Справа № 2/331/371/2016

331/205/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Постарнак М.М.,

за участю представника:

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_1 від 03 січня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_1 від 03 січня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 03 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 про надання кредиту в сумі 41 800 гривень 00 копійок під 18 % річних. Кредит був наданий строком до 03 січня 2019 року.

22 грудня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст.ст. 512-514 ЦК України було укладено договір факторингу № 22/12/14/1-1, відповідно до умов якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло за кредитним договором № НОМЕР_1 від 03.01.2014р., право вимоги.

ОСОБА_2 не належним чином виконувала свої зобов”язання за кредитним договором, несвоєчасно та не в повному обсязі погашала кредит та відсотки за користування кредитом.

Заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем за зазначеним кредитом станом на 18 серпня 2015 року становить 48539 гривень 84 копійок, з яких: 39992 гривень 31 копійок – залишок заборгованості за кредитом; 4573 гривень 43 копійок - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3974 гривень 10 копійок – комісія з РО.

Відповідно до п. 1.5.4 Кредитного договору, в разі порушення позичальником строку строків або суми сплати будь-якого з Щомісячних платежів, банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов”язань за кредитним договором. В цьому разі Позичальнику рекомендованим листом надсилається вимога. Підстави виникнення права на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав регулюються чинним законодавством України.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ “ОТП Факторинг Україна” заборгованість за кредитним договором № НОМЕР_1 від 03.01.2014 року у розмірі 48539,84 грн., з яких: 39992 гривень 31 копійок – залишок заборгованості за кредитом; 4573 гривень 43 копійок - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3974 гривень 10 копійок – комісія з РО, а також судовий збір в розмірі 1218 гривень 00 копійок.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та просила суд їх задовольнити, посилаючись на те, що у відповідності до договору факторингу № 22/12/14/1-1від 22.12.2014р., право вимоги за кредитним договором № НОМЕР_1 від 03.01.2014 року, перейшло до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» яке є належним позивачем у справі. Про перехід права вимоги ОСОБА_2 повідомлялася належним чином, проте з моменту переходу права вимоги остання за зазначеним кредитним договором жодного платежу не зробила, а тому позивач вимушений був звернутися до суду із відповідним позовом.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заперечувала, посилаючись на те, що вона отримувала кредит у ПАТ «ОТП Банк», а тому і повинна його повертати вказаній банківській установі, а не ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Вважає, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не є належним позивачем у справі, оскільки будь-яких документів переходу до нового кредитора прав у зобов”язанні новому кредиторові вона не отримувала, а тому у відповідності до ст. 517 ЦК України вона має право не виконувати свого обов’язку без надання доказів переходу до нового кредитора прав у зобов”язанні новому кредиторові. Додатково зазначила, що позивач просить стягнути з неї на його користь комісію за розрахункове обслуговування, проте по тексту позову чітко не зазначено яке саме розрахункове обслуговування та на підставі чого повинно стягуватися. Вважає, що стягнення комісії за розрахункове обслуговування не відповідає положенням Закону України «Про захист прав споживачів» та умовам договору, а тому стягнуто бути не може. На підставі викладеного просила суд у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

У ч.2 ст. 509 ЦК України зазначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи встановлено, що 03 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 про надання кредиту в сумі 41 800 гривень 00 копійок під 18 % річних. Кредит був наданий строком до 03 січня 2019 року. (а.с. 5-9)

Відповідно до п. 1.2.1 договору про надання споживчого кредиту, банк надає позичальнику споживчий кредит у відповідності до умов Кредитного договору, а позичальник зобов”язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним договором та Додатком № 1 «Графік платежів», що є його невід”мною частиною, а також виконувати умови Кредитного договору.

Згідно п. 1.4.4 договору про надання споживчого кредиту, за управління кредитом позичальник щомісяця, одночасно з погашенням суми кредиту і процентами, сплачує комісію, розмір якої зазначений у Графіку платежів, що є невід”мною частиною даного Договору. У випадку дострокового повернення кредиту, комісія за управління кредитом сплачується за фактичний час його користування.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

ПАТ «ОТП Банк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору, шляхом видачі готівки в розмірі 41800,00 грн., що підтверджується заявою про видачу готівки № 11 від 03.01.2014р. (а.с. 12).

У порушення умов договору ОСОБА_2 зобов”язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв”язку з чим у останньої, станом на 18 серпня 2015 року утворилась заборгованість в сумі 48539 гривень 84 копійок, з яких: 39992 гривень 31 копійок – залишок заборгованості за кредитом; 4573 гривень 43 копійок - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3974 гривень 10 копійок – комісія з РО. (а.с. 14, 64-75)

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає   умовам договору, розміру встановлених процентів та комісій.

Аналізуючи перелічені норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_1 від 03 січня 2014 року.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст. 10 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов»язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно абзацу 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» від 12.06.2009 року встановлено, що розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Згідно ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Згідно з ч. 1 ст. 179 цього ж Кодексу предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, в данному випадку відповідач заперечує проти позовних вимог, виходячи з того, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не є належним позивачем у справі, оскільки будь-яких документів переходу до нового кредитора прав у зобов”язанні новому кредиторові вона не отримувала, а тому у відповідності до ст. 517 ЦК України вона має право не виконувати свого обов’язку без надання доказів переходу до нового кредитора прав у зобов”язанні новому кредиторові. По тексту позову чітко не зазначено яке саме розрахункове обслуговування та на підставі чого повинно стягуватися з неї. Стягнення комісії за розрахункове обслуговування не відповідає положенням Закону України «Про захист прав споживачів» та умовам договору, а тому стягнуто бути не може.

Аналізуючи зазначені відповідачем підстави її заперечень проти позову та надані суду докази, суд приходить до наступного.

22 грудня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст.ст. 512-514 ЦК України було укладено договір факторингу № 22/12/14/1-1, відповідно до умов якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло за кредитним договором № НОМЕР_1 від 03.01.2014р., право вимоги. (а.с. 24-30)

Згідно з вищевказаним договорам ПАТ “ОТП Банк” відступило, а ТОВ “ОТП Факторинг Україна” прийняло за кредитним договором № НОМЕР_1 від 03 січня 2014 року право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором.

Відповідно до платіжного доручення № 10058 від 23.12.2014 року, на виконання договору факторингу № 22/12/14/1-1 від 22.12.2014 року, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перерахувало на користь ПАТ «ОТП Банк» грошові кошти в розмірі 7747602,62 грн., тобто відповідно до п. 7.2 Договору факторингу виконало умови договору. (а.с. 66)

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов”язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги), згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов”язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, до ТОВ “ОТП Факторинг Україна” перейшли всі права ПАТ “ОТП Банк” щодо права вимоги до Боржника за кредитним договором № НОМЕР_1 від 03 січня 2014 року.

Надалі, як вбачається з копій документів, доданих до матеріалів справи, повідомленням за вих.. № 200234584 від 05.01.2015р. ТОВ «ОТП Факторинг» повідомило ОСОБА_2 за адресою: місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 «а», про заміну кредитора за кредитним договором № НОМЕР_1 від 03 січня 2014 року відповідно до договору факторингу № 22/12/14/1-1 від 22.12.2014 року, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк». (а.с. 64)

На підтвердження факту направлення на адресу відповідача зазначеного повідомлення стороною позивача долучено до матеріалів справи копія повідомлення та опис (вкладення) в цінний конверт з відміткою про отримання поштовим відділенням № 69002 – 22 січня 2015 року. (а.с. 65)

Умовами договору кредитування реквізитами сторони відповідача/ позичальника визначено: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, паспорт серія СВ № 165179, виданий Василівським РВ УМВС України в Запорізькій області 23 лютого 2000 р., місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 «а»; адреса реєстрації: Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Г.Сталінграда, буд. № 5.

Згідно умов пункту 3.4 Кредитного договору, позичальник зобов”язується протягом 15 (п”ятнадцяти) робочих днів повідомляти банк про зміну паспортних даних, поштової адреси, контактної інформації, місця роботи, шляхом зверненняв Довідковий центр банку.

Відповідно пункту 3.7 Кредитного договору, сторони зобов'язанів 15-денний строк повідомляти один одного про зміну свого місцезнаходження та платіжних реквізитів.

Надалі, як встановлено повідомлень до позивача від ОСОБА_2 про зміну адреси проживання, реєстрації або про нові адреси для листування - не надходило, що в судовому засіданні сторонами не заперечувалося.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» здійснило всі можливі та необхідні дії, передбачені як договірними відносинами, так і діючим законодавством України, як для захисту своїх майнових прав як Кредитора, так і захисту прав ОСОБА_2

Аналізуючи викладені норми матеріального права, подані сторонами у справі докази своєї позиції, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача є неспроможними та такими, що протирічять матеріалам справи, а тому судом до уваги не приймаються.

Судом також встановлено, що згідно п. 1.4.4 договору про надання споживчого кредиту, за управління кредитом позичальник щомісяця, одночасно з погашенням суми кредиту і процентами, сплачує комісію, розмір якої зазначений у Графіку платежів, що є невід”мною частиною даного Договору. У випадку дострокового повернення кредиту, комісія за управління кредитом сплачується за фактичний час його користування.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність правових підстав щодо стягнення з неї на користь позивача комісії за розрахункове обслуговування за кредитним договором також є неспроможними, оскільки сплата комісії передбачена умовами кредитного договору та Графіку погашення кредиту, який є невід’ємною частиною договору, які в свою чергу є обов’язковими до виконання у відповідності до вимог ст.629 ЦК України.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов’язаних з розглядом справи.

Також, при подачі позовної заяви до суду позивач по справі сплатив судовий збір на загальну суму 1218 грн., у зв’язку з чим зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. (а.с. 2)

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 –215 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 549, 551, 610, 622, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої та мешкаючої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Г.Сталінграда, буд. № 5, ІПН: НОМЕР_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (03068, м. Київ, вул.. Фізкультурна, буд. № 28-Д, код ЄДРПОУ 36789421, п/р 26507002333333 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528) заборгованість за кредитним договором № НОМЕР_1 від 03 січня 2014 року, станом на 18 серпня 2015 року, на загальну суму 48539 (сорок вісім тисяч п’ятсот тридцять дев’ять) гривень 84 копійок, з яких: 39992 (тридцять дев”ять тисяч дев”ятсот дев’яносто дві) гривень 31 копійок – залишок заборгованості за кредитом; 4573 (чотири тисячі п’ятсот сімдесят три) гривень 43 копійок - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3974 (три тисячі дев’ятсот сімдесят чотири) гривень 10 копійок – комісія з РО.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої та мешкаючої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Г.Сталінграда, буд. № 5, ІПН: НОМЕР_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (03068, м. Київ, вул.. Фізкультурна, буд. № 28-Д, код ЄДРПОУ 36789421, п/р 26507002333333 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528) судовий збір в розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

28.03.2016