ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.03.2016 р. Справа № 914/2441/15

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», про уточнені грошові вимоги до боржника Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, в сумі 17417464,18 грн. та 2436,00 грн. судового збору

у справі за заявою: Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ

про: банкрутство Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 35879807)

Суддя Артимович В.М.,

секретар судового засідання Струк Н.Р.

За участю представників:

від ініціюючого кредитора: ОСОБА_2 - представник;

від боржника: Постоленко В.О. - розпорядник майна, Овдієнко В.Ю. - представник, Бондарук О.О. - представник;

від кредитора (ФОП ОСОБА_6): не з'явився;

від кредитора (ОСОБА_7): не з'явився;

від кредитора (ТзОВ «Інкомбуд»): не з'явився;

від кредитора (ТзОВ «Укр-вуглепром»): не з'явився;

від кредитора (ДПРЗ-3 ДСНС України у Львівській області): не з'явився;

від заявника (ДП «Шахта № 1 «Нововолинська»): Новосад Ю.М. - представник;

від кредитора (ДП «Львіввугілля»): Гулявська О.В.- представник,

від кредитора (ФОП ОСОБА_10): ОСОБА_10 - підприємець;

від кредитора (ТзОВ «Східно-українське промислове товариство»): не з'явився;

від кредитора (ДП «Волиньвугілля»): Борсук М.М. - представник;

від кредитора (КП «Червоноградводоканал»): не з'явився;

від кредитора (ВАТ «Червоноградська автобаза»): не з'явився;

від кредитора (ФОП ОСОБА_12): не з'явився;

від заявника (ТзОВ «Новіком»): Авдєєнко В.В. - представник;

від кредитора (ПАТ «Львівобленерго»): не з'явився;

від кредитора (Червоноградська центральна міська лікарня): не з'явився;

від кредитора (ППО НПГ України ПАТ «Львівська вугільна компанія»): не з'явився;

від кредитора (ДПІ у м. Червонограді ГУ ДФС у Львівській області): не з'явився;

від кредитора (УПФ України в Сокальському районі Львівської області): не з'явився;

від кредитора (Сокальська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області): Яремко В.П. - представник;

від РВ ФДМ України по Львівській області: Стефанишин О.Б. - представник, Доманська І.Б. - представник;

від Відділу з питань банкрутства та інформаційно-аналітичної роботи ГТУЮ у Львівській області: Котик Г.І. - представник;

від Львівської обласної державної адміністрації: Буряк Я.Я. - представник.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", м. Київ, надалі - кредитор, звернулось до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 35879807), надалі - боржник.

Ухвалою суду від 22.07.2015 р. заяву прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 05.08.2015 р., зобов'язано арбітражного керуючого Шутку Я.С. протягом трьох днів з дня отримання ухвали надати суду заяву на участь у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" відповідно до вимог ст. 114 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою суду від 25.08.2015 р. порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", визнано вимоги кредитора - Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ, в розмірі 11160835,01 грн., з яких 11160835,01 грн. - безспірні вимоги, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", введено процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шутку Я.С. та встановлено арбітражному керуючому Шутці Я.С. оплату послуг (грошову винагороду) за виконання повноважень розпорядника майна у справі в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень шляхом її авансування заявником (кредитором) у відповідності до вимог ч. 2 ст. 115 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення (повідомлення) про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", текст якого додається, в задоволенні заяви арбітражного керуючого Сиволобова М.М. від 27.07.2015 р. за № 01-16/774 відмовлено, попереднє засідання суду призначено на 07.10.2015 р.

Оголошення про порушення справи про банкрутство № 914/2441/15 офіційно оприлюднено на сайті Вищого господарського суду України 25.08.2015 р.

15.09.2015 р. на адресу суду надійшла заява ПАТ«Альфа-Банк» про грошові вимоги до боржника Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" в сумі 37530127,67 грн.

Ухвалою суду від 18.09.2015 р. заяву банку прийнято до розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, повідомлення арбітражного керуючого Шутки Я.С. про розгляд заяви ініціюючого кредитора з грошовими вимогами від 28.09.2015 р. за № 28/09 арбітражним керуючим визнано вимоги банку в сумі 36748699,46 грн., як вимоги четвертої черги, та вимоги в сумі 781428,21 грн., як вимоги шостої черги.

13.11.2015 р. представник ПАТ «Львівська вугільна компанія» Товкало П.О. подав зустрічний перерахунок, відповідно до якого боржником визнаються вимоги в сумі 28109428,31 грн., а грошові вимоги в сумі 8639271,15 грн. відхилено боржником, оскільки здійснено помилку в розрахунках.

Згідно повідомлення арбітражного керуючого Постоленка В.О. про розгляд заяви з вимогами кредитора до боржника розпорядник майна визнав грошові вимоги в сумі 28078209,44 грн., з яких: 6090,00 грн. (судовий збір) - перша черга, 27290691,23 грн. (основний борг) - четверта черга, 781428,21 грн. (неустойка (пеня, штраф)) - шоста черга.

14.12.2015 р. представник ПАТ «Львівська вугільна компанія» Товкало П.О. повторно подав зустрічний перерахунок щодо вимог банку та вказав, що ним визнаються вимоги в сумі 27626633,71 грн. та відхилено вимоги в сумі 9122065,75 грн.

21.12.2015 р. представник ПАТ «Львівська вугільна компанія» Цигинко В.Р. подав письмові пояснення, в яких вказав про визнання вимог в сумі 27626633,71 грн. в четверту чергу. Вказав, що нарахування відсотків з 30.09.2008 р. є протиправним, оскільки згідно судових рішень від 14.12.2011 р. у справі № 5015/5801/11 та від 10.10.2012 р. у справі № 5015/3787/12 відсотки стягувались по 31.08.2012 р., а тому згідно розрахунку відсотків починаючи з 01.09.2012 р. розмір загаданих становить 6556697,89 грн., а загальна сума обґрунтованих вимог складає 27626633,71 грн.

18.03.2016 р. ПАТ «Альфа-Банк» подав через канцелярію суду уточнення до заяви з грошовими вимогами до боржника, в якій просив визнати грошові вимоги ПАТ «Альфа-Банк» в сумі 28599156,25 грн., в тому числі: 11160835,01 грн. заборгованість за кредитом, 16557650,93 грн. - відсотки за користування кредитом, 793872, 69 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, 78271,62 грн. судовий збір згідно рішень суду, 8526,00 грн. - судовий збір, сплачений у справі № 914/2441/15.

В свою чергу розпорядником майна 18.03.2016 р. подано уточнення до повідомлення про розгляд заяви з вимогами кредитора до боржника про визнання грошових вимог в сумі 28586825,19 грн., з яких до виплати: 8526 грн. (судовий збір) - перша черга, 27791009,27 грн. (основний борг) - четверта черга, 787289,92 грн. (неустойка (пеня, штраф)) - шоста черга.

Того ж дня розпорядник майна подав письмові пояснення про те, що ПАТ «Альфа-Банк» не наділений ознаками забезпеченого кредитора.

В судовому засіданні 18.03.2016 р., зокрема, представник ініціюючого кредитора надав пояснення по суті справи та вказав, що банк не є заставним кредитором. Крім того, останній зазначив, що погоджується з розрахунком розпорядника майна, з приводу чого представником банку в судовому засіданні 18.03.2016 р. подано уточнення до заяви про визнання додаткових грошових вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Альфа-Банк" листом від 04.08.2015 р. інформує суд, що між сторонами договір застави відсутній.

ТзОВ «Новіком» зазначає, що між ЗАТ «Львівсистеменерго» та ініціюючим кредитором в забезпечення виконання кредитних зобов'язань було укладено договори застави: договір застави рухомого майна від 20.02.2008р. №10/08, договір застави майнових прав від 02.06.2008 р. № 421/08 та договір застави майнових прав 20.02.2008 р. № 134/08. В подальшому між ЗАТ «Альфа Банк» та ВАТ «Львівська вугільна компанія» було укладено ряд правочинів, у відповідності до яких зобов'язання ЗАТ «Львівсистеменерго» перед ВАТ «Альфа Банк» за кредитним договором від 16.01.2008 р. № 07-МВ/08, так і за договорами застави рухомого майна від 20.02.2008 р. №10/08 та договором застави майнових прав від 02.06.2008 р. № 421/08 покладено на ВАТ «Львівська вугільна компанія».

Суд зазначає, що учасниками у справі про банкрутство копій зазначених вище договорів застави суду не представлено.

За своєю правовою природою застава, як спосіб забезпечення вимог кредитора, спрямована на задоволення вимог кредитора за рахунок вартості заставленого майна боржника, що узгоджується з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу», де передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Частиною 1 ст. 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Суд відзначає, що учасниками у справі про банкрутство також не подано суду доказів реєстрації застав в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, встановленому Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про заставу» предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Аналогічне положення передбачено ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України.

Однією з істотних умов договору застави згідно ст. 12 Закону України «Про заставу» є опис предмета застави. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Таким чином, чинне законодавство України визначає обов'язкові ознаки, яким повинно відповідати майно /річ/ в цілях набуття статусу предмета застави. Ними, зокрема, є: відповідність вимогам ст. 190 Цивільного кодексу України, що визначає поняття майна (ним може бути річ рухома та нерухома, майнові права); таке майно повинно мати вільну цивільну оборотоздатність (ст. 178 Цивільного кодексу України), тобто вільно відчужуватися, має бути невилученим з цивільного обороту, необмеженим в обороті, не бути невід'ємним від особи (фізичної або юридичної); на майно, запропоноване в заставу, може бути звернено стягнення. Лише повна відповідність усім цим вищевказаним ознакам майна дає підстави розцінювати його як предмет застави та відносно нього як істотної умови договору застави сторони вправі досягнути згоди. При цьому, можливість звернути стягнення на предмет застави одночасно є також однією з загальних вимог, вказаних у ст. 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а також спеціальною умовою та суттю безпосередньо предмету договору застави, тобто правочин повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним.

Станом на 2008 р. та на дату порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія» був чинний Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", який спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Статтею 1 вказаного Закону в редакції від 09.11.2004 р. та в чинній редакції встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

У статті 2 цього ж Закону визначено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою.

Згідно абз. 3 п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.2002 р. № 01-8/152 «Про Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" до інших засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, слід відносити лише ті майнові активи, які обліковуються як необоротні згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 N87 (з подальшими змінами і доповненнями). Дія мораторію не поширюється на ту частину майнових активів підприємства, що обліковуються як оборотні активи, а саме: грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент утворення ВАТ «Львівська вугільна компанія» та на даний час держава в особі суб'єкта управління об'єктами державної власності - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (ідентифікаційний код 20823070) є власником простих бездокументарних акцій, що становлять 37,578 % від статутного капіталу ПАТ «Львівська вугільна компанія».

У зв'язку з цим майно боржника не може розцінюватись як предмет застави, так як на ПАТ «Львівська вугільна компанія» в силу вимог Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" поширюється мораторій на звернення стягнення на майно господарського товариства, акціонером якого є держава з 37,578 % акцій у статутному капіталі товариства.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги положення ст.ст. 1, 4, 12 Закону України «Про заставу», ст.ст. 572, 576 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" в системному взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що застава рухомого майна боржника ПАТ «Львівська вугільна компанія» не забезпечує вимоги ПАТ «Альфа Банк», оскільки рухоме майно боржника не може бути предметом застави згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про заставу» та ст. 576 Цивільного кодексу України, та на таке майно ПАТ «Львівська вугільна компанія» не може бути звернуто стягнення в силу мораторію, визначеного Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

У постанові від 29.07.2014 р. у справі № 905/2600/13 Вищий господарський суд України вказав, що приписи п. 9 ч. 1 ст. 47, ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв'язку з положеннями Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" вказують на встановлену чинним законодавством заборону щодо звернення стягнення на те майно державного підприємства, яке є основним засобом виробництва, а відсутність у боржника іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення, є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про порушення справи про банкрутство відмовляє у її прийнятті, якщо, зокрема, вимоги кредитора повністю забезпечені заставою майна боржника, а в силу ч. 7 ст. 16 вказаного закону, суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема, вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника.

З правового аналізу наведених вище правових норм вбачається, що закон не пов'язує статус забезпеченого кредитора у справі про банкрутство боржника лише з наявністю чинного договору застави. З позиції вказаної норми закону та виходячи зі суті застави забезпеченим може вважатись кредитор, вимоги якого забезпечуються заставою реального, наявного та оборотоздатного майна боржника, на яке можна звернути стягнення. Унеможливлене звернення стягнення на предмет застави в силу визначеного законом мораторію позбавляє кредитора комплексу прав, які становлять суть забезпечення та застави, а також є прямою перешкодою у настанні реальних правових наслідків договору застави.

У зв'язку з наведеним, ПАТ «Альфа Банк» в розумінні ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у даній справі не наділений ознаками забезпеченого кредитора.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи довідок від 10.07.2015 р. та 23.07.2015 р., виданих ДП «Львіввугілля» та долучених до матеріалів справи розпорядником майна боржника Постоленком В.А., у ДП «Львіввугілля» відсутня заборгованість по договорах № 138 та № 38, укладених із боржником.

Згідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про заставу» передбачено, що застава припиняється при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави.

Відтак, заслуговують на увагу доводи банку та розпорядника майна про припинення застави майнових прав у зв'язку з відсутністю невиконаного зобов'язання.

Окрім цього, ініціюючи провадження у справі про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія», ПАТ «Альфа Банк» повідомило суд про відсутність застави.

В силу абз. 2 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Закон не визначає форму, у якій повинна бути вчинена відмова забезпеченого кредитора від забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до заяви про порушення справи про банкрутство додається, зокрема, докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Так, Вищий господарський суд України у постанові від 10.06.2015 р. у справі № 914/4431/13 зазначив наступне: «…Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону про банкрутство у випадку відмови від забезпечення або перевищення суми грошових вимог вартості предмета застави заставний кредитор зобов'язаний подати до суду заяву з грошовими вимогами саме в якості конкурсного кредитора, тобто в порядку, встановленому ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону про банкрутство...».

Враховуючи, що банк звернувся із заявою про додаткові грошові вимоги до боржника в межах встановленого ч. 1 ст. 23 Закону тридцятиденного строку, не вказав на наявність застави в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство та підтвердив факт відсутності застави в листі від 04.08.2015 р. (том 2, а.с. 17), суд вважає, що заявлені грошові вимоги ПАТ «Альфа-Банк» носять конкурсний характер.

У зв'язку з цим у суду були відсутні підстави для відмови в прийнятті заяви ПАТ «Альфа-Банк» про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія» (ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») та для відмови в порушенні провадження у справі про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія» (ч. 7 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Як вбачається з матеріалів заяви ПАТ «Альфа-Банк» від 08.09.2015 р. за № 77769-11-б/б вимоги заявника обґрунтовані договором про відкриття кредитної лінії від 16.01.2008 р. за № 07-МВ/08 та додатками до нього, меморіальними ордерами, розрахунком заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 16.01.2008 р. за № 07-МВ/08, рішенням господарського суду Львівської області від 14.12.2011 р. у справі № 5015/5801/11, рішенням господарського суду Львівської області від 10.10.2012 р. у справі № 5015/3787/12.

Так, рішенням господарського суду Львівської області від 30.01.2009 р. у справі № 31/282 позов задоволено частково, стягнуто з боржника на користь ініціюючого кредитора заборгованість по кредиту 14000000,00 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 382161,20 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 277770,50 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в сумі 7012,42 грн., державне мито в сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

На виконання рішення господарського суду Львівської області від 30.01.2009 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 р. місцевим судом видано наказ.

Постановою ВПВР ДВС України від 22.07.2011 р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу від 11.07.2011 р. у справі № 31/282.

Згідно платіжних доручень від 04.02.2013 р. за № 019188, від 29.05.2014 р. за № 30, від 19.11.2014 р. за № 5303, від 05.08.2014 р. за № 3240, від 09.12.2014 р. за № 5827, від 26.03.2015 р. за № 1840 боржником частково погашено заборгованість в розмірі 3531727,11 грн.

Станом на дату подання заяви про порушення провадження у справі №914/2441/15 Публічним акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія» не погашено борг в сумі 11160835,01 грн.

Ухвалою суду від 25.08.2015 р. порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», визнано вимоги кредитора - Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ, в розмірі 11160835,01 грн., з яких 11160835,01 грн. - безспірні вимоги.

Отож, ініціюючим кредитором додатково заявлено грошові вимоги в сумі 17417464,18 грн. та 2436,00 грн. судового збору.

Грошові вимоги в сумі 17417464,18 грн. складаються з 16551902,64 грн. процентів за користування кредитом, з яких 7016952,74 грн. згідно рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2011 р. у справі № 5015/5801/11, 2508000,91 грн. згідно рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2012 р. у справі № 5015/3787/12 та 7026948,99 грн. нараховані банком відсотки за користування кредитом відповідно до договору про відкриття кредитної лінії від 16.01.2016 р. за № 07-МВ/08 в період з 01.09.2012 р. по 24.08.2015 р.; 787289,92 грн. пені, з яких 200913,25 грн. згідно рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2011 р. у справі № 5015/5801/11, 130580,20 грн. згідно рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2012 р. у справі № 5015/3787/12 та 455796,47 грн. нарахована пеня відповідно до договору про відкриття кредитної лінії від 16.01.2016 р. за № 07-МВ/08 в період з 01.09.2012 р. по 24.08.2015 р.; 78271,62 грн. судового збору, з яких 25500,00 грн. судовий збір згідно рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2011 р. у справі № 5015/5801/11, 52771,62 грн. згідно рішення господарського суду Львівської області від10.10.2012 р. у справі № 5015/3787/12.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.12.2011 р. у справі № 5015/5801/11 стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" суму відсотків за користування кредитом 7016952,74 грн. та пеню у сумі 200913,25 грн.; а також - державне мито у розмірі 25500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.10.2012 р. у справі № 5015/3787/12 стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" 2508000,91 грн. процентів за користування кредитом, 130580,20 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів та 52771,62 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Положеннями ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Відтак, суд, дослідивши матеріали справи, зокрема, заяву про грошові вимоги до боржника, повідомлення розпорядника майна, дійшов висновку, що уточнені грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» в сумі 17417464,18 грн. підлягають визнанню та включенню в реєстр вимог кредиторів. Також підлягає включенню в першу чергу реєстру вимог кредиторів боржника сплачений заявником судовий збір в сумі 2436,00 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 23, 25, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Уточнені грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6) визнати в сумі 17419900,18 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", з яких 2436,00 грн. (судовий збір) - перша черга; 16630174,26 грн. (основний борг) - четверта черга; 787289,92 грн. (неустойка (пеня, штраф)) - шоста черга.

Суддя Артимович В.М.