ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/198

20.07.09

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Петроліум»

До                    Закритого акціонерного товариства «БРВ Київ»

Про                 стягнення 646 276,03 грн.

                                                                                                                             Суддя  Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача           Булгаков О.О. –по дов. № б/н від 27.03.2009р.

Від відповідача      Солтис Т.П. –по дов. б/н від 10.04.2009р.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 10.06.2009р. та 13.07.2009р. оголошувалась перерва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Петроліум»про стягнення з Закритого акціонерного товариства «БРВ Київ»646 276,03 грн. заборгованості яка виникла внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов’язань згідно договору оренди № 30/03-01КР від 30.03.2007р.

Відповідач у письмовому відзиві на позов проти позову заперечує, оскільки вважає, що між сторонами була досягнута згода про розірвання договору оренди № 30/03-01КР від 30.03.2007р. з 25.03.2009р., а отже орендна плата мала бути нарахована до 25.03.2009р. вважає, що всі підстави якими позивач обґрунтовує вимоги не мають законного обґрунтування та не можуть бути доказом чи свідченням того, що відповідач має заборгованість по орендним платежам. Просить в позові відмовити повністю.

Представником позивача в судовому засіданні 13.07.2009р. було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить  розірвати договір оренди № 30/03-01КР від 30.03.2007р. та стягнути з відповідача 646 276,03 грн. заборгованості.

Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, суд зазначає, що подана заява не може бути прийнята до розгляду, оскільки

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення позову за тією ж вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.2007 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов’язано з пред’явленням додаткових вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Вимоги позивача про розірвання договору оренди № 30/03-01КР від 30.03.2007р. є додатковими вимогами. Отже, подана позивачем заява не приймається судом.

Позивачем до канцелярії суду 15.07.2009р. було подано заяву про зміну предмету позову, в якій просить позивач просить  розірвати договір оренди № 30/03-01КР від 30.03.2007р. та стягнути з відповідача 646 276,03 грн. заборгованості.

Подана позивачем заява про зміну предмету позову не приймається судом до розгляду з тих, що підстав що і заява про збільшення позовних вимог, оскільки хоча подана заява містить назву «про зміну предмету позову» по суті є заявою про збільшення позовних вимог.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

30.03.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Петролеум»(Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «БРВ Київ» (Орендар) було укладено договір оренди № 30/03-01КР (далі - Договір).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування на строк визначений у даному Договорі, на умовах оренди, частину нежитлового приміщення загальною площею 3015,80 кв. м., яке розташоване за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Димитрова, 30-б.

Загальна площа приміщення зазначається в акті приймання-передачі приміщення і встановлюється шляхом двостороннього замірювання, куди не включаються колони з січенням більше ніж 30 на 30 по зовнішньому периметру та сходові клітини.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. б) п. 2.1.1. Договору  Орендодавець зобов’язаний передати приміщення у порядку та в строк не пізніше 01.06.2007р., приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення.

З акту приймання-передачі приміщення від 14.05.2007р. вбачається що Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове приміщення площею 2960 кв. м., розташоване за адресою м. Кривий Ріг, вул. Димитрова, 30-б.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 9.1. Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє на протязі 35 місяців, тобто до 30.02.2010р.

Пунктом 1.4. Договору встановлено, що сторони дійшли згоди, що строк оренди приміщення встановлюється з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення в оренду і діє до кінця строку дії даного Договору.

Листом № 17/12-1 від 17.12.2008р. відповідач звернувся з пропозицією про розірвання договору, на що йому 22.12.2008р. за № 87 позивачем була надана відповідь, що відповідач не заперечує проти розірвання договору, але це необхідно зробити у спосіб, передбачений договором, а саме відповідно до п. 4.5. Договору.

Пунктом  4.5. Договору, встановлено, що при бажані достроково звільнити приміщення Орендар зобов’язаний письмово попередити Орендодавця, за 90 днів до такого звільнення. В цьому разі Договір вважатиметься достроково розірваним з моменту підписання Сторонами відповідної угоди про розірвання Договору. В такому випадку Орендар не виплачує жодних штрафних санкцій за дострокове розірвання Договору.

Відповідач листом № 26/12-16 від 26.12.2008р. звернувся до позивача з листом про розірвання Договору, яке було отримано позивачем 13.01.2009р. і на яке надана відповідь листом № 4 від 22.01.2009р. про те, що позивач згоден розірвати Договір з 14.04.2009р., тобто через 90 днів після отримання письмового повідомлення та при умові повного погашення заборгованості по орендним та іншим платежам.

Листом № 28/01-47 від 28.01.2009р. відповідач повідомив, що вважає датою розірвання договору 25.02.2009р., а листом № 05/02-17 від 05.02.2009р., що вважає датою розірвання договору 16.03.2009р.

Позивач листом № 15 від 10.02.2009р. знову підтвердив свій намір розірвати Договір саме з 14.04.2009р. при умові повного погашення заборгованості за орендними та іншими платежами.

Відповідач листом № 25/02-29 від 25.02.2009р. повідомив, що вважає датою розірвання договору 25.03.2009р.

Листами від 24.03.2009р. за № 24/03-29, від 30.03.2009р. за № 30/03-1, від 03.04.2009р. за № 03/04-10 відповідач в односторонньому порядку фактично відмовився від виконання зобов’язань за Договором оренди № 30/03-01КР від 30.03.2007р.

Пунктом 9.8. Договору передбачено, що даний Договір може бути розірваний за взаємною згодою Сторін. При цьому Сторона –ініціатор надсилає іншій Стороні пропозицію про розірвання Договору за 1 місяць до передбачуваної дати розірвання, а інша Сторона зобов’язана розглянути таку пропозицію на протязі 15 днів.

Таким чином умовами Договору передбачено, що Договір може бути розірваний лише за взаємною згодою сторін та вважається розірваним з моменту підписання сторонами відповідної угоди про розірвання Договору.

Отже твердження відповідача про те, що між ним та позивачем було досягнуто згоди про розірвання Договору не відповідають матеріалам справи, оскільки відсутня підписана обома сторонами угода про розірвання Договору.

Відповідно до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.7.1. Договору встановлений розмір орендної плати за один місяць користування майном: 15,5 доларів США, що на момент підписання цього договору складає 78,27 грн., з урахуванням ПДВ за 1 квадратний метр орендованих площ. Форма розрахунків –безготівкова – шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.8. Договору орендна плата сплачується щомісячно, не пізніше десятого числа поточного місяця на підставі рахунків виставлених Орендодавцем.

Позивач на виконання умов Договору виставив позивачу рахунки-фактури № СФ-0785 від 05.03.2009р. та № СФ-0822 від 05.04.2009р. на сплату орендної плати на суми 353 253,32 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем 27.03.2009р. було здійснено часткову оплату за оренду в розмірі 60 230,61 грн.

Стосовно посилання відповідача як на підставу сплати орендних платежів на п. 3.7.3. Договору слід зазначити наступне

Відповідно до п. 3.7.3. Договору Орендар протягом трьох банківських днів з моменту підписання даного Договору на підставі рахунку виставленого Орендодавцем здійснює авансовий платіж в розмірі місячної орендної плати на розрахунковий рахунок Орендодавця, яка зараховується як орендна плата за другий місяць оренди.

Але у випадку дострокового розірвання даного Договору, авансовий платіж повністю повертається Орендарю, на протязі трьох банківських днів, з моменту підписання угоди про дострокове розірвання цього Договору, з моменту повернення приміщення за Актом прийому –передачі, а у випадку розірвання Договору з підстав зазначених у п. 6.4. даного Договору –з моменту розірвання Договору.

Отже умовами Договору визначено, що авансовий платіж може бути повернутий Орендарю при умові підписання угоди про розірвання Договору.

Оскільки відповідної угоди сторонами підписано не було, авансовий платіж не повертається, а тому неправомірною є відмова відповідача від сплати орендної плати та висуненням пропозиції зарахування авансового платежу в рахунок орендної плати.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення орендної плати у період з березня по квітень 2009 року, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 293 022,71 грн. та відповідно 353 253,32 грн.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу по орендній платі в розмірі 646 276,03 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «БРВ Київ» (м. Київ, вул. Сурикова, 3, код ЄДРПОУ 32243798) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Петроліум» (м. Одеса, вул. Варненська, 4-Б, код ЄДРПОУ 25417282) 646 276 (шістсот сорок шість тисяч двісті сімдесят шість) грн. 03 коп. основного боргу, 6 462 (шість тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 76 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                           Т.Ю.Трофименко