ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/34203.07.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-Спецсервіс"

доДержавного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація»

простягнення 97 440, 90 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача:      Волкова Н.І. –протокол № 1 від 03.12.2007 року;

від відповідача:  Баранік О.С. –дов. № б/н від 28.01.2009 року;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбас-Спецсервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація»про стягнення суми основного боргу в розмірі 91 925,70 грн., 3 % річних в сумі 1 103,10 грн. та пені в сумі 4 412,10 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого товару за Договором поставки № 20/б-08 від 13 серпня 2008 року.

Ухвалою від 05.06.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 22.06.2009 року.

В судовому засіданні 22.06.2009 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору та документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження по справі.

Відповідач в судовому засіданні 22.06.2009 року подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає частково, а саме, із сумою кредиторської заборгованості за позовом погоджується у повному обсязі, а проти нарахування штрафних санкцій заперечує.

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено перерву до 03.07.2009 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 03.07.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 03.07.2009 року підтримав правову позицію викладену у відзиві до позовної заяви.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.07.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбас-Спецсервіс", іменоване надалі «Постачальник»(позивач) та Державним підприємством «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір № 20/б-08 (далі –Договір), відповідно до розділу 1 якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупцю майки, фуфайки та аналогічні вироби трикотажні (спецодяг утеплений), надалі, «Товар», зазначений у Специфікації (Додаток №1), яка є невід’ємною частиною Договору, а покупець зобов’язується прийняти його та оплатити.

Розділом 2 Договору передбачено, що ціна Договору складає 91 925,70 грн., в тому числі 15 320,95 грн. ПДВ.

Відповідно до пункту 3.1 Договору для здійснення оплати постачальник зобов’язаний надати покупцю оригінали нижченаведених документів: - накладні; - рахунок-фактуру; - акти приймально-здавальні по якості та кількості.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розрахунок, за поставлений товар здійснюється покупцем на протязі місяця слідуючого за звітним  із загального розрахункового рахунку  № 35239001004730 чи із спеціального розрахункового рахунку № 35249002004730 в УДК Святошинського району м. Києва, МФО 820019.

Згідно з пунктом 4.3 Договору поставка товару здійснюється на умовах DDP –станція (пункт)  призначення відповідно до Міжнародних правил тлумачення «Інкотермс»(2000 року).

13.08.2008 року сторони підписали Специфікацію, в якій визначили кількість, асортимент та вартість товару. Позивач на виконання умов договору поставив товар на загальну суму 91 925,70 грн., що підтверджується видатковими накладними № 38 від 08 вересня 2008 року на суму 3 793,20 грн. № 41 від 08 вересня 2008 року на суму 13 650,00 грн., № 43 від 08 вересня 2008 року на суму 7 390,20 грн., № 44 від 08 вересня 2008 року на суму 4 014,00 грн., № 47 від 01 жовтня 2008 року на суму 23 740,20 грн.,     № 49 від 01 жовтня 2008 року на суму 17 559,90 грн., № 51 від 02 жовтня 2008 року на суму 14 616,90 грн., № 53 від 02 жовтня 2008 року на суму 7 161,30 грн. копії яких додані до позовної заяви, проте відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 91 925,70 грн.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач позов в частині основного боргу визнає в повному обсязі, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у сумі 91 925,70 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.4 Договору встановлено, що за порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, керуючись п. 7.4 Договору  нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4 412,10 грн. за весь період прострочення. Здійснивши перерахунок пені в межах періодів визначених позивачем суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 4 412,10 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі  1 103,10 грн.

Здійснивши перерахунок 3% річних господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних розраховані позивачем вірно, у повній відповідності до норм чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню повністю, відповідно до розрахунку позивача.

Відповідач проти позовних вимог в частині стягнення пені та 3 % річних заперечував посилаючись на ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»від 25.12.2008 року № 800-VI, однак як вбачається з положень вказаного Закону , його дія на дані правовідносини не поширюється, а тому заперечення відповідача судом до уваги не приймається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст.  33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація»(місцезнаходження: 03142, м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 46/2, код ЄДРПОУ 35703830 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-Спецсервіс" (83034, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Акопяна, 38, кв. 2; код ЄДРПОУ 35610610)  91 925 (дев’яносто одну тисячу дев’ятсот двадцять п’ять) грн. 70 коп. - основного боргу, 1 103  (одну тисячу сто три) грн. 10 коп. –3 % річних, 4 412 (чотири тисячі чотириста дванадцять) грн. 10 коп. –пені, 974 (дев’ятсот сімдесят чотири) грн.. 45 коп. - державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                           О.М. Спичак

Дата підписання рішення  

09.07. 2009 року