ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 921/1432/14-г/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скаргиприватного малого підприємства "Імпульс"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.09.2015

у справігосподарського суду Тернопільської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф"

доприватного малого підприємства "Імпульс"

простягнення заборгованості в розмірі 65 147,82 грн

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:не з'явились;

від відповідача:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 04.06.2015 господарського суду Тернопільської області (судді: Галамай О.З. - головуючий, Сидорук А.М., Бурда Н.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ПМП "Імпульс" на користь ТОВ "Авакс Проф" 65147,82 грн. інфляційних втрат та 1 827 грн. судового збору.

Постановою від 30.09.2015 Львівського апеляційного господарського суду (судді: Кузь В.Л. - головуючий, Данко Л.С., Зварич О.В.) рішення від 04.06.2015 господарського суду Тернопільської області скасовано щодо стягнення 14171,82 грн. Прийнято в цій частині нове рішення - в позові відмовлено. В решті стягнення інфляційних втрат (50976,00 грн.) рішення суду залишено без змін.

Стягнено з ПМП "Імпульс" на користь ТОВ "Авакс Проф" 1 429,57 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнено з ТОВ "Авакс Проф" в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 397,43 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнено з ПМП "Імпульс" в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 714,78 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Стягнено з ТОВ "Авакс Проф" в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 198,72 грн. судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги.

Судові рішення мотивовані наявністю підстав для нарахування відповідачу інфляційних втрат за несвоєчасне виконання ним договірного зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару та щодо сплати вартості наданих послуг відповідно договорів поставки товару та договору про надання послуг.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ПМП "Імпульс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, посилаючись на те, що господарськими судами порушено норми матеріального права, зокрема ст.ст.251, 252, 638, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.179-181 Господарського кодексу України. Скаржник вказує, що договори поставки товару та про надання послуг є неукладеними, оскільки сторони не погодили всіх істотних умов.

ТОВ "Авакс Проф" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 08.11.2013 ТОВ "Авакс Проф" (постачальник) та ПМП "Імпульс" (покупець) уклали договір поставки № 08/11-01-2013, відповідно якого постачальник зобов'язується протягом дії даного договору поставити та передати у власність покупцю вапнякове борошно за цінами, узгодженими сторонами у даному договорі, асортимент і кількість узгоджується сторонами у видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених даним договором.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що факт передачі товару покупцю підтверджується підписанням видаткової накладної та акту прийому - передачі товару.

За п.2.1 договору поставки розрахунки за товар здійснюється у національній валюті України - гривні шляхом перерахування покупцем авансового платежу в розмірі 20% від загальної суми вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 7 банківських днів з моменту поставки. Наступні розрахунки здійснюються покупцем шляхом оплати вартості партії товару до 30 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно п.3.2 договору загальна сума договору визначається, виходячи з цін на товар, асортименту і загальної кількості товару всіх партій, проданого відповідно до умов договору.

20.03.2014 сторони підписали додаткову угоду №1 до договору поставки товару, якою внесли доповнення до договору, зокрема: встановлено черговість погашення заборгованості відповідача перед позивачем за цим договором згідно графіку, вказаного в п.1 додаткової угоди.

Як встановлено господарськими судами на виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач за довіреністю №167 від 27.11.2013 отримав товар на суму 523701,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №1 від 29.11.2013, яка скріплена підписами та печатками обох сторін.

08.11.2013 ПМП "Імпульс" (замовник) та ТОВ "Авакс Проф" (виконавець) уклали договір надання послуг №08/11-2-2013, відповідно якого виконавець зобов'язується надавати замовнику визначені цим договором послуги в строк, передбачений даним договором; своєчасно та якісно виконувати роботи і передати замовнику усі результати виконаних робіт. Послуги вважаються прийнятими з моменту підписання акту виконаних робіт. Замовник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт підписати його або надати виконавцеві вмотивовані зауваження в письмовому вигляді. При відсутності таких зауважень в п'ятиденний строк з моменту отримання, акт вважається погодженим, а послуги прийнятими відповідно умов договору. Замовник зобов'язаний оплатити всі виконані роботи згідно договору (п.п.1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.6 договору).

Пунктом 3.2 договору надання послуг сторони передбачили, що замовник оплачує повну вартість послуг у безготівковому порядку протягом 7 робочих днів на поточний рахунок виконавця з моменту повного виконання робіт.

Відповідно додатку №1 від 08.11.2013 до договору надання послуг вартість послуг становить 250 грн. в т.ч. ПДВ за 1 годину роботи.

20.03.2014 сторони підписали додаткову угоду №1 до договору надання послуг, якою внесли доповнення до договору, зокрема: встановили черговість погашення заборгованості відповідача в розмірі 60466,26 грн., а саме у березні - 40000,00 грн., у квітні - 20466,26 грн.

Господарськими судами встановлено, що відповідач отримав товар за видатковою накладною №1 від 29.11.2013 в кількості 2327,560 т. за ціною 225 грн. за тону з ПДВ та отримав наданні позивачем послуги відповідно актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) за № ОУ-0000790 від 29.11.2013, № ОУ-0000820 від 30.11.2013, № ОУ-0000821 від 30.11.2013, № ОУ-0000822 від 30.11.2013, № ОУ-0000832 від 23.12.2013.

В матеріалах справи також містяться довідки про виконані роботи, складені за період з листопада по грудень 2013 року, із зазначенням кількості відпрацьованих годин з погрузки та розгрузки вапнякового борошна, які підписані директором відповідача - Симко А.Я. (відповідно витягу з ЄДРЮОФОП) та скріплені печаткою відповідача.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з врахуванням індексу інфляції за поставлений товар на підставі договору поставки товару №08/11-01-2013 від 08.11.2013 та надані послуги за договором надання послуг № 08/11-2-13 від 08.11.2013.

У зв'язку з повною сплатою відповідачем заборгованості під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача лише 65147,82 грн. інфляційних втрат, 3650,00 грн. судових витрат. Від позовних вимог щодо стягнення трьох процентів річних позивач відмовився.

Відповідно ст.11 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено господарськими судами умовами укладеного договору сторони узгодили, що підписання сторонами видаткової накладної засвідчує факт передачі товару від позивача до відповідача (п.1.2. договору поставки), а підписання акту виконаних робіт засвідчує факт надання послуг (п.1.2. договору про надання послуг), обов'язок з оплати вартості яких настає не пізніше 7 робочих днів з моменту поставки товару та з моменту виконання робіт, відповідно.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено поняття первинного документу та встановлені його обов'язкові реквізити, а саме: назва документа (форма); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено господарськими судами наявні в матеріалах справи первинні документи (видаткова накладна та акти здачі-прийняття робіт) містять всі обов'язкові реквізити та відповідають ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вони фіксують факт здійснення надання послуг та факт встановлення договірних відносин, тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку з проведення розрахунків за отриманий товар та отримані послуги, а часткові оплати відповідачем за отримані послуги та товар свідчать, про схвалення ним умов договорів та визнання заборгованості. Платіжні доручення щодо сплати вартості поставленого вапняного борошна та наданих транспортних послуг містяться в матеріалах справи.

Згідно ч.1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Пунктом 7.1 договору поставки сторони визначили, що даний договір вступає в законну силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

За п. 8.1 договору надання послуг цей договір дійсний до 01.03.2014. В частині виконання зобов'язань договір діє до фактичного їх виконання.

Відповідно ч.7 ст.180 Господарського кодексу України строк дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Господарське зобов'язання припиняється належним виконанням, якщо виконання прийнято управненою стороною (ч.1 ст.203 Господарського кодексу України). Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов'язань, що виникають із такого договору.

Господарські суди також встановили, що згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару та наданих послуг виконав неналежним чином, оплативши заборгованість з порушенням строків їх оплати. Підписавши 20.03.2014 додаткову угоду №1 до договору поставки товару від 08.11.2013 та додаткову угоду №1 до договору про надання послуг за цією ж датою, відповідач визнав наявність у нього відповідної заборгованості, яка виникла на підставі зазначених договорів.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарськими судами встановлено, що за несвоєчасне виконання зобов'язань позивач нарахував 65147,82 грн. інфляційних втрат за період з січня по жовтень 2014 року.

Апеляційний господарський суд встановив, що акт №ОУ-0000769 від 15.11.2013 здачі-прийняття робіт (надання послуг), як одна з підстав позовних вимог, розрахунок по сумі боргу за який був включений позивачем до розрахунку інфляційних втрат, стосується "перевезення моркви по маршруту с. Колодне Тернопільської області". Однак, вимога щодо сплати таких послуг позивачем у даному позові не заявлялась.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд перевіривши подані позивачем розрахунки інфляційних втрат, дійшов висновку, що акт № ОУ-0000769 від 15.11.2013 здачі-прийняття робіт (надання послуг) до уваги апеляційним судом не береться, тому розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача за несвоєчасне виконання умов договору поставки та договору про надання послуг від 08.11.2013 становить 50976,00 грн.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.1115, п.1 ст. 1119, ст.11111, ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені касаційної скарги відмовити.

Постанову від 30.09.2015 Львівського апеляційного господарського суду зі справи №921/1432/14-г/15 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга