Єдиний унікальний номер 722/1870/15-ц

Номер провадження 2/722/28/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

судді:                 Ратушенка О.М.

секретаря:                              Кушнір І.В.

за участі представника позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

та її представника: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору №CVX0AU00040170 від 13.07.2007 року, –

ВСТАНОВИВ:

Представник публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним вище позовом.

Посилалася на те, що 13.07.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір CVX0AU00040170 згідно умов якого, відповідач отримав кредит в сумі 12754 дол. США на термін до 12.07.2012 року зі сплатою за користування кредитом відсотків, комісії та інших витрат згідно договору.

ОСОБА_2, отримавши кредитні кошти, зобов’язання за договором належним чином не здійснювала, у зв’язку з чим виникла заборгованість у сумі 55694,60 дол. США, в тому числі 7302,31 дол. США – заборгованість за кредитом, 5,11 дол. США – заборгованість за по процентам за користування кредитом та 48387,18 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, у зв’язку з чим він є солідарним боржником за вказаним зобов’язанням.

Просила стягнути солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором в розмірі 55694,60 дол. США, що станом на 21.09.2015 року еквівалентно 1210720,63 грн.

09.02.2016 року, представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору CVX0AU00040170 від 13.07.2007 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги вказував, що укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» кредитний договір є договором споживчого кредиту, а тому на нього поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». Вважає що умови укладеного між сторонами договору є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача – ОСОБА_2, що суперечить Закону України «Про захист прав споживачів», у зв’язку з чим просив визнати кредитний договір CVX0AU00040170 від 13.07.2007 року недійсним (а.с. 77-78).

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні первісний позов підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечувала, з підстав викладених нею в запереченні на зустрічний позов, просила відмовити в його задоволенні, в тому числі і з підстав пропущення строків позовної давності (а.с. 105-107).

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подану ним зустрічну позовну заяву підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити, проти задоволення первісного позову заперечував, з підстав викладених ним в запереченні на позов (а.с. 93-99). При цьому, в судовому засіданні 26.01.2016 року зазначив, що позивачем за первісним позовом пропущені строки позовної давності, у зв’язку з чим просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Чернівецькій області, ОСОБА_4, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судові повістки про виклик до суду, разом з конвертами та повідомленнями про вручення поштового відправлення, які направлялися відповідачу за вказаною адресою, повернулися до суду з відміткою «за зазначеною адресою не проживає» та «за закінченням терміну зберігання».

Згідно п.4, 5 ч.5 ст. 74 ЦПК України, судова повістка надсилається рекомендованим листом із повідомленням фізичним особам, які не мають статусу підприємців, – за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Враховуючи наведені вище норми закону, суд вважає що ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, а тому розгляд справи можливий без його присутності.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов висновку, що в задоволенні як первісного позову так і зустрічного позову слід відмовити, з огляду на таке.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.

Судом встановлено, що 13.07.2007 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк», в особі керуючого Чернівецькою філією ПриватБанку ОСОБА_5 та ОСОБА_2, укладено кредитний договір № CVX0AU00040170, відповідно до умов якого, банк зобов’язався надати «Позичальникові» кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 13.07.2007 року по 12.07.2012 року включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 12754 доларів США на наступні цілі: купівля автомобіля, а також у розмірі 6,80 доларів США для сплати за реєстрацію Предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п. 1.2 та у розмірі 4620,07 доларів США на сплату сграхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 127,54 доларів США (суми 1% від суми виданого кредиту) у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2. даного Договору.

Згідно заяви на видачу готівки від 13.07.2007 року, ОСОБА_2 отримала від ЧФ «ПриватБанк» грошові кошти в сумі 12754 дол. США.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № CVX0AU00040170 від 13.07.2007 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір застави нерухомого майна, а саме автомобіля марки Opel Astra 2007 року випуску д.р.н. СЕ2111АІ, а також між банком та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно умов якого, останній виступив поручителем перед кредитором за виконання позичальником зобов’язань, за кредитним договором, укладеним між банком та позичальником.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку та виписок по рахунку ОСОБА_2, остання взяті на себе зобов’язання щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитом та винагород банку, передбачених кредитним договором № CVX0AU00040170 від 13.07.2007 року належним чином не здійснювала, у зв’язку з чим виникла заборгованість у сумі 55694,60 дол. США, в тому числі 7302,31 дол. США – заборгованість за кредитом, 5,11 дол. США – заборгованість за по процентам за користування кредитом та 48387,18 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому, згідно ч.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як вбачається із змісту укладеного між сторонами кредитного договору, збільшення строку позовної давності за договором не передбачена.

Згідно п. 5.1. договору, договір діє до повного виконання сторонами зобов’язань по цьому договору.

Однак, таке положення не можна вважати таким, що відстрочує позовну давність на інший строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Верховний суд України у своїй постанові від 19.03.2014 року № 6-20цс14 зазначив, що у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Вказана правова позиція міститься також і в постанові Верховного суду України від 19.11.2014 року №6-160цс-14.

Згідно кредитного договору № CVX0AU00040170 від 13.07.2007 року, сторонами в п. 7.1 було узгоджено кінцевий термін повернення кредиту до 12.07.2012 року включно.

Період сплати кредитних платежів сторони визначили з «05» по «09» число кожного місяця.

Тобто, строк пред’явлення вимог до відповідача для ПАТ КБ «ПриватБанк» закінчився 12.07.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору, 03.09.2015 року позивачем на адресу відповідачів направлялася вимога №30.1.0.0/2 про сплату заборгованості за кредитним договором. З позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду лише 23.11.2015 року.

Таким чином, станом на час звернення позивача із позовом до суду, сплили строки позовної давності, визначені ст. 267 ЦК України, а тому в задоволенні первісного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» з цих підстав слід відмовити.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 3 ЦК України закріплено одну із загальних засад цивільного законодавства – свободу договору.

Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України, сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Нормою ст.203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, положення даної статті надають учасникам цивільного обороту право вільно, виходячи з власних інтересів, вирішувати, вступати їм у договірні відносини чи не вступати а також вільно вибрати майбутнього контрагента у договірних відносинах.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже істотними умовами кредитного договору є предмет договору, ціна, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ч.1,2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Умови договору, які можуть бути несправедливими визначено у ч.3 ст.18 цього Закону.

Таким чином, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Як вбачається, умови спірного кредитного договору містять 7 самостійних розділів, які регулюють різні за своїм змістом права та обов’язки як відповідача, так і позивача.

Волевиявлення позивача в момент укладення договору було вільним і відповідало його внутрішній волі, що підтверджується його підписами на кожному аркуші договору, а отже сторонами було досягнуто всіх викладених в договорі умов.

Розділами 3, 7 кредитного договору визначено порядок розрахунків та особливі умови договору, на підставах яких ОСОБА_2 було розраховано суми і графіки погашення кредитних платежів.

За таких обставин, суд не вбачає в діях відповідача за зустрічним позовом вчинення будь-яких дій, які б ввели позивача в оману, оскільки останньому була надана вся необхідна інформація про умови укладеного договору, а в разі виникнення у позивача сумнівів стосовно запропонованого договору, останній не був позбавлений можливості скористатися послугами будь-якої іншої фінансової установи.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_2, укладаючи договір, не була позбавлена можливості отримати повну та необхідну інформацію про умови укладеного кредитного договору, волевиявлення її в момент укладення договору було вільним і відповідало її внутрішній волі, сторонами було досягнуто всіх викладених в договорі умов, а тому між ними було укладено цивільно-правовий договір з дотриманням усіх передбачених чинним законодавством вимог, який відповідає принципу добросовісності та свободи договору.

З огляду на вказані вище обставини, у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

При цьому, суд не бере до уваги доводи представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 стосовно пропущення строків позовної давності ОСОБА_2 щодо визнання договору недійсним, з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно п.28 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним», перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Таким чином, строк позовної давності про визнання кредитного договору № CVX0AU00040170 від 13.07.2007 року недійсним для ОСОБА_2, слід відраховувати з моменту звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» із позовною заявою до суду та звернення її до відповідного фахівця у галузі права за правовою допомогою. Тобто, строки позовної давності ОСОБА_2 не пропущені.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, судові витрати слід залишити за сторонами.

Керуючись ст.ст. 3, 6 ч.3, 203, 215 ч.ч. 1,2, 257, 258 ч.2, 259 ч.1, 267 ч.2, 526 ч.1, 628 ч.1, 638 ч.1, 1054 ЦК України, ч.ч. 1,2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», п.28 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним»,ст.ст.3, 10, 11, 60, 74 ч.5, 88, 197, ст.ст. 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору №CVX0AU00040170 від 13.07.2007 року – відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 23 листопада 2015 року, а саме: накладення арешту на житловий будинок, який розташований за адресою: вул. Перших активістів, буд. 29-а, с. Михалкове Сокирянського району Чернівецької області, загальною вартістю 81492 грн., власником якого на підставі договору купівлі-продажу ВКТ/547257 від 13.11.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №1938, є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області шляхом подачі через Сокирянський районний суд Чернівецької області в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: