ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2016 р.                                         Справа № 907/560/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді – Гнатюк Г.М.

суддів          - Матущак О.І.

          - ОСОБА_1

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “ВіЕйБі Банк” ОСОБА_2 м. Київ, №22/2-1104 від 15.01.2016р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.11.2015 року

у справі № 907/560/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк”, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “ВіЕйБі Банк” ОСОБА_2А, м. Київ

до відповідача: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Таурус проперті”, м. Київ

про визнання нікчемним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання нікчемним акту приймання-передачі, визнання права власності на земельну ділянку,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 – представник (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з’явився,

22.01.2016р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “ВіЕйБі Банк” ОСОБА_2 на рішення господарського суду Закарпатської області від 18.11.2015 року у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілена до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_5 При цьому, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, до складу колегії входять судді Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л.

Ухвалами суду від 25.01.2016 року відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 16.02.2016р., відстрочено Публічному акціонерному товариству “Всеукраїнський акціонерний банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “ВіЕйБі Банк” ОСОБА_2 сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі за подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного господарського суду до дня розгляду по суті.

05.02.2016р. на адресу Львівського апеляційного господарського суду поступило клопотання за вих. №22/2-4435 від 01.02.2016р., в якому Публічне акціонерне товариство “Всеукраїнський акціонерний банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “ВіЕйБі Банк” ОСОБА_2 просить забезпечити можливість участі представника в судовому засіданні 16.02.2016р. в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду міста Києва.

09.02.2016р. було повідомлено представників сторін про неможливість проведення судового засідання 16.02.2016р.

12.02.2016 року від Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “ВіЕйБі Банк” ОСОБА_2 надійшло клопотання №22/2-5348 від 05.02.2016р. про долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення №24661 від 02.02.2016р. на суму 4675,00 грн. на підтвердження сплати судового збору.

У зв’язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Гнатюк Г.М., 16.02.2016р. судове засідання не відбулось.

Зважаючи на те, що станом на 09.03.2016р. відпали обставини, які унеможливили проведення судового засідання 16.02.2016р., у відповідності до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015р. №25, ухвалами суду від 09.03.2016р. призначено розгляд справи на 23.03.2016 року, доручено господарському суду м. Києва забезпечити проведення судового засідання у справі №907/560/15 в режимі відеоконференції.

21.03.2016р. на адресу Львівського апеляційного господарського суду поступило клопотання за вих. №22/2-12757 від 15.03.2016р., в якому Публічне акціонерне товариство “Всеукраїнський акціонерний банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “ВіЕйБі Банк” ОСОБА_2 просить забезпечити можливість участі представника в судовому засіданні 23.03.2016р. в режимі відеоконференції.

У зв’язку з тимчасовою непрацездатністю суддів – членів колегії Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л. розпорядженням в.о. керівника апарату суду №64 від 23.03.2016р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у даній справі.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.03.2016р. до складу колегії входять: головуючий суддя Гнатюк Г.М., судді: Матущак О.І., Михалюк О.В.

В судове засідання 23.03.2016р. з’явився представник позивача, якому роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст.22 ГПК України та який надав суду усні пояснення.

Відповідач не забезпечив явку свого уповноваженого представника, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

          Враховуючи, що ухвалою суду від 09.03.2016р. явка повноважних представників сторін в судове засідання не була визнана судом обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заяви про відвід суддів не надходили.

                    Відповідно до ухвали суду від 09.03.2016р. судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Встановив :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.11.2015 року у справі №907/560/15 (головуючий суддя Ващиліна Н.М., судді: Івашкович І.В., Пригара Л.І.) в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “ВіЕйБі Банк” ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Таурус проперті” про визнання нікчемним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014р., визнання нікчемним акту приймання-передачі від 14.11.2014р., визнання права власності на земельну ділянку – відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство товариства “Всеукраїнський акціонерний банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “ВіЕйБі Банк” ОСОБА_2 оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв’язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Звертає увагу на те, що п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” передбачено необхідність визначення та порівняння ціни відчуження майна зі звичайною ціною на таке майно. Звичайна ціна повинна була визначатися станом на дату відчуження земельної ділянки за оскаржуваним договором, тобто станом на 14.11.2014 р., що підтверджується ч. 5 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Зазначає, що земельну ділянку, яка є предметом оскаржуваного договору, було відчужено Банком за ціною значно нижчою від тієї, за яку Банк її придбав та відповідно обліковував на балансі. Звітом, виконаним ТОВ “Актив Експерт” спільно з ПП “ТВІ” ринкова вартість земельної ділянки була визначена не станом на дату її відчуження відповідачу (14.11.2014 року), а станом на 03.11.2014 року, що в свою чергу не може вважатися звичайною ціною земельної ділянки у відповідності до вимог ПК України, та правових висновків Верховного Суду України. Стверджує, що місцевий господарський суд не з’ясував рівень звичайної ціни на земельну ділянку станом на дату її відчуження та не встановив наявність прямих збитків у Банку внаслідок укладенння оскаржуваного договору купівлі-продажу земельної ділянки. Посилається на те, що судом взято до уваги виключно висновки рецензента, виготовлені за заявою відповідача та безпідставно відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про призначення судової оціночно-земельної експертизи. Доводи апеляційної скарги представник скаржника підтримав у судовому засіданні.

Відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду не надходило.

Позивачем з апеляційною скаргою подана заява про призначення судової оціночно-земельної експертизи №22/2-1101 від 15.01.2016р. (вх.№01-05/437/16 від 22.01.2016р.). В судовому засіданні представник позивача підтримав подане клопотання.

Заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про призначення у даній справі судової оціночно-земельної експертизи, враховуючи наступне:

Частиною 1 статті 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

У матеріалах справи є достатньо належних та допустимих доказів для прийняття законного, обґрунтованого рішення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для призначення оціночно-земельної експертизи у даній справі.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши пояснення представника позивача колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 18.11.2015 року у справі №907/560/15 слід залишити без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2014 р. між Публічним акціонерним товариством “Всеукраїнський акціонерний банк” (продавець) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Таурус проперті” (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (надалі – договір), за умовами якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0024 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с/рада Пилипецька, кадастровий № 2122485200:02:001:0050, цільове призначення якої - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 3980 (а.с. 21-22, т. 1).

Відповідно до п. 1.6 договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 1377,12 грн. згідно витягу № 251 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області 29.10.2014р.

Згідно висновку наданого оцінювачем – ТОВ “ОСОБА_6 експерт” спільно з ПП “ТВІ” ринкова вартість земельної ділянки станом на 03.11.2014р. складає 3964,56 коп. (п. 1.7 договору).

Згідно п. 2.1 договору за погодженням сторін ціна продажу земельної ділянки становить 4250,00 грн. без урахування ПДВ.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що за домовленістю сторін, оплата за цим договором проводиться покупцем у безготівковій формі, в розмірі зазначеному в п.2.1 даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця номер 361048002, відкритий в ПАТ “ВіЕйБі Банк”, код банку 380537, ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) 19017842, індивідуальний податковий номер 190178426653, в день підписання цього договору.

Згідно п. 2.4 договору зазначену в цьому договорі ціну продажу продавець вважає вигідною для себе, її розмір не пов'язаний зі збігом якихось важких для продавця обставин і повністю задовольняє продавця.

Договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення, право власності на відчужувану земельну ділянку у покупця підлягає обов’язковій державній реєстрації відповідно до ст.ст. 182, 210 та 657 Цивільного кодексу України та ст. 132 Земельного кодексу України, та виникає з моменту такої державної реєстрації у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 182, 334 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (п.п. 3.1, 3.2 договору).

14.11.2014р. сторони підписали акт приймання-передачі, яким підтверджено, що продавець передав, а покупець прийняв продану 14.11.2014р. земельну ділянку площею 0,0024 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с/рада Пилипецька, кадастровий номер 2122485200:02:001:0050, цільове призначення якої - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою. Передача земельної ділянки проводилась згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014р., нотаріально посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №3980. Підписанням цього акту сторонами підтверджено, що ними здійснено остаточний розрахунок за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014р. Претензій майнового характеру сторони не мають (а.с. 23, т. 1).

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

В частині 7 статті 179 ГК України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст.ст. 655, 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі Постанови Правління Національного банку України № 733 від 20.11.2014 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014р. прийнято рішення № 123 про початок виведення ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" з ринку шляхом запровадження в ньому строком на три місяці з 21.11.2014 року по 20.02.2015 року включно тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації (а.с. 14-15, т.1).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 128 від 24.11.2014р. уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 (а.с.16, т. 1)

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 35 від 17.02.2015р. продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" по 20.03.2015р. включно та повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_2 (а.с. 18, т.1)

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 63 від 20.03.2015р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку ОСОБА_2 строком на один рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно (а.с. 45, т.1).

Позивач, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ “Всеукраїнський акціонерний банк”, у позовній заяві обґрунтовує вимоги тим, що здійснюючи перевірку вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку правочинів, на предмет виявлення нікчемних правочинів з підстав, визначених ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, встановила, що спірний договір укладений ПАТ “Всеукраїнський акціонерний банк” та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ТАУРУС ПРОПЕРТІ” 14.11.2014р. та акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014р. підлягають визнанню нікчемними на підставі ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, оскільки вартість відчуження земельної ділянки є значно нижчою від її ринкової вартості, в результаті чого банком понесені прямі збитки.           

Відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

          Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Фонд зобов’язаний забезпечити збереження активів та документації банку; протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з такої підстави (п. 3) коли банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов’язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Згідно з частинами першою - п’ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В силу ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як на підставу нікчемності договору купівлі-продажу та акту приймання-передачі до нього позивач посилається на пункт 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в якій зазначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

          Згідно ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

          Поняття “звичайна ціна” визначена в пункті 14.1.71. Податкового кодексу України, відповідно до якого, - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

          Умовами оспорюваного договору купівлі-продажу визначено та погоджено сторонами, що ціна продажу земельної ділянки за даним договором становить 4250,00 без ПДВ; зазначену в цьому договорі ціну продажу продавець вважає вигідною для себе, її розмір не пов'язаний зі збігом якихось важких для продавця обставин і повністю задовольняє продавця.

Крім того, скаржником не обґрунтовано та не надано жодних доказів того, що вартість відчужуваної земельної ділянки за договором купівлі-продажу є меншою чи заниженою, ніж її ринкова вартість. При цьому, згідно витягу № 251 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області 29.10.2014р., нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 1377,12 грн. Зазначена ціна є нижчою від тої, яка була встановлена суб’єктом оціночної діяльності, оцінювачем – ТОВ “ОСОБА_6 експерт” (сертифікат №14334/13 від 13.02.2013) спільно з ПП “ТВІ” та ціни договору.

          На підтвердження доводів, щодо заниженої вартості земельної ділянки, викладених в позовній заяві, скаржником було надано до суду та приєднано до матеріалів справи звіт про експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки виконаний на замовлення позивача ЗАТ “Консалтингюрсервіс” та ТОВ “Консалтингова фірма “Євротерра”, яким ринкова вартість спірної земельної ділянки станом на 14.11.2014р. визначена в сумі 5798,00 грн. Відповідно до рецензії здійсненої оцінювачем ОСОБА_7 (кваліфікаційне свідоцтво серії ЦХ№00143 від 04.03.2006 року, свідоцтво про Державну реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів ФДМУ №10579 від 03.09.13; має практичний досвід з оцінка майна понад 16 років, з експертної грошової оцінки земельної ділянки понад 9 років), за результатами рецензії на звіт про експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки, виконаний на замовлення позивача у 2015р. ЗАТ “Консалтингюрсервіс” та ТОВ “Консалтингова фірма “Євротерра”, виявлено численні порушення Національного Стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна та майнових прав”, а сам звіт визначено як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним, непрофесійним та таким, що не може бути використаний. Крім того, рецензією, здійсненою зазначеним оцінювачем ОСОБА_7, на звіт та висновок суб’єкта оціночної діяльності – ТОВ “ОСОБА_6 експерт” спільно з ПП “ТВІ”, згідно якого ринкова вартість земельної ділянки станом на 03.11.2014р. становила 3964,56 грн., підтверджено відповідність звіту в цілому вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, із зазначенням про наявність незначних недоліків, що не вплинули на достовірність оцінки.

          За змістом ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Водночас ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлює, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають зацікавленість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

          Зазначені вище обставини спростовують доводи скаржника щодо того, що вартість відчужуваної за договором купівлі-продажу земельної ділянки є значно заниженою та водночас відрізняється від вартості визначеної сторонами в спірному договорі.

          Зазначені обставини підтверджують обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для призначення судової оціночно-земельної експертизи для вирішенн питання яка звичайна ціна спірної земельної ділянки станом на 14.11.14 року.

Таким чином, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та викладеним вище аналізом обставин справи і чинного законодавства, а тому колегією суддів відхилені через їх безпідставність.

У відповідності до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, у відповідності до ч.1 ст.43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1.          Рішення господарського суду Закарпатської області від 18.11.2015 року у справі №907/560/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “ВіЕйБі Банк” ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.          Матеріали справи повернути в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддя                                                            Гнатюк Г.М.

Суддя                                                                                Матущак О.І.

Суддя                                                                                Михалюк О.В.

Повний текст постанови

виготовлено 28.03.2016р.