року.
Таким чином, відповідачу фактично була поставлена продукція на суму 183 627,29 грн.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач в повному обсязі за поставлену продукцію в установлені договором строки не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 183 627,29 грн.
14.12.2007 року позивач звернувся до відповідача з претензією (лист №1184 від 13.12.2007) про сплату заборгованості в сумі 183 627,29 грн. в строк до 17.12.2007 року. Претензія була отримана відповідачем 14.12.2007, вх.№329, про що свідчить штамп на екземплярі претензії позивача.
Відповідач, згідно наявних в матеріалах справи доказів, на претензію не відповів, заборгованість в повному обсязі не погасив.
На момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 183 627,29 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом генерального директора та головного бухгалтера та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов’язався оплатити поставлену продукцію не пізніше 30 календарних днів після одержання продукції, однак в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.
Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 183 627,29 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути зменшений у договорі.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.
Пунктом 9.3 Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати продукції більше ніж на 15 днів, відповідач, крім пені, передбаченої п.9.3 договору, зобов’язаний сплатити штраф в розмірі 10% від суми невиконаного зобов’язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем його грошових зобов’язань по Договору, а саме: прострочка оплати вартості поставленого позивачем товару, яка тривала більше ніж 15 днів, враховуючи приписи діючого законодавства України та положення Договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 18 362,72 грн., та втрат від інфляції в розмірі 34 705,55 грн.
Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідач в судове засідання не з’явився, наведених позивачем обставин не заперечував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.
Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Винодел Молдови Компані” (04212, м. Київ, вул. Тимошенко,19, 04074, м. Київ, вул. Автозаводська,18, р/р 260003013556 в АБ “Старокиївський банк” м. Київ, МФО 321477, код ЄДРПОУ 321108133) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібна Нива»(20813, Черкаська обл., Кам”янський р-н, с. Косарі, вул.. Кірова,1 р/р 260083381 в АКБ “Легбанк” м. Київ, МФО 300056, код ЄДРПОУ 32480414) 183 627,29 грн. (сто вісімдесят три тисячі шістсот двадцять сім гривень двадцять дев’ять копійок) –основного боргу, 34 705,55 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот п’ять гривень п’ятдесят п’ять копійок) інфляційних нарахувань, 18 362,72 грн. (вісімнадцять тисяч триста шістдесят дві гривні сімдесят дві копійки) штрафу, а також 1700,00 грн. ( одну тисячу сімсот гривень) –державне мито та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова
Дата складання та підписання повного тексту рішення 10.07.2009 року