Справа № 331/492/16-ц

Провадження 2/331/492/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28   березня  2016     року           Жовтневий районний суд м. Запоріжжя  у складі:

головуючого – судді Жукової О.Є.

при секретарі –          Пакуло В.С., Чистяковій К.С.

розглянувши в відкритому  судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Моторне (транспортне) страхове бюро України  про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди  ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача , в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь в відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП 48 518,85 гривень, в відшкодування моральної шкоди 22 800 гривень.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 20 серпня 2015 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів мотоцикла НОМЕР_1 та ГАЗ держномер 66746 НА.

ДТП відбулося внаслідок порушення водієм транспортного засобу ГАЗ 2441 ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

У зв»язку з пошкодженням належного позивачу транспортного засобу, йому була заподіяна матеріальна шкода в розмірі 43 239,40 гривень, понесені витрати на оплату послуг експертизи в розмірі 600 гривень, витрати на придбання матеріалів для гіпсування в розмірі 550 гривень, та витрати на придбання ліків в розмірі 329,45 гривень.

Також, в результаті ДТП було пошкоджено мотокуртку, вартістю 1000 гривень, мотошолом, вартістю 1500 гривень, мотоботи, вартістю 700 гривень, мотоштани, вартістю 600 гривень, а всього мотоекіпирування на суму 3800 гривень.

Крім того, внаслідок ДТП позивачу було заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 22 800 гривень, через те, що він зазнав тілесні ушкодження, було пошкоджено належний йому транспортний засіб, він перебуваючи на лікуванні був позбавлений можливості працювати, виконати договір про перевезення меблів.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що позовні вимоги безпідставні, оскільки мотоцикл позивача після ДТП був цілий, ніякої моральної шкоди останньому завдано не було. Також, відповідач зазначив, що він не має можливості відшкодувати шкоду, оскільки є пенсіонером, отримує лише пенсію в розмірі 1000 гривень, інших доходів не має.

Представник залученої до участі у справі третьої особи МТСБУ, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, в зв»язку з чим, на підставі ст. 169 ЦПК України, справу розглянуто у його відсутність, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, приходить до наступних висновків.

Так судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Suzuki VS 800 GL держномер ВВ 3360 АА. Зазначена обставина сторонами не оспорювалося, інших доказів суду надано не було.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2015 року , який змінений в частині призначення покарання ухвалою Апеляційного суду Запорізької області, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України . Вироком суду встановлено, що в результаті порушення вимог правил безпеки дорожнього руху водій ОСОБА_2 допустив зіткнення передньої частини кузова керованого ним транспортного засобу із лівою бічною частиною мотоцикла під керуванням ОСОБА_1 . Також вироком суду встановлено, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 було отримано закритий перелом внутрішньої кісточки лівої гомілки, що кваліфікується як пошкодження середнього ступеню тяжкості, не небезпечне для життя, але яке потягло за собою довготривалий розлад здоров»я, більш 21 дня; синець в області правого стегна, синці і ссадні в проекції обох наколінників, садні в області правої кісті, в поперековій області справа, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. (а.с.9-12, 13-18).

Тобто, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП є встановленою, і у відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК ця обставина не підлягає доказуванню.

Також судом встановлено, що цивільно –правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 застрахована не була, позивач будь-яких виплат від МТСБУ не отримував. Зазначене також сторонами не оспорювалося.

Пункт 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 1 листопада 1996 року № 9 “Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя” вказує, що з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких розповсюджується на всі правовідносини які виникають в державі (ст.124 Конституції України), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян”.

За загальними правила відшкодування шкоди, відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається з вимог ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до вимог п. 11 Постанови Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред’явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

З винної особи за регресною вимогою стягується розмір визначеного відшкодування за зобов’язанням з відшкодування шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то витрати з такої особи стягуються у цих межах.

В судовому засіданні встановлено, що ДТП сталося з вини відповідача, його цивільно-правова відповідальність не застрахована, позивачем заявлені вимоги саме до ОСОБА_2, а тому на останнього покладено обов»язок щодо відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі.

Згідно звіту автотоварознавчого дослідження № 116/09 від 07 вересня 2015 року (а.с.3-6), вартість відновлювального ремонту мотоцикла НОМЕР_1 на момент оцінки перевищує ринкову вартість ТС, тобто, представлений для дослідження мотоцикл відновлювати економічно недоцільно, а вартість матеріальної шкоди заподіяної володільцю дорівнює ринковій вартості дослідженого ДТС на момент ДТП, яка складає 43 239,40 гривень .

Позивачем за проведення автотоварознавчого дослідження сплачено 600 гривень , що підтверджується квитанцією від 25.08.2015 року (а.с.8).

Крім того , позивачем надані докази понесення витрат на придбання ліків на суму 310,95 гривень та 18,50 гривень, а також на придбання ЗМ скотчкаст плюс, синтетик стокинет, каст пенінг на загальну суму 550 гривень (а.с.7,8).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 44 718,85 гривень ( 43 239,40+600+550+310,95+18,50) обгрунтовані та підлягають задоволенню і з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню зазначена сума.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди , яка полягає в пошкодженні мотоекіпирування на суму 3800 гривень , задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження зазначених позовних вимог .

Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що транспортний засіб, належний позивачу пошкоджено не було , суд вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини встановлені висновком автотоварознавчого дослідження, а клопотання про проведення по справі експертизи відповідачем заявлено не було.

Також суд зазначає, що у відповідності до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, тобто з врахуванням встановлених судом обставин справи, слід зобов?язати ОСОБА_1 після відшкодування йому збитків передати мотоцикл НОМЕР_1 ОСОБА_2.

Вирішуючи вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди , завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в тому числі: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку зі знищенням чи пошкодженням майна, в фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров’я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

У судовому засіданні був встановлений факт того, що неправомірними діями ОСОБА_2 позивачу була заподіяна , крім матеріальної , і моральна шкода, яка полягає в тому, що внаслідок ДТП позивачу ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, як такі, що потягли тривалий розлад здоров’я, а також легкі тілесні ушкодження , він відчував фізичний біль, тривалий час був непрацездатним, вимушений був проходити лікування, внаслідок ДТП було фактично знищено належний йому транспортний засіб, що призводить до того, що він вимушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Але суд приходить до висновку, що визначений позивачем розмір моральної шкоди забагатий, не відповідає доказам наданим позивачем , а тому, виходячи з цього , з урахуванням вимог розумності та справедливості, в частині відшкодування моральної шкоди позов належить задоволенню частково, а саме на користь позивача ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди слід стягнути 5000 гривень.

З врахуванням вимог ст. 88 ЦПК України, ст. ст. 4,6 Закону України «Про судовий збір», дати подачі позову , з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір окремо за вимоги щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди в розмірі 974,40 гривень ( 1218 гривень х 0,4 х 2 вимоги = 974,40 гривень).

Керуючись     ст. 10,11, 209, 212,214,215, 217, 218  ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Моторне (транспортне) страхове бюро України  про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди  - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 44 718 ( сорок чотири тисячі сімсот вісімнадцять ) гривень 85 копійок, в відшкодування моральної шкоди 5000 ( п»ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 974 ( дев»ятсот сімдесят чотири) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

28.03.2016