Справа№ 2-1862-2009                                          

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

18 червня 2009 року  Слов’янський міськрайоний суд Донецької області у складі:  

головуючого – судді Руденко Л.М.

при секретарі – Сироватській Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_2 до Слов’янського міської Ради про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

    23.03.2009 року до суду з вказаним позовом звернуся ОСОБА_1,  мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником  Ѕ частини  будинку № 33 по вул. Гречко  м. Слов’янську Донецької області за договором купівлі-продажу від 27.11.1980 року. Рішенням Слов’янського народного суду від 15.04.1981 року були визначені ідеальні частки володіння на вказаний будинок.

    24.06.1981 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 став власником 18/25 ідеальних часток вказаного будинку.

    Фактично користування будинком проходить наступним чином: він є користувачем коридору – 7,7 м-2, ванної – 2,7 м-2, прохожої – 7,8 м-2, жилими кімнатами – 19,8м-2 та 5,8м-2, добудовою – 9,9м-2, а також Ѕ частиною господарських побудов. Іншою частиною будинку володіє третя особа по справі. У БТІ при оформленні права власності йому стало відомо, що при постановленні рішення суду допущена помилка, а саме йому визначено частку у будинку, але не вказане прізвище. Він володіє частиною цього будинку вже на протязі 20 років, але право власності по теперішній час не визнано.

    Просить суд визнати за ним право власності на Ѕ частину будинку, розташованого за адресою: м. Слов’янськ  вул.. Гречко, 33, яка складається з: коридору – 7,7м.кв., ванної – 2,7м.кв., прихожої – 7,8м.кв., жилих кімнат – 19,8м.кв. та 5,8м.кв., добудови – 9,9м.кв, а також Ѕ частини господарських побудов.

    У судове засідання позивач не з»явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутність та підтримання позовних вимог.

Третя особа по справі та відповідач також не з»явилися до судового засіданні, але надали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність та визнання позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження у судовому засіданні і підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 – позивачу по справі належить  Ѕ частина будинку на земельній ділянці 838 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.1980 року, посвідченого державним нотаріусом за реєстровим № 6761 (а.с.7).

Рішенням народного суду м. Слов’янську від 15.04.1981 року визначені ідеальні частки вказаного домоволодіння, так  Ѕ частину будинку, що складає 18/25 ідеальних часток належить ОСОБА_3, а друга Ѕ частина будинку, що складає 7/25 ідеальних часток іншому власнику, але не вказано прізвище власника (а.с.8).

ОСОБА_3 в свою чергу продала свою частину будинку третій особі по справі ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 24.06.1981 року, посвідченого державним нотаріусом за реєстровим № 3375. (а.с.9-10).

Відповідно до сводного акту власниками будинку № 33 по вул.. Гречко м. Слов’янську є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.12)

Відповідно до п. 4 Заключних та перехідних положень, Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.  Відносно цивільних відносин, що виникли до набрання законної сили ЦК України, його положення застосовуються до  тих прав та обов’язків, які виникли або продовжують існувати після набуття ним законної сили.

У судовому засіданні встановлено, що позивач дійсно володіє Ѕ частиною домоволодіння № 33 по вул. Гречко м. Слов’янську, але право власності на вказану частину будинку не оформлено, у зв’язку з чим позивач вимушений був звернутися до суду.

Відповідно до ст. 334 ч. 3 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у покупця з моменту  такого посвідчення або з моменту набуття законної сили рішення суду про визнання договору, який не посвідчено нотаріально, дійсним. Тобто у позивача право власності на Ѕ частину спірного будинку виникло з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, за яким позивач придбав Ѕ частину будинку.

Відповідно до вимог ст 328 ч. 1 ЦК України право власності набувається  на підставах не заборонених законом.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає можливим визнати за позовичем право власності на Ѕ частину вказаний будинок.

Відповідно до вимог ст. 11 ч.1 ЦПК України, суд розглядає справу  в межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін.  

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у сумі 111 грн., але відповідно до ст. 3 п. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» ставки державного мита із позовних заяв встановлюють 1% ціни позову, але не менш 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вартість частини будинку та частини господарських споруд, що належать позивачеві складає 35409 грн. та 7396 грн. відповідно. У зв’язку з чим з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 317, 05 грн.

На підставі викладеного та керуючись   10, 11, 60,  130, 209, 212, 214, 215  ЦПК  України, ст.ст 328 ч. 1, 334 ч. 3,  п. 4 Заключних та перехідних положень ЦК України, Декретом КМ України «Про державне мито», суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати  за ОСОБА_1 право власності на  Ѕ частину жилого будинок та на  Ѕ частину господарських споруд № 33 по вул.. Гречко міста Слов’янську Донецької області, що складає:  коридор – 7,7м.кв., ванна – 2,7м.кв., прихожа – 7,8м.кв., жилі кімнати – 19,8м.кв. та 5,8м.кв., добудова – 9,9м.кв, а також Ѕ частини господарських побудов, загальною вартістю  42805 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 317 грн. 05 коп.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

      Суддя: