ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 41/218 | 06.07.09 |
За позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" |
про | стягнення 3 517 799, 74 грн. |
За зустрічним позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" |
про | зобов’язання вчинити дії |
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом: Атаманов А.А. –дов. № б/н від 30.03.2009 року;
від відповідача за первісним позовом: Жданова В.П. –дов. № 222-05/09 від 15.05.2009 року;
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" про стягнення суми основного боргу в розмірі 3 158 321,34 грн., 3 % річних в сумі 48 473,62 грн. та інфляційних витрат в сумі 311 044,78 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого товару за Договором поставки № 14/08 від 26 серпня 2008 року.
Ухвалою від 16.04.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.04.2009 року.
В судовому засіданні 27.04.2009 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи по справі, крім того позивач через канцелярію суду надав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Відповідач в судове засідання 27.04.2009 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, однак через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 27.04.2009 року розгляд справи відкладено на 29.05.2009 року.
18.05.2009 року представник позивача через канцелярію суду надав заяву про збільшення позовних вимог, яку підтримав у судовому засіданні 29.05.2009 року, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 3 158 621, 34 грн. основного боргу, 383 646, 16 грн. інфляційних втрат, 59 376, 33 грн. 3 % річних, 25 618, 00 грн. судових витрат.
Представник відповідача в судовому засіданні 29.05.2009 року надав клопотання по відкладення розгляду справи, для укладення мирової угоди.
В судовому засіданні 29.05.2009 року на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 15.06.2009 року.
В судовому засіданні 15.06.2009 року представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 2992579, 50 грн. основного боргу, 383646, 16 грн. інфляційних втрат, 59376, 33 грн. 3 % річних та 25 618, 00 грн. судових витрат.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, свою правову позицію обґрунтував у відзиві на позов.
Окрім, того в судовому засіданні 15.06.2009 року суд розглянув заяву позивача від 27.04.2009 року про забезпечення позову в якій останній просив накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.
Проаналізувавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку, що подана заява задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.
Разом з тим, 12.06.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" через канцелярію Господарського суду міста Києва подало зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" відповідно до якої просило суд зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" прийняти товар неналежної якості власними силами та зменшити суму заборгованості по позовній заяві від 10.06.2009 року на суму 27 256, 14 грн., в т.ч. на суму нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати по позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Згідно зі ст. 61 Господарського процесуального кодексу України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею.
Розглянувши зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом, у зв’язку з цим розгляд справи було відкладено на 06.07.2009 року.
В судовому засіданні 06.07.2009 року представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 06.07.2009 року проти задоволення позовних вимог заперечував.
Представник позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні 06.07.2009 року надав усні пояснення по суті спору та просив суд позовні вимоги задовольнити.
У судовому засідання 06.07.2009 року представник відповідача за зустрічним позовом надав відзив на зустрічний позов та проти задоволення позовних вимог заперечував.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 06.07.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
26 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс", іменоване надалі «Постачальник»(позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ", іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір № 14/08 (далі –Договір), відповідно до розділу 1 якого постачальник зобов’язується поставити та передати у встановлений строк у власність покупцю товар, зазначений у Специфікації, яка є невід’ємною частиною Договору, а покупець зобов’язується прийняти його та оплатити на умовах зазначених у Договорі. Поставка товару здійснюється за попередньою заявкою покупця. Найменування, кількість, асортимент, ціна товару вказуються у Специфікації, яка є невід’ємною частиною Договору.
Розділом 2 Договору передбачено, що постачальник відпускає товар на адресу покупця за цінами узгодженими з покупцем в строк, зазначений у Специфікації. Відвантаження товару може здійснюватися партіями. Умови поставки чергової партії товару вказуються у відповідній Специфікації до даного Договору. Продавець здійснює поставку товару автотранспортом, за реквізитами вказаними покупцем. Датою поставки товару вважається дата здачі товару на склад постачальника.
Порядок розрахунків передбачено розділом 4 Договору, відповідно до якого базовими умовами оплати є 50 % - передплати та 50 % - оплата за фактом відвантаження товару з заводу виробника. Покупець оплачує товар по узгодженій ціні відповідно до виставлених постачальником рахунків. Покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
26.08.2008 року сторони підписали Специфікацію до Договору, пунктом 5 якої сторони продублювали порядок розрахунків визначений розділом 4 Договору.
Позивач на виконання умов Договору поставив товар на загальну суму 4 758 321,34 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН –0101 від 27 серпня 2008 року на суму 313 944,94 грн. № РН-0111 від 18 вересня 2008 року на суму 878 761,62 грн., № РН-0110 від 19 вересня 2008 року на суму 406 562,32 грн., № РН-0119 від 30 вересня 2008 року на суму 1 805 971,66 грн., № РН-0125 від 14 жовтня 2008 року на суму 1 187 338,96 грн., № РН-0136 від 03 листопада 2008 року на суму 165 741,84 грн., доданими до позовної заяви, проте відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 1 600 000,00 грн., тому у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 3 158 321, 34 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.2008 року.
05 лютого 2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити існуючу заборгованість, у відповідь на яку відповідач надіслав листа від 20.03.2009 року, в якому визнав свій борг в сумі 3158321,34 грн. та гарантував його погашення.
Під час розгляду справи, за взаємною згодою сторін, відповідач повернув частину товару на суму 165 741,84 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01 червня 2009 року та не заперечується сторонами.
У зв’язку з поверненням товару, позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та просив стягнути 2992579,50 грн.
Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у сумі 2 992 579,50 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 383 646, 16 грн. та 3 % річних в сумі 59 376, 33 грн.
Здійснивши перерахунок інфляційних витрат та 3% річних, в межах періодів визначених позивачем, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню повністю, а в частині стягнення 3 % річних частково в сумі 59342,92 грн.
12 червня 2009 року відповідач за первісним позовом подав через канцелярію суду зустрічний позов про зобов’язання ТОВ «Нафтосервіс»прийняти товар неналежної якості власними силами та зменшити суму заборгованості по позовній заяві від 10.06.2009 року на суму 27 256,14 грн., в т.ч. на суму нарахованих 3 % річних та інфляції.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що при прийманні товару (труб) в період з 28.10.2008 року по 31.10.2008 року було виявлено недоліки товару на суму 27256,14 грн., про які відповідача за зустрічним позовом було повідомлено листом від 22.11.2008 року.
Розглянувши подану зустрічну позовну заяву, заслухавши доводи та пояснення сторін, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Пунктом 5.2 Договору встановлено, що при виявленні покупцем розходжень при прийманні по кількості або/та якості покупець зобов’язаний не пізніше 3-х днів з моменту виявлення письмово повідомити постачальника, вказавши дефект та викликати його представника, а останній протягом 3-х днів після повідомлення направити свого представника або повідомити про свою згоду на складення акту-рекламації покупцем в односторонньому порядку.
Таким чином, в силу умов Договору позивач за зустрічним позовом повинен був повідомити відповідача за зустрічним позовом про виявлені недоліки протягом трьох днів.
Однак, як вбачається з листа № 521/1-11/08 позивач за зустрічним позовом виявив недоліки у товарі за період з 28.10.2008 року по 31.10.2008 року, а повідомив відповідача за зустрічним позовом лише 22.11.2008 року.
Оскільки позивач за зустрічним позовом не повідомив відповідача за зустрічним позовом в установлений Договором строк про виявлення недоліків, він в подальшому позбавлений права заперечувати, щодо оплати товару посилаючись на ці недоліки.
Крім того, сторони 01.06.2009 року підписали акт звірки взаєморозрахунків, яким відповідач визнав суму боргу в сумі 2 992 579,50 грн. і жодних заперечень, щодо якості поставленого товару не заявив.
Також, листом № 119-03/09 від 20.03.2009 року позивач за зустрічним позовом повністю визнав свою заборгованість та гарантував оплату вартості всього товару без будь-яких заперечень щодо його якості.
Окрім викладеного, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 1, ч.1 ст. 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.
У відповідності до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Крім того, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов‘язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Зазначеними правовими нормами не передбаченого такого способу захисту права та інтересу, як зобов’язання прийняти товар неналежної якості та зменшення суми заявленої в позові суми заборгованості, що є окремою підставою для відмови в позові.
Викладена правова позиція знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 № 10/732, у п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009, № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", у п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року" і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –
В И Р І Ш И В:
1. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" (04073, м. Київ, вул.. Рилєєва, буд. 10-А, 5 поверх, оф. 518, код ЄДРПОУ 30732144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" (49128, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Комунарівська, 58, код ЄДРПОУ 32233161) 2 992 579 (два мільйони дев’ятсот дев’яносто дві тисячі п’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 50 коп. - основного боргу, 383 646 (триста вісімдесят три тисячі шістсот сорок шість) грн. 16 коп. –інфляційних витрат, 59 342 (п’ятдесят дев’ять тисяч триста сорок дві) грн. 92 коп. –3% річних, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) чотири) грн. 00 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.
4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя О.М. Спичак
Дата підписання рішення
09.07.2009 року