ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/225-36/23713.07.09

За позовом    Прокурора Голосіївського району в інтересах держави в особі

                        Голосіївської районної у місті Києві ради

До                   Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

Про                 стягнення 121 770 грн. 98 коп.

                                                                                                                             Суддя  Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від прокуратури       Леванда К.А. –посвідчення № 228 від 27.10.2008р.

Від позивача              не з’явився

Від відповідача          не з’явився

У засіданні брали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави, в особі Голосіївської районної у м. Києві ради до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 121 770,98 грн. заборгованості  по орендній платі, яка виникла внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов’язань згідно Договору оренди від 18.08.2005р.

            Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.08.2008р. у справі № 30/225 суд у позові відмовив повністю.

            22.08.2008р. через канцелярію Господарського суду міста Києва подано апеляційне подання Прокурором Голосіївського району міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2008р. та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення. Справу скеровано до Київського апеляційного господарського суду.

            Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2008р. Прокурору Голосіївського району міста Києва відмовлено в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційного подання на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2008р.

Постановою Вищого Господарського суду України від 20.01.2009р. ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2008р. у справі № 30/225 скасовано, справу направлено для розгляду по суті до Київського апеляційного господарського суду.

           Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2009р. апеляційне подання Прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної у місті Києві ради залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2008р. у справі                              № 30/225 залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 26.05.2009р. постанову  Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2009р. та рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2008р. у справі № 30/225 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією Заступника Голови Господарського суду міста Києва                  Іванової Л.Б. від 12.06.2009р. справу № 30/225 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2009р. прийнято до свого провадження справу № 30/225, присвоєно їй номер 30/225-36/237 та призначено до розгляду на 13.07.2009р.

Позивач в судове засідання не з’явився, вимоги суду викладені в ухвалі від 16.06.2009р. не виконав.

Відповідач в судове засідання не з’явився, вимоги суду викладені в ухвалі від 16.06.2009р. не виконав, а саме не подав письмові пояснення з наданням доказів, що стверджують викладені обставини, враховуючи постанову Вищого Господарського суду України від 26.05.2009р. у справі № 30/225.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі надіслана за адресою, що зазначена в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (АДРЕСА_1).  

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його письмових пояснень.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника прокуратури, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

18.08.2005р. між Голосіївською районною у м. Києві радою (Орендодавець) та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_1 (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору  Орендодавець на підставі рішення Голосіївської районної у м. Києві ради від 31.03.2005р. № 33/06 п. 1.5 та ордеру № 164-05 від 18.08.2005р. передає, а Орендар приймає в користування на умовах оренди нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю Голосіївського району м. Києва та знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Науки, 33-а літера «А», загальною площею 108,50 кв. м. (І поверх).

Відповідно до п. 2.1. Договору Орендодавець зобов’язався у 10-денний термін з моменту підписання обома сторонами цього Договору надати Орендарю зазначені у п. 1.1. нежитлові приміщення.

З акту приймання-передачі приміщення від 01.12.2005р. вбачається що Орендар прийняв нежиле приміщення за адресою м. Київ, пр-т Науки, 33-а літера  «А»площею 108,50 кв. м.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що обчислення строку Договору починається з моменту передачі об’єкта оренди Орендарю за актом. Термін дії Договору встановлюється з 18.08.2005р. до 18.07.2006р.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та кому нального майна»істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна пла та з урахуванням її індексації.

Відповідно до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що розмір орендної плати встановлюється Орендодавцем згідно рішення сесії Голосіївської районної у місті Києві ради від 25.12.2003р. № 21/08 в розмірі 3078,81 грн. (без ПДВ).

Згідно п. 3.2. Договору розмір місячної орендної плати визначається шляхом коригування орендної плати на індекс інфляції з моменту укладення договору оренди чи перегляду орендної плати.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем щомісячно, в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності до 15 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.11. Договору  Орендар зобов’язаний  відшкодовувати Орендодавцю  витрати, пов’язані з утриманням земельної ділянки, як витрати на  утримання орендованого приміщення, що покриваються орендною платою і включаються до складу орендної плати при її нарахуванні. Розмір відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням земельної ділянки, визначено Додатком № 2 до Договору та складає 65,04 грн. на місяць.

Відповідно до п. 2.15. Договору Орендар зобов’язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, комунальні послуги та інші видатки, зазначені у цьому договорі та передбачені нормативними актами чинного законодавства.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.6. Договору по закінченні терміну дії цього Договору орендна плата та інші платежі (комунальні послуги, експлуатаційні витрати, відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням земельної ділянки) сплачуються Орендарем по день фактичного звільнення приміщення включно.

Вважаючи на те, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами, а тому підтвердженням виконання Орендарем свого обов’язку щодо передачі об’єкта оренди є акт приймання-передачі орендованого приміщення. В матеріалах справи такий акт відсутній.

Згідно п. 2.20. Договору підставою для припинення нарахування орендних платежів по цьому Договору є акт передачі орендованого приміщення Орендодавцеві. Орендна плата сплачується по день фактичної передачі приміщення по акту.

Пунктом 2.13. Договору визначено, що при припинення дії Договору або після закінчення його терміну дії, при непереукладені договору на новий термін, Орендар зобов’язаний у 10-денний строк здати приміщення по акту експлуатуюцій організації.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов’язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач користується житловим приміщенням загальною площею 108,50 кв. м. у будинку АДРЕСА_2, однак всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконує своїх обов’язків у частинні внесення платежів за користування приміщенням, в результаті чого виникла заборгованість з грудня 2005 року по березень 2008 року, що становить 119 588,70 грн. та складається з боргу по орендній платі з урахуванням індексу інфляції, відшкодування витрат на землю, експлуатаційні витрати, страховка та ПДВ.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов’язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар  зобов’язаний  вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 119 588,70 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендних платежів Орендар повинен сплатити Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день затримки платежу (включаючи день оплати).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні Договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов’язання щодо оплати орендних платежів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті орендної плати відповідачем не виконані, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.7. Договору оренди та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір якої за розрахунками позивача та неоспореними відповідачем становить  2 182,28 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 2 182,28 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов  задовольнити повністю.

2. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Голосіївської районної у місті Києві ради (р/р 260023012663 в АБ «Старокиївський банк»м. Києва, МФО 321477, ЗКПО 32525507 Комунальне підприємство Голосіївського району у м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво») 119 588 (сто дев’ятнадцять тисяч п’ятсот вісімдесят вісім) грн. 70 коп. основного боргу, 2 182 (дві тисячі сто вісімдесят дві) грн.. 28 коп. пені.

3. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) в доход Державного бюджету України 1 217 (одну тисячу двісті сімнадцять) грн. 70 коп. державного мита.

4. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

Суддя                                                                                        Т. Ю.Трофименко