Cправа № 127/237/16-ц

Провадження № 2/127/1495/16

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 березня 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого-судді Гуменюка К.П.,

секретаря Сєрих В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача Чубенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

11 січня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на її користь на утримання дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня пред'явлення позову.

Позов мотивований тим, що відповідач проживає в окремому приміщенні та добровільно не виконує свого законного обов'язку по утриманню малолітніх дітей, хоча має можливість надати таку допомогу, оскільки відповідач щомісячно отримує дохід у вигляді пенсії, як військовослужбовець.

В ході судового розгляду, судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову, якою позивач доповнила позовні вимоги про стягнення аліментів, вимогою про стягнення з відповідача на свою користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей за минулий час, з лютого 2014 року по даний час (а.с. 70-81, 86).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 вимоги позову підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити та позивач суду пояснила, що проживає з відповідачем та їхніми дітьми. Щодо проживання відповідача окремо, як зазначено нею в позовній заяві, то в даному випадку вона мала на увазі проживання відповідача на кухні, оскільки останній облаштував дане приміщення для свого проживання.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник Чубенко С.В. в судовому засіданні вимоги позову не визнали, просили суд у їх задоволенні відмовити, пославшись на те, що відповідачем у повному обсязі виконується обов'язок по утриманню дітей.

В судовому засіданні була допитана в якості свідка неповнолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Допит свідка здійснювався відповідно до вимог статті 182 ЦПК України в присутності представника органу опіки і піклування - начальника відділу захисту прав дітей служби у справах дітей Вінницької міської ради Марценюк Л.Є. та практичного психолога ОСОБА_8, проте у відсутність батьків, оскільки вони є заінтересованими у справі.

Свідок визнала, що її явка в судове засідання є добровільною і розгляд даної справи не завдає переживань та душевних травм, оскільки пояснення нею даються правдиво та без будь-якого примусу.

Так, неповнолітній свідок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є ученицею закладу «Навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія № 30 ім. Т. Шевченка Вінницької міської ради», пояснила, що вона із своїми батьками та молодшим братом ОСОБА_6 проживають в одній квартирі. Батько купує продукти, одяг, дає кишенькові гроші. Свідок зазначила, що навчається у художній школі, при цьому батько купує необхідне для цього приладдя - папір, пензлики, фарби, тощо. Крім того свідок повідомила, що мама також купує їй деякі речі та продукти для харчування сім'ї.

Вислухавши пояснення сторін, неповнолітнього свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2001 року сторони зареєстрували шлюб у Міському відділі реєстрації актів громадянського стану управління юстиції Вінницької області (а.с. 3).

Від даного шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4) та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5).

Сторони, разом із своїми дітьми, з 08 липня 2008 року проживають за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідками з місця проживання (а.с. 8, 45) та актами, складених комісією МКП «ЖЕК № 15» (а.с. 48, 49).

Доходи відповідача ОСОБА_3 за останні шість місяців становлять 23 663 грн. 43 коп., що підтверджується довідкою Головного управління ПФУ України у Вінницькій області від 25 лютого 2016 року (а.с. 99). Позивач ОСОБА_1 працює лікарем-анестезіолгом у Вінницькій міській клінічній лікарні № 1, де її доходи з липня по грудень 2015 року склали 33 197 грн. 55 коп.

Отже, в судовому засіданні встановлено і неповнолітній свідок підтвердив, що всі проживають однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно статті 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини, той, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом зі спільними дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають в одному приміщенні квартири, ведуть господарство, спільно харчуються і несуть витрати на сім`ю.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства, стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Оскільки сторони проживають разом з дітьми і не надали беззаперечних доказів того, що лише один із батьків утримує дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а інший ухиляється від свого батьківського обов`язку і не приймає участі в утриманні і їх вихованні, суд прийшов до висновку, що обоє батьків задовольняють розумні потреби своїх дітей, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходив з наступного.

На виконання вимог угоди № 08/02 про надання правової допомоги від 09 лютого 2016 року, укладеного між адвокатом Чубенко С.В. та відповідачем ОСОБА_3 (а.с. 67), останнім, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 8 від 12 лютого 2016 року, було сплачено 3 000 грн. 00 коп., яку просив стягнути з позивача у разі відмови судом в задоволенні позову.

Частинами 1, 2 статті 84 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

За змістом статті 84 ЦПК України, склад та розмір витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі та окремо регулюється відповідним нормативно правовим актом.

Так, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу врегульовано Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», у відповідності до якого розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні (стаття 1).

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачаться із матеріалів справи, зокрема, журналів судового засідання, представник відповідача ОСОБА_3 - Чубенко С.В. приймала участь у судових засіданнях 3 год. 36 хв., а саме: 16 лютого 2016 року - 108 хв., 21 березня 2016 року - 108 хв. А тому, з урахуванням положень Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір витрат на правову допомогу, який знайшов своє підтвердження матеріалами справи, становить 1 980 грн. 72 коп.

Оскілки позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду із даним позовом була звільнена від сплати судових витрат, то витрати на правову допомогу в розмірі 1 980 грн. 72 коп. понесенні відповідачем ОСОБА_3, відповідно до частини 4 статті 88 ЦПК України, слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 180, 181 Сімейного кодексу України, ст.ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 88, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, відмовити.

Компенсувати за рахунок держави на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 1 980 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят) грн. 72 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Вінницького міського суду

Вінницької області К.П. Гуменюк