Справа №2-39 Копія
2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.02.2007 року Володимир-Волинський міський суд, Волинської області в складі:
головуючого-судді Канівця Л.Ф.
за участю секретаря Венгловській О.С.
позивача ОСОБА_1
представників відповідачів:
прокуратури Волинської області: Трофімука О.В.
Володимир-Волинського міського відділу внутрішніх справ УМВС України у Волинській області: Гурєєвої В.В.
Управління МВС України у Волинській області: Забожчук О.В.
Головного управління Державного казначейства України у Волинській області: Власюк Л.В., Зізюкіної Ю.Л.
Держаного казначейства України: Зізюкіної Ю.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в м.Володимир-Волинська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Володимир-Волинського міського відділу внутрішніх справ УМВС України у Волинській області, прокуратури Волинської області, головного управління Державного казначейства України у Волинській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства та прокуратури,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Вол.-Волинського міського відділу внутрішніх справ УМВС України у Волинській області, прокуратури Волинської області, головного управління Державного казначейства України у Волинській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства та прокуратури в сумі 25 000грн. солідарно за рахунок державного
2
бюджету з головного управління Державного казначейства України у Волинській області посилаючись на те, що 03 квітня 2003 року біля 19 години на вулиці Старицького в м.Вол.-Волинську присікаючи хуліганські дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 він отримав ножове поранення. Про вчинений злочин останніми було повідомлено працівників Вол.-Волинського MB УМВС України у Волинській області. Він дав відповідні пояснення з приводу скоєння відносно нього злочину. А також був доставлений для надання медичної допомоги у Вол.-Волинську центральну районну лікарню.
Органи дізнання Вол.-Волинського MB не вжили усіх необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили та їх затримання. Ними не приймалися міри по виявленню ножа як знаряддя злочину, і не були встановлені очедивці даної події.
При здійсненні дізнання по даній справі працівниками міліції були порушені вимоги ст.97 КПК України.
В порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 незаконно було відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України.
У зв'язку з неправомірними діями органу дізнання він змушений був звертатися за роз'ясненнями про його провадження у Вол.-Волинський MB. А також оскаржувати його дії Вол.-Волинську міжрайонну прокуратуру, після чого була порушена кримінальна справа і передана для розслідування у СВ Вол.-Волинського MB УМВС України у Волинській області.
Він по даній справі був визнаний потерпілим.
Досудове слідство проводилось з порушенням вимог КПК України. По справі не проводилися необхідні дії передбачені КПК. А коли такі приймалися, то без повідомлення йому про це, як потерпілому. У зв»язку з чим, породжувало з його сторони скарги у Вол.-Волинську міжрайонну прокуратуру та прокуратуру Волинської області. Вказані недоліки Волинською обласною прокуратурою по розслідуванню кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були виправлені Вол.-Волинською міжрайонною прокуратурою по здійсненню нагляду за законністю дій органів дізнання та досудового слідства.
У зв'язку з незаконними діями, бездіяльністю дізнання, досудового слідства Вол.-Волинського MB УМВС та прокуратури Волинської області по розслідуванню кримінальної справи по якій він являється потерпілим, йому була завдана моральна шкода.
Моральна шкода полягає в тому, що він зазнав фізичних страждань, був позбавлений права на нормальне проживання так як життєві зв'язки з оточуючими його людьми погіршилися через те, що
він як юрист не може довести вину злочинців, добитися справедливості. У сім»ї склалася напружена обстановка. Дружина з неповнолітньою дочкою була вимушена піти проживати окремо бо почалися погрози на адресу його сім»ї. Була принижена його честь і гідність.
Моральну шкоду оцінює в 25 000грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав покликаючись на наведені вище обставини та обставини наведені в позовній заяві.
До участі в справі в якості відповідачів залучено управління МВС України у Волинській області та Державне казначейство України.
Представники відповідачів, Вол.-Волинського MB УМВС України у Волинській області, Управління МВС України у Волинській області, прокуратури Волинської області, головного управління Державного казначейства України у Волинській області, Державного казначейства України позов не визнали, кожен зокрема суду пояснили, що відповідно до вимог ст.ст. 1167, 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури виникає у випадках, передбачених Законом України : «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Відповідно до положень цього Закону позивач ОСОБА_1 не відноситься до тієї категорії осіб які мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів державного бюджету.
Закон України про Державний бюджет України на 2007 рік не розповсюджується на позивача і він не підпадає під ту категорію громадян яким відшкодовується шкода, завдана незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Вважають, що заявлений позов ОСОБА_1 являється безпідставним, а тому він до задоволення не підлягає.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Судом з пояснень сторін, оглянутих та оголошених матеріалів справи, а також кримінальної справи встановлено, що 03.04.2003 року біля 19год. засуджені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебуваючи в стані сп»яніння, біля кіоску «Аліса», що по вулиці Старицького в м.Вол.-Волинську із хуліганських спонукань нанесли тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4, а ОСОБА_2 наніс удар в живіт потерпілому ОСОБА_1, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
4
По даній кримінальній справі ОСОБА_1 визнаний потерпілим.
19.08.2004 року від нього до суду надійшла позовна заява про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином (а.с.191-194).
Згідно вироку Вол.-Волинського міського суду від 16.09.2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними у вчиненні злочину, передбаченому ст.ст.296, 189 КК України і засуджені до позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 535грн. 25коп. майнової шкоди і 5 000грн. моральної шкоди, а всього 5535,25грн. (а.с.246-252, 346-348).
Відповідно до ст.ст. 1,2 Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ч. 1,2,6,7 ст. 1176 ЦК України, підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи, обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом, виникає у випадках: постановления виправдувального вироку суду, факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інші процесуальні дії, що обмежують чи порушують права та свободи громадян.
Виходячи з встановлених обставин та наведених вимог закону, при наявності зауважень які маються в даній справі по розслідуванню кримінальної справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 як потерпілий по кримінальній справі не підпадає до категорії осіб, яким відшкодовується шкода, завдана незаконними діями (бездіяльністю) органів досудового слідства, дізнання та прокуратури.
У ч.І ст. 1176 ЦК України, ст.1 Закону міститься виключний перелік органів державної влади, до яких відносяться, органи дізнання, досудове слідство, прокуратура, та їх незаконних рішень, дій чи бездіяльності, що спричинили завдання шкоди.
5
Підлягає відшкодуванню тільки шкода, завдана особі внаслідок дій передбачених ч.І ст. 1176 ЦК України, ст.1 Закону.
Моральна шкода яку зазначає позивач в позовній заяві, що він при розслідуванні кримінальної справи зазнав фізичних і моральних страждань, погіршився стан його здоров'я, порушилися сімейні, життєві зв»язки і стосунки з іншими людьми, зазнав моральних втрат, повинна відшкодовуватися при вчиненні вище згаданих незаконних дій органами дізнання, досудового слідства та прокуратури.
Таких незаконних дій які наведені вище дізнання, досудове слідство Вол.-Волинського MB УМВС України у Волинській області, а також прокуратура Волинської області при розслідуванні кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до потерпілого ОСОБА_1 не застосовувала.
Дану обставину підтвердив в суді свідок ОСОБА_4.
Майнова, а також моральна шкода була завдана позивачу злочинними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Вона відшкодована йому згідно рішення суду.
Твердження ОСОБА_1 про те, що він захворів гіпертонічною хворобою Іст. у зв»язку із завданою йому шкодою незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратурою Волинської області, у зв»язку з чим зазнав моральних страждань спростовується висновком судово-медичної експертизи від 08.04.2004 року згідно якої, будь-якою причиною зв»язку згадане ушкодження з гіпертонічною хворобою Іст., яка виявилась у потерпілого під час лікування немає (а.с.209-212).
Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що ОСОБА_1 був доставлений у Вол.-Волинську ЦРЛ з проникаючим ножовим пораненням.
Гіпертонічна хвороба не стосується ножового покарання. Ускладнень після операції не було. Також не підтвердився факт погроз йому та сім»ї.
Не заслуговує на увагу твердження позивача про те, що йому також завдана шкода незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратурою згідно ст.1176 ч.б ЦК України. Шкода, завдана за інших обставин, відшкодовується згідно ч.б ст.1176 ЦК України на загальних підставах, тобто відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
З врахуванням наведених обставин, суд вважає, що на позивача ОСОБА_1 не розповсюджується законодавство на яке він посилається в позовній заяві як на підставу своїх вимог, і він не відноситься до тієї категорії осіб, яким відшкодовується шкода,
6
завдана громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 81, 88, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст.23, 1167, 1176 ЦК України, на підставі ст.ст. 1-4, 12,13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», суд,-
ВИРІШИВ:
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до Володимир-Волинського міського відділу внутрішніх справ УМВС України у Волинській області, управління МВС України у Волинській області, прокуратури Волинської області, головного управління Державного казначейства України у Волинській області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства та прокуратури в сумі 25 000грн. солідарно за рахунок коштів державного бюджету.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.