ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.03.2016                      Справа № 905/3470/15                               

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Сажневої М.В., суддів Огороднік Д.М., Шилової О.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гірничі машини»

до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Головне управління Державної казначейської служби України Донецької області; 2) Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

простягнення заборгованості

за участю представників:

від позивачаОСОБА_1 - представник за довіреністю

від відповідачане з’явились

від третьої особи-1не з’явились

від третьої особи-2не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гірничі машини» до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення заборгованості у розмірі 20769275,26 грн та 3% річних у розмірі 309009,43 грн.

Ухвалами суду від 18.01.2016 та 03.02.2016 до участі у справі залучено третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України Донецької області та Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

В судовому засіданні 23.02.2016 відкладено розгляд справи для формування колегіального складу суду для розгляду даної справи.

За результатом автоматичного визначення складу колегії суддів справу №905/3470/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3, ОСОБА_4

У зв’язку з перебуванням судді Левшиної Я.О. у відпустці по догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду, призначена автоматична заміна складу колегії суддів по справі №905/3470/15.

За результатом повторної автоматичної зміни складу колегії суддів по справі №905/3470/15 відбулася заміна колегії суддів у складі: ОСОБА_2 (головуючий), суддів Огороднік Д.М., Шилова О.М.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором №506 Т про закупівлю товарів за державні кошти від 18.12.2012 щодо здійснення своєчасної оплати поставленого товару згідно накладних №281512, №281612К, №281712К від 28.12.2012.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає суму основного боргу у розмірі 20769275,26 грн. Відзив від 16.02.2016, що надійшов до суду 22.02.2016, про визнання суми заборгованості у розмірі 20769275,26 грн підписаний директором відповідача.

Представники третьої особи-1 у судові засідання не з'явились, витребувані судом документи не надали. Про дату, час та місце проведення судових засідань третя особа-1 повідомлена належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи.

Представник третьої особи-2 у судове засідання 17.03.2016 не з'явились, проте від третьої особи-2 надійшли до суду пояснення по справі. Зі змісту пояснень третьої особи-2 вбачається, що відповідно до плану асигнувань загального фонду держбюджету (зі змінами) на 2012 рік за бюджетною програмою КПКВК 1101200 «Державна підтримка будівництва вугле- та торфодобувних підприємств, технічне переоснащення зазначених підприємств, у тому числі через механізм здешевлення та погашення кредитів, а також виконання програми реновації гірничошахтного обладнання» Державному підприємству «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» були передбачені планові показники у сумі 236826,5 тис.грн, в тому числі за напрямками фінансування на технічне переоснащення вугледобувних підприємств 212543,8 тис.грн. Станом на 01.01.2013 за КПВК 1101200 Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» профінансовано за напрямком на технічне переоснащення у сумі 28242,8 тис.грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

18.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гірничі машини» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (замовник, відповідач) підписано договір №506 Т про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов’язується у 2012 році поставити замовникові товари, зазначені в специфікації, а замовник - оплатити і прийняти такі товари.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: вузли до машини та устаткування для добування промисловості та будівництва (прохідницьке обладнання), код Державного класифікатора продукції: 29.52.6;

Кількість товарів складає 6 одиниць.

Обсяг закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п.1.3 Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2012, а в частині виконання зобов’язання - до повного і належного їх виконання (п. 10.1 Договору).

Ціна договору становить 35341463,26 грн, у тому числі податок на додану вартість 20%- 5890243,88 грн (п. 3.1 Договору). Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2 Договору).

18.12.2015 сторонами була підписана Специфікація до Договору, у якій сторони погодили найменування, кількість та ціну товару, загальна вартість пропозиції становить 35341463,26 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору строк поставки товарів протягом 90 календарних днів з моменту отримання 100% передплати, але не пізніше 31.12.2012.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 20769275,26 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними: №281512 від 28.12.2012 на суму 8512331,00 грн, № 281612К від 28.12.2012 на суму 5229626,26 грн, №281712К від 28.12.2012 на суму 7027318,00 грн.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених накладних та довіреностями відповідача на отримання товару від позивача, в яких міститься посилання, що довіреності видано на отримання товарно-матеріальних цінностей за Договором №506Т від 18.12.2012.

В судових засіданнях представник відповідача підтвердив отримання відповідачем товару від позивача за вказаними накладними.

Спору щодо підстав поставки та факту поставки товару позивачем та отримання його відповідачем між сторонами не має, про що також свідчить відзив відповідача.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов’язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов’язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що згідно з п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати, яка здійснюється на підставі рахунку у термін по 31.12.2012 в розмірі 35341463,26 з ПДВ.

Разом з тим, відповідно до п. 1.1 та 5.1 Договору постачальник взяв на себе зобов‘язання здійснити поставку обладнання до 31.12.2012.

Отже, позивач, не отримавши попередню оплату погодженої вартості товару, здійснив поставку товару, який, в свою чергу, відповідачем був прийнятий.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання. При зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту (ч.ч. 1, 2 ст. 538 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Отже, внаслідок приписів закону про зустрічне виконання зобов’язань та ст. 692 Цивільного кодексу України обов’язок відповідача в повному обсязі оплатити поставлений товар за видатковими накладними: №№281512 від 28.12.2012 на суму 8512331,00 грн, №281612К від 28.12.2012 на суму 5229626,26 грн, № 281712К від 28.12.2012 на суму 7027318,00 грн виник з дати отримання товару.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі № 904/4451/13 та постанові Вищого господарського суду України від 17.06.2014 у справі № 904/4451/13.

Відповідачем виписано довіреності на отримання товару від позивача на отримання товарно-матеріальних цінностей за Договором № 506 Т від 18.12.2012, що свідчить про наявність письмового погодження на дострокову поставку товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не здійснено розрахунок за поставлений товар позивачем, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 20769275,26 грн. Хоча, зі змісту пояснень Міністерства енергетики та вугільної промисловості України вбачається про затвердження асигнувань загального фонду держбюджету (зі змінами на 2012 рік) та передбачення для відповідача планових показників у сумі 236826,5 тис.грн. Станом на 01.01.2013 було профінансовано лише 28242,8 тис. грн.

Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до матеріалів справи надано копію реєстру бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 28.12.2012, заяви про отримання фінансових казначейських векселів для погашення фактичної бюджетної заборгованості, проте, як зазначає відповідач векселі були сформовані в електронному вигляді для погашення заборгованості. Однак процедура підписання зазначених векселів у 2013 році не була закінчена, спірна заборгованість у березні 2014 року знята з реєстру бюджетних зобов‘язань.

Щодо відсутності реєстрації бюджетної зобов’язань за спірним договором станом на теперішній час, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов'язання щодо видатків бюджету або надання кредитів з бюджету відповідно до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду виходячи з потреби у забезпеченні здійснення пріоритетних заходів та з урахуванням платежів, необхідних для погашення зобов'язань минулих періодів, узятих на облік органами Казначейства, якщо інше не передбачено законодавством; обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом бюджетного періоду, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями у поточному році.

Таким чином, законодавством України передбачено, що зобов’язання минулих періодів повинні здійснюватися в першу чергу, вони мають пріоритетне значення.

Згідно з п. 2.1 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Казначейства.

Бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами Казначейства в бухгалтерському обліку виконання бюджетів та відображаються у звітності про виконання бюджетів.

У відповідності з ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Казначейства України.

Відповідно до п. 2.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України» від 02.03.2012 №309 у міру прийняття рішень розпорядником бюджетних коштів про оплату бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань, які були зареєстровані в органах Казначейства та залишились не оплаченими на кінець минулого бюджетного періоду, органами Казначейства такі зобов'язання відображаються в обліку у поточному бюджетному періоді на підставі поданого розпорядником бюджетних коштів Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов'язань і відповідних підтвердних документів.

Бюджетні фінансові зобов'язання за загальним фондом, які залишились не оплаченими на кінець минулого бюджетного періоду (бюджетна кредиторська заборгованість) та обліковуються органами Казначейства за бюджетними програмами, за якими відсутні бюджетні асигнування або обсяг бюджетної кредиторської заборгованості перевищує бюджетні асигнування відповідно до встановлених законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період та/або переданих в установленому порядку бюджетних призначень, відображаються в обліку органами Казначейства у поточному бюджетному періоді після прийняття рішення головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) щодо визначення бюджетної програми за загальним та/або спеціальним фондами, в межах бюджетних асигнувань якої будуть оплачені бюджетні фінансові зобов'язання, на підставі поданого розпорядником бюджетних коштів Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов'язань і відповідних підтвердних документів.

Бюджетне зобов’язання щодо оплати поставки по спірному Договору виникло у 2012 році, оскільки поставка у повному обсязі була здійснена у грудні 2012 року.

Відповідно до положень Бюджетного кодексу України відповідач у грудні 2012 року прийняв до сплати та зареєстрував в Управлінні Державної казначейської служби України фінансове зобов‘язання відповідача за договором № 506 Т від 18.12.2012, а Казначейством взято на облік вказане зобов’язання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Доказів надання документів для перереєстрації заборгованості в 2014, 2015 роках та відповідне повернення цих документів у зв’язку з відсутністю фінансування, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором № 506 Т від 18.12.2012 і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі органів Казначейства України.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача 19.05.2015 рекомендованим листом направлена вимога про сплату вартості поставленого обладнання в сумі 20769275,26 грн. Вищезазначена вимога отримана 26.05.2015 представником відповідача, про що свідчить відмітка на повідомлені про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. Вимога про сплату заборгованості залишена відповідачем без задоволення.

Таким чином станом на час розгляду справи у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість у розмірі 20769275,26 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, враховуючи визнання Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» суми основного боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 20769275,26 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 309009,43грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги про стягнення 3% річних є правомірними.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки.

За здійсненим судом перерахунком розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 308978,53 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних задоволенню не підлягають, у зв’язку їх з безпідставністю.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв’язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (85670, м. Вугледар, Донецька обл., вул. Магістральна, 4, ідентифікаційний код 34032208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гірничі машини» (83047, м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1, ідентифікаційний код 30202875) основний борг у розмірі 20769275 (двадцять мільйонів сімсот шістдесят дев’ять тисяч двісті сімдесят п’ять) грн 26 коп., 3 % річних у розмірі 308978 (триста вісім тисяч дев’ятсот сімдесят вісім) грн 53 коп. та судовий збір у розмірі 182681 (сто вісімдесят дві тисячі шістсот вісімдесят одна) грн 73 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.03.2016

Головуючий суддя М.В. Сажнева

Суддя Д.М. Огороднік

Суддя О.М. Шилова