Судове рішення #54550324


Справа № 758/13815/15-ц

Категорія 20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ларіонової Н. М. ,

при секретарі - Матіос А.О., Ткаченко І.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача - адвоката Олійника І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, інтереси якого представлені ОСОБА_2, до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович про визнання недійсним договору дарування частини нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2015 р. позивач звернувся до суду і просить визнати недійсним договір дарування від 13.07.2015 р., укладений між позивачем та відповідачем, предметом якого є 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що позивач з відповідачем не мав ніяких домовленостей щодо його частини квартири, оскільки з пропозицією про укладання правочину відносно його частки квартири зверталася мати відповідача. Позивач зазначає, що відповідач був обізнаний з тяжким матеріальним становищем позивача, планував укласти з позивачем договір довічного утримання. Згідно з домовленостями з відповідачем, позивач мав передати відповідачу у власність частину квартири, а відповідач зобов'язувався забезпечувати його матеріально та довічно доглядати. Однак, станом на день укладання договору відповідачем було введено позивача в оману і без попередньої згоди позивача, під впливом обману, було укладено договір дарування квартири, що суперечило попередньо досягнутим домовленостям з позивачем. Позивач зазначає про дуже незадовільний стан зору, оскільки ще у 11-річному віці переніс контузію правого ока середнього ступеня. За останні 3 роки стан зору значно погіршився і з початку 2015 р. позивач користується двома видами окулярів для того, щоб мати здатність читати та розрізняти стандартний друкований текст газет, журналів, квитанцій, документів тощо. З урахуванням зазначеного, позивач звертає увагу суду на той факт, що станом на дату укладання підписання зазначеного договору у приватного нотаріуса Войтовського В.С. він не мав змоги детально ознайомитись із змістом договору, оскільки незадовільний стан здоров'я не дозволяв йому належно ознайомитись з текстом договору, який йому було передано нотаріусом. Оскільки напередодні укладання договору було досягнуто з відповідачем домовленостей укласти договір довічного утримання, то позивач був цілком впевненим щодо укладання саме такого договору, і не сподівався, що його було введено відповідачем в оману і передано на підпис договір дарування квартири. Крім того, зазначений примірник договору позивачу не було надано, а лише наявний примірник чорнового варіанту тексту договору. Копію примірника договору позивачу вдалося отримати у нотаріуса лише 25.11.2015 р. на неодноразове звернення представника позивача. Через декілька днів після підписання договору відповідач почав вимагати від позивача залишити квартиру, мотивуючи тим, що квартира перебуває вже у власності відповідача. Саме з цього моменту позивач усвідомив дійсні наслідки підписаного ним договору і одразу став вимагати від відповідача добровільно його розірвати. Однак, станом на дату звернення до суду із даним позовом відповідач відмовляється вільно розірвати договір дарування 1/2 частини квартири. Позивач стверджує, що укладаючи спірний договір, він не усвідомлював дійсні умови підписано ним договору і його правові наслідки. Вважає, що зазначений договір порушує його права, оскільки в силу похилого віку і за станом здоров'я, укладаючи з відповідачем договір, позивач мав не мав на меті відчуження на користь відповідача квартири, яка є його єдиним житлом. Відповідач не являється позивачу родичем, а є сторонньою людиною, і, якби позивач усвідомлював правову природу фактично підписаного ним договору як договору дарування та його правові наслідки, то такий договір не був би укладений, оскільки іншого житла позивач не має. Позивач мав на меті відчуження на користь відповідача 1/2 частини квартири лише за умови довічного утримання і якби не помилка в правовій природі правочину та його наслідках, то спірний договір не був би укладений. В зв'язку з чим, вважає недійсним вказаний договір дарування, оскільки він не відповідає внутрішній волі позивача щодо правової природи і змісту правочину, тому вважає, що даний договір, з урахуванням приписів ст.ст.203, 215 ч.1, 229, 230 ЦК України.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив визнати недійсним договір дарування належної йому частини квартири та пояснив, що підписуючи договір, він думав, що його буде утримувати рідна сестра ОСОБА_6І, іншого житла він не має, пропозицій подарувати квартиру він нікому не робив. Договір він не міг підписати, оскільки не мав окулярів, нотаріус йому прочитав текст. Хто був присутній при укладанні договору, він не пам'ятає. Окуляри носить 3 місяці. Наполягає, що його обманула сестра ОСОБА_6 Йому по життю допомагає племінник ОСОБА_7

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та дав пояснення, аналогічні викладеним в заяві обставинам, вказавши, що на момент укладання оспорюваного договору дарування позивач не розумів значення своїх дій, послався на незадовільний стан здоров'я. Позивач вважав, що укладає договір довічного утримання. Про укладення договору дарування дізнався від племінника ОСОБА_7 Стверджує, що відповідач та його мати шляхом обману заволоділи майном позивача.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, пояснив, що він є рідним племінником позивача - сином ОСОБА_6 Позивач сам запропонував укласти договір дарування ще на похороні його дядька ОСОБА_8 у квітні 20015 року. Він, його мати ОСОБА_6, позивач та ОСОБА_8 проживали разом до 2001 року, а потім роз'їхалися, продавши квартиру та купивши дві: 1- позивачу та дядьку ОСОБА_8, 2 - йому з матір'ю. При укладенні договору дарування в липні 2015 р. були присутні він, позивач він та мати ОСОБА_6 Нотаріусом був прочитаний договір та роз'яснені наслідки його укладення, позивач відмовився отримувати копію договору. Твердить, що мова йшла з позивачем про укладення саме договору дарування, а ніяк не довічного утримання. Позивача ніяким чином ніхто не хоче позбавляти житла. Надав письмові заперечення, згідно з якими 13.07.2105 року сторонами дійсно був укладений нотаріальний договір дарування 1/2 частини квартири номер АДРЕСА_1, при цьому він не є сторонньою людиною для позивача. На виконання вимог статті 722 ЦК України відповідачем прийняв 1/2 частину подарованої квартири. З серпня місяця 2015 року по даний час ОСОБА_3 на правах власника сплачує всі необхідні комунальні платежі. Стверджуючи, що договір вчинений під впливом обману, позивачем в тексті позовної заяви не вказано і не зрозуміло, в чому ж конкретно був обман з сторони Відповідача, і представником позивача не наведено жодної з підстав, яким обгрунтовується намір введення в оману позивача щодо обставин, які мають істотне значення або замовчують їх існування. Наполягає, що ніякого обману з його боку не була, а всі обставини договору дарування між дядьком (позивачем) і племінником (відповідачем) на протязі десятка років були узгоджені і всім відомі. Крім того, відповідач знає про те, що позивач все життя обходився без окулярів та лише останні 3-4 роки одягав їх тільки для читання. Відповідач добре пам'ятає, що в нотаріуса, при підписанні договору дарування, позивач одягав окуляри. Позивач, як і люба особа похилого віку, можливо і має деяке зниження зору, але в момент укладання жодних зауважень від позивача про неможливість здійснити нотаріальну дію в зв'язку з хворобою або фізичною вадою нотаріусу не надходило, оскільки це відповідало внутрішній волі позивача та цілям дарування. Окрім того, представник позивача, зазначаючи в позовній заяві про те, що відповідач був обізнаний з тяжким матеріальним становищем Позивача, не конкретизує, які саме тяжкі матеріальні обставини впливали на Позивача під час укладення договору дарування. І це при тому, що стаття 233 ЦК визначає, що судом може бути визнаний недійсним правочин, який вчинено не лише під впливом тяжкої обставини але й і на вкрай невигідних умовах, незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Але в позовній заяві представник позивача не вказав, про яку саме невигідну умову для позивача йде мова. В подальшому судовий розгляд справи відбувався за відсутності відповідача, за участю його представника.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що договір між сторонами був укладений відповідно до норм чинного законодавства, відповідав їх волевиявленню, тому передбачених законом підстави для визнання для визнання його недійсним не має.

Третя особа - ПН КМНО Войтовський В.С., будучи повідомленим про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до таких висновків.

В силу приписів ст.ст.6, 627 ЦК України у цивільних правовідносинах проголошений принцип свободи договору, в силу якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з у рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

В судовому засіданні встановлено, що 13.07.2015 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір дарування, згідно якого ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_3 прийняв у дар належну дарувальнику на праві приватної власності 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом КМНО Войтовським В.С. 13.07.2015 р. та зареєстрований в реєстрі за № 2398.

Положенням ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішньої волі.

Відповідно до ч.1ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

З роз'яснень, які викладені в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», убачається, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, представником позивача в позові вказано на те, що волевиявлення ОСОБА_1 не відповідало його внутрішній волі, оскільки він думав, що вчиняє договір довічного утримання, посилаючись як на підставу для визнання вищевказаного договору недійсним і ст.229 ЦК України (вчинення договору під впливом помилки), і ст.230 ЦК України (під впливом обману), і ст.233 ЦК України (під впливом тяжкої обставини), з мотивуванням всіх трьох підстав.

Оскільки вказані підстави є взаємовиключними одна до одної, то представнику позивача, яким підписано позов та який має всі повноваження судом було запропоновано назвати підставу, саме за якою сторона позивача просить визнати недійсним договір дарування та яка підлягає перевірці судом. Представником позивача в судовому засіданні 09.02.2016 р., при опитуванні, вказано на те, що цією підставою є саме ст.230 ЦК України. Позивачем в судовому засіданні також вказано на то, що підставою для визнання договору дарування недійсним є обман з боку ОСОБА_6

Відповідно ст.ст.11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.8 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 09.11.2009 р. відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Договір дарування частини квартири був укладений на загальних умовах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що відповідає ч. ч. 1-6 ст. 203 ЦК України.

Пунктом 20 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 09.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку

навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману

повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має стотного значення.

Таким чином, правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст.230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Вбачається, що саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману.

Варто враховувати, що обман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення. Зокрема, обман щодо фінансового становища контрагента як мотиву правочину не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Тобто, наявність обману передбачає дії з боку відповідача, між тим позивач вказує на те, що омана була з боку його сестри ОСОБА_6, яка не є стороною у справі і є матір'ю відповідача у справі ОСОБА_3 Таким чином, умисних дій, які містять ознаки омани, з боку відповідача не було.

Доводи позивача про те, що він подарував квартиру ОСОБА_3, який є сторонньою людиною, спростовуються наданими документами, згідно яких відповідач у справі є племінником позивача - сином ОСОБА_6, яка доводиться рідною сестрою позивача у справі ОСОБА_1 Проте в судовому засіданні при наданні особисто поясненнь суду, наданих позивачем та відповідачем дане ствердження було спростовано. Окрім того, факт родинних відносин позивача по справі ОСОБА_1 і відповідача по справі ОСОБА_3 був також підтверджений в судовому засіданні і показами опитаних судом свідків ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11, які повідомили суд про близькі родинні і теплі відносини позивача і відповідача протягом 15-20 років. Про те, що відповідач є рідним племінником, позивач безпосередньо підтвердив і в судовому засіданні.

В судовому засіданні допитаний як свідок з боку позивача ОСОБА_7, який є рідним племінником позивача (син рідного брата ОСОБА_1 - ОСОБА_8, який помер в квітні 2015 р.) суду показав, що єдиним житлом позивача є спірна квартира. Зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що той підписав договір довічного утримання. Копію договору дарування він з позивачем отримав лише після неодноразових звернень до нього.

Допитана в судовому засіданні як свідок з боку позивача ОСОБА_12 показала, що її чоловік ОСОБА_7 відвідував дядька ОСОБА_1 Вважає, що ОСОБА_6 ввела в оману позивача щоб заволодіти квартирою. Думає, що нотаріус роз'яснював наслідки укладення договору, але вважає, що вони були незрозумілими для позивача, оскільки це відбувалося юридичними термінами.

Свідок ОСОБА_6, яка допитана в судовому засіданні з боку відповідача, суду показала, що є матір'ю відповідача ОСОБА_3 та рідною сестрою позивача ОСОБА_1 До 2001 р. вона з сином жили разом з братами ОСОБА_1 та ОСОБА_8, потім роз'їхалися та братам була куплена вищевказана спірна квартира по 1/2 частині кожному. ІНФОРМАЦІЯ_1. помер ОСОБА_8 Брат ОСОБА_1 хотів давно подарувати її сину свою частку квартири та висловлював це неодноразово. 13.07.2015 року вона з ОСОБА_1 поїхали до нотаріуса, куди під'їхав ОСОБА_3 Перед цим нотаріус все роз'яснив, все прочитав і ОСОБА_1 підписав вказаний договір, від отримання своєї копії він відмовився. При укладанні договору на якісь вади зору ОСОБА_1 не скаржився. Брата вона навідує часто, у них добрі відносини. Через два тижні ОСОБА_1 повідомив, що хоче розірвати укладений договір, а від його адвоката прийшов лист сину, про те що останній незаконного заволодів майном позивача, через деякий час син отримав позов із суду. Вважає, що рішення про розірвання договору дарування позивач прийняв не самостійно, а під уговором з боку племінника ОСОБА_7

В судовому засіданні допитані як свідки з боку відповідача ОСОБА_13 та ОСОБА_11, які працювали разом з ОСОБА_1, суду показали, що рв їх присутності позивач висловлював бажання подарувати частину своєї квартири сину сестри ОСОБА_6

Судом встановлено, що договір дарування квартири був підписаний усіма сторонами, тобто за правилом ч. 1 ст. 638 ЦК України є укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, застережень до договору не висловлювали.

Згідно ст. 44 та 45 Закону України «Про нотаріат» визначають, що нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та правових наслідків для кожної із сторін. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, свідчать особисті підписи сторін на правочині. Нотаріально посвідчувані правичини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчу вальному написі.

Оскільки на момент укладення договору дарування жодних зауважень від ОСОБА_1 про неможливість здійснити нотаріальну дію в зв'язку з хворобою або фізичною вадою не надходило, оскільки це відповідало волі позивача, тому в договорі відсутнє відповідне застереження.

В судовому засіданні свідком ОСОБА_6 вказано на те, що вона тривалий час, безпосередньо і до укладання договору дарування, надавала матеріальну допомогу позивачеві постійно, фактично утримувала його, що не оспорював позивач, тому підстав вважати, що позивач мав на меті 13.07.2015 р. укладання договору дарування, і відповідач його обманув, не має.

Суд встановив, що сторони, діючи, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин (зокрема з вимогами щодо недійсності правочину), уклали цей договір про те, що ОСОБА_1 передав у власність, а ОСОБА_3 прийняв у власність безоплатно 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, що підтверджується преамбулою та п. 1 договору дарування квартири.

Відповідно п. 8 Договору дарування квартири від 13.07. 2015 року вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, зміст ст.ст. 210, 234, 235, 334, 717, 722 Цивільного кодексу України, ст. 174 Податкового кодексу України, сторонам роз'яснено нотаріусом. Сторони підтверджують, що цей договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, а також свою обізнаність із вимогами законодавства, що були їм роз'яснені нотаріусом.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на відсутність окулярів та поганий зір при укладанні договору, оскільки для вказаної позивачем підстави для визнання договору недійним ці обставини не мають правового значення.

Отже, на день розгляду справи позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог за яких при укладанні договору дарування мало місце введення в оману дарувальника, щодо природи договору, та прав та обов'язків сторін, не здобуто таких доказів і в ході судового засідання, а відтак, суд, з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, обставини, викладені в ньому, не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст.6, 203, 215, 230, 627, 638, 717, 728 ЦК України, положень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 09.11.2009 р., керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 208-209, 212, 213, 214-215, 218 ЦПК України -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1, інтереси якого представлені ОСОБА_2, до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович про визнання недійсним договору дарування від 13.07.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО Войтовським В.С. за реєстром № 2398, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. М. Ларіонова




  • Номер: 2/758/1376/16
  • Опис: про визнання недійсним договору дарування
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 758/13815/15-ц
  • Суд: Подільський районний суд міста Києва
  • Суддя: Ларіонова Н.М.
  • Результати справи: скасовано судове рішення і призначено новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції
  • Етап діла: Розглянуто у касаційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 03.12.2015
  • Дата етапу: 07.03.2018
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація