АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/1411/12 Справа № 22ц-13442/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Дерев'янко О.Г.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 року м. Дніпропетровськ

26 січня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Дерев’янка О.Г.,

судців: Красвітної Т.П., Черненкової Л.А.,

при секретарі: Горлаковій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства

“Дніпропетровськавтотранссервіс” на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2011 року по цивільній справі за позовом Державного підприємства “Дніпропетровськавтотранссервіс” до ОСОБА_2 (третя особа - Головне контрольно-ревізійне управління України в Дніпропетровської області) про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачки, в обґрунтування якого зазначав, що ОСОБА_2 працювала в ДП

“Дніпропетровськавтотранссервіс” на посаді заступника директора по економіці. Використовуючи свої службові повноваження відповідач неправомірно збільшила розмір премій та надбавок до заробітної плати, в результаті чого безпідставно отримала грошові кошти у розмірі 6 680, 33 грн. Бухгалтерською перевіркою у вересні 2009 року та ревізією КРУ було встановлено вказаний факт. Приписом ГКРУ було рекомендовано стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти. Враховуючи, що відповідач добровільно відшкодувати збитки відмовляється, позивач звернувся до суду та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь - 6 680. 33 грн.. а також покласти на відповідача судові витрати (а.с.3-4).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2011 року в задоволенні позову ДП “Дніпропетровськавтотранссервіс” до ОСОБА_2 (третя особа - Головне контрольно-ревізійне управління України в Дніпропетровської області) про стягнення коштів - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з тих підстав, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

ОСОБА_2 працювала з 28 березня 2006 року по 29 грудня 2007 року на посаді заступника директора з економіки та фінансів у Державному підприємстві '‘Дніпропетровськавтотранссервіс”, що підтверджується копіями наказів наявних в матеріалах справи (а.с.9-10).

Головним контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області 15 березня 2010 року було проведено перевірку фінансово-господарської діяльності ДП “Дніпропетровськавтотранссервіс” за період з січня 2007 року по грудень 2009 року, в результаті чого встановлено, що ОСОБА_2 було надлишково нарахована та виплачена заробітна плата у сумі 6 680, 33 грн., а саме законність нарахувань не підтверджена документально, що підтверджується копією акту перевірки та іншими матеріалами справи (а.с.22).

Згідно з вимогами ч.7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.І ст. 21 Закону України “Про оплату праці” працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.І ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача та інше майно, якщо це встановлено законом.

Відмовляючи позивачу в задоволені його позову, суд обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено факту, що саме виявлені порушення, встановлені згідно акту ГКРУ у Дніпропетровській області, виникли внаслідок недобросовісності з боку набувача, відсутнє підтвердження вини відповідача.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 209,218, 303,307,308, 315 ЦПК України, колегія судців, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства “Дніпропетровськавтотранссервіс” - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді: