Справа № 2-107/07

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 січня 2007 року

Суддя Кролевецького районного суду Сумської області Сіра Г.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Апеляційного суду Чернігівської області, Менського районного суду Чернігівської області, Сосницького районного суду Чернігівської області про визнання неправомірними дій вказаних судів, скасування рішення апеляційного суду Чернігівської області від 20.12.2006р., зобов'язання Менського районного суду до розгляду позовної заяви,-

встановив:

Вказана позовна заява ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду України 5 січня 2007р. Ухвалою судді Верховного Суду України від 16 січня 2007 року позовна зява надіслана до Кролевецького районного суду для вирішення питання про її прийняття.

В позовній заяві ОСОБА_1 ставить питання про визнання неправомірними дій Сосницького та Менського районних судів Чернігівської області, апеляційного суду Чернігівської області. Він просить скасувати рішення апеляційного суду Чернігівської області від 20.12.2006р., зобов'язати Менський районний суд розглянути його позовну заяву відповідно до вимог апеляційного суду від 25.11.2005р., 04.07.2006р.

При цьому позивач посилається на те, що у вересні 2005р. відповідно до Кодексу адміністративного судовчинства України він звернувся з позовом до Коропського районного суду Чернігівської області. Суд відмовив в прийнятті даної позовної заяви, вказавши, що даний позов повинен розглядатися в порядку кримінально-процесуального законодавства. 25.11.2005р. апеляційний суд Чернігівської області скасував ухвалу Коропського райсуду і в своєму рішенні сказав, що відповідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на скарги фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій, бездіяльності чи рішень. Відповідачі по даній справі є суб'єктами владних повноважень. Ст. 206 ч. З КАСУ визначила, що висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи. Але Сосницький райсуд не взяв цього до уваги і безпідставно закрив провадження у справі з посиланням на те, що справа повинна розглядатися в порядку кримінально-процесуального судочинства. 04.07.2006р. апеляційний суд Чернігівської області скасував рішення Сосницького райсуду. Менський районний суд не взяв до уваги висновків апеляційного суду Чернігівської області вад 04.07.2006р. і в порушення ст. 206 ч. З КАСУ прийняв рішення, в якому послався на те, що дана позовна заява повинна розглядатися відповідно до кримінально-процесуального законодавства, тобто виніс рішення, яке скасувалось судом апеляційної інстанції. 20.12.2006р. апеляційний суд Чернігівської області закрив провадження по справі при розгляді його апеляційної скарги, вказавши, що даний позов має розглядатися відповідно до кримінально-процесуального законодавства. Таким чином, апеляційний суд своїм рішенням скасував рішення апеляційного суду від 25.11.2005р. та від 04.07.2006р., які набрали законної сили і не скасовані. Мається три рішення апеляційної інстанції, які набрали законної сили, не скасовані, але суперечать одне одному.

З врахуванням цього позивач вважає, що, виходячи з рішень апеляційного суду, при їх   прийнятті   відсутній   конституційний   принцип   судочинства,   передбачений   ст.   129 Конституції України - законність.

Конституцією України передбачено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється та що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного й касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом (ст. 126,129).

Згідно з зазначеними конституційними положеннями рішення суду і відповідно дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя можуть оскаржуватися в апеляційному та касаційному порядку, а не в інший суд першої інстанції, оскільки таке оскарження порушувало б і принцип незалжності суддів, і заборону втручання у вирішенні справи незалежним судом.

Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових, службових осіб та ін., а його рішенням (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст. 129 Конституції України та законодавством про судочинство.

Правосуддя в Україні регулюється окремо від діяльності інших органів державної влади.

Таким чином, суд як орган, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі.

Фактично в своїй позовній заяві ОСОБА_1 оскаржує процесуальні рішення Менського районного суду, Сосницького районного суду, апеляційного суду Чернігівської області, однак з врахуванням вищевикладеного слід зробити висновок про те, що вказана позовна заява не підлягає розгляду в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, якщо такі мали місце, допущених при здійсненні правосуддя, зокрема при прийнятті процесуальних рішень вищезазначеними судами при розгляді позовних заяв та скарг ОСОБА_1

Керуючись ст. 122 ч. 1 п. 1 ЦПК України.-

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Чернігівської області, Менського районного суду Чернігівської області, Сосницького районного суду Чернігівської області про визнання неправомірними дій вказаних судів, скасування рішення апеляційного суду Чернігівської області від 20.12.2006р, зобов'язання Менського районного суду до розгляду позовної заяви.

На ухвалу може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області через Кролевецький райсуд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 5 днів з дня винесення ухвали,подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ст.295 ч.4 ЦПК України.