Рівненський міський суд Рівненської області

м. Рівне, вул. Шкільна, 1, 33028, (0362) 26-59-17

Справа №2-5972/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2010 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

В особі судді Цвіркуна О.С.,

при секретарі Власик О.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що відповідач по справі - ОСОБА_2, є його рідним братом, а ОСОБА_4, яка померла 26 жовтня 2009 року (у віці 82 роки) - їхньою матір’ю.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй на праві власності рухоме та нерухоме майно. Так, ОСОБА_4 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1, а також рухомі речі, які знаходяться в квартирі за вищезазначеною адресою.

ОСОБА_1 зазначає, що він та відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом та претендують на 1/2 частину спадкового майна кожен. Разом з тим, позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідач ОСОБА_2 повинен бути усунений від права на спадкування за законом.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_4 до 1996 року проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки, вона на той час досягла 69-річного віку та потребувала допомоги зі сторони близьких та родичів, позивач по справі ОСОБА_1 підшукав їй квартиру в місті Рівне, яка б знаходилась недалеко від місця його проживання.

28 березня 1996 року ОСОБА_1 від імені матері уклав Договір міни. Відповідно до Договору міни від 28 березня 1996 року, посвідченого Радивилівською державною нотаріальною конторою, було проведено обмін жилого будинку, розташованого за адресою Рівненська область, Радивилівський район, місто Радивилів, вулиця Стрижака, 1, належного на праві приватної власності ОСОБА_4, на квартиру АДРЕСА_2, належну ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві приватної власності. З моменту укладення вищезазначеного договору міни до моменту смерті (26 жовтня 2009 року) ОСОБА_4 проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2.

Протягом останніх років життя ОСОБА_4 часто хворіла, що було зумовлено перш за все її похилим віком (ІНФОРМАЦІЯ_3). Починаючи з 2006 року, у ОСОБА_4, час від часу, виникали проблеми із пам’яттю, вона забувала про необхідність вживання їжі, назви предметів, періодично йшла з дому, при цьому забуваючи дорогу назад. Весь цей час, позивач ОСОБА_1 та його дружина - ОСОБА_7 - доглядали за матір’ю, забезпечували її всім необхідним.

Протягом останніх трьох місяців свого життя, ОСОБА_4 без сторонньої допомоги взагалі не вставала з ліжка, її стан здоров’я постійно погіршувався, у зв’язку з чим, позивач ОСОБА_1 найняв доглядальницю, яка постійно знаходилась разом з матір’ю сторін.

Також, позивач ОСОБА_1 зазначив, що він протягом більш ніж п’яти років сплачував платежі за комунальні послуги, електроенергію, опалення та підігрів води, водопостачання та користування природним газом, нараховані за адресою АДРЕСА_3.

26 жовтня 2009 року ОСОБА_4 померла. Всі витрати, необхідні для поховання матері були понесені ним, ОСОБА_1, що підтверджується копіями доданих документів.

ОСОБА_8Олександрівна знаходилась у безпорадному стані внаслідок свого похилого віку та важкого стану здоров’я, не могла самостійно забезпечувати умови свого життя, потребувала постійної сторонньої допомоги, догляду та піклування, матеріальної допомоги та моральної підтримки з боку рідних, а відповідач ОСОБА_2 добре знаючи про важкий стан здоров’я ОСОБА_4, про необхідність постійного догляду за нею, жодного разу не приїжджав, не надавав будь-якої матеріальної допомоги по її утриманню та допомоги по утриманню спадкового майна.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_9, заявлені позовні вимоги свого довірителя підтримав у повному обсязі, при цьому пояснив, що за правилами абз.2 ч.3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування

за законом повнолітні діти, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов’язана була утримувати спадкування згідно з нормами Сімейного кодексу України,

Відповідно до ч.1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Крім того, відповідно до ст.203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Зазначив, що з огляду на докази, надані позивачем, відповідач ОСОБА_2М маючи можливість, повністю розуміючи необхідність, свідомо ухилявся від надання будь-якої матеріальної допомоги та моральної підтримки своєї мами, яка протягом тривалого часу перебувала у безпорадному стані внаслідок похилого віку та хвороби, а також не цікавився її життям та здоров’ям, не брав участі в похованні.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та надав суду усні заперечення в яких зазначає, що він з 1984 року в місті Рівне не проживає, починаючи з 1992 року до матері ОСОБА_4 приїжджав на її 70-річчя та 80-річчя та ще декілька раз, часто телефонував їй. Також повідомив суду, що він не відмовлявся від утримання матері та надання матеріальної допомоги, однак у зв’язку з тим, що його дружина ОСОБА_8 хворіє вимушений був витрачати свої кошти на утримання своєї сім’ї.

ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав, що він не допомагав матері при її переїзді з м. Радивилів до м. Рівне у 1996 році, не приймав участі у ремонті квартири ОСОБА_4 в м. Рівне, в яку вона переїхала, жодного разу не сплачував комунальних платежів по квартирі матері в м. Рівне, ніколи ліків не купував та коштів на їх придбання не надавав. Відповідач повідомив, що не цікавився розміром пенсії ОСОБА_4 та дізнався розмір пенсії лише з довідки, наданої позивачем по справі.

Представник відповідача - ОСОБА_10, позов не визнав та зазначив, що відповідач ОСОБА_2 визнає, що він не брав участі в утриманні матері, оскільки, не мав можливості надавати таку допомогу, у зв’язку з тим, що його дружина ОСОБА_8 хворіє, старша донька (ОСОБА_11) є одинокою матір’ю, а менша донька (ОСОБА_12) не працює.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона є знайомою сім’ї позивача по справі протягом тривалого періоду часу. Зазначила, що мати сторін по справі ОСОБА_4 після смерті всього чоловіка переїхала проживати в м. Рівне, у пошукові квартири для обміну та переїзді їй допомагав позивач по справі. Також, свідок суду показала, що з моменту, коли ОСОБА_4 перебувала у тяжкому стані, спричиненому її похилив віком, дружина позивач по справі ОСОБА_4 кожного дня ходила до ОСОБА_4 купувала їй продукти та готувала їжу. Зі слів дружини позивача свідкові відомо, що позивач постійно сплачував платежі за комунальні послуги по квартирі матері ОСОБА_4. Також, свідкові відомо, що в останні місяці життя з ОСОБА_4 постійно перебувала доглядальниця, найнята та оплачувана позивачем.

Свідок ОСОБА_14 суду показала, що вона була сусідкою померлої ОСОБА_4 та знає, що позивач по справі та його дружина постійно доглядали за матір’ю, купували їй продукти. Стосовно відповідача по справі зазначила, що той приїжджав дуже рідко, про надання ним якоїсь допомоги матері свідкові не відомо.

Свідок ОСОБА_15, яка є знайомою сім’ї позивача (сваха), протягом тривалого часу, суду пояснила, що вона особисто знала ОСОБА_4, часто вони разом відвідували театр. Також, свідок зазначила, що протягом останніх трьох років життя ОСОБА_4 почала вести себе неадекватно, вона забувала людей, не впізнавала навіть близьких родичів. У зв’язку з похилим віком і втратами пам’яті позивач та його дружина доглядали за ОСОБА_4, готували їй їжу, купували продукти та ін. За весь час знайомства з сім’єю позивача, свідок бачила відповідача по справі лише двічі.

Свідок ОСОБА_7, яка є дружиною позивача та невісткою покійної ОСОБА_4 суду показала, що під час переїзду ОСОБА_4 в м. Рівне саме позивач займався пошуком квартири на обмін та самим перевезенням матері. Зазначила, що відповідач рідко приїжджав до матері, а близько п’яти років тому відповідач по справі взагалі не спілкувався з матір’ю, у зв’язку з чим, в неї були підори, що він загинув. Свідок суду пояснила, що ОСОБА_4 протягом тривалого періоду часу мала проблеми з пам’яттю, не впізнавала навіть близьких родичів, а останні місяці життя ОСОБА_4 почувала себе зовсім погано, потребувала постійного догляду, не могла самостійно забезпечити себе всіх необхідним. ОСОБА_7 зазначила, що відповідач приїжджав до матері дуже рідко, добровільно матеріальної допомоги на її утримання ніколи не надавав. Свідок також показала, що позивач ніколи не вимагав від відповідача буд-яких коштів, утримував матір за рахунок її пенсії, та своїх власних коштів (пенсії позивача і його дружина, та їх заробітної плати, оскільки вони працюють).

Свідок ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які є доньками позивача по справі, суду пояснили, що ОСОБА_4 протягом тривалого часу знаходилась у безпорадному стані у зв’язку похилив віком та втратою пам’яті, а догляд за нею здійснювали батько та мати свідка. Свідкам відомо, що позивач ОСОБА_1 постійно сплачував платежі за комунальні послуги по квартирі матері ОСОБА_4. Зазначили, що був період часу, коли відповідач по справі протягом 6-7 років взагалі не дзвонив до своєї матері, а приїжджав всього рази два/три. Свідок ОСОБА_16 суду показала, що в останні місяці життя з ОСОБА_4 постійно перебувала доглядальниця, яка була найнята та оплачувана позивачем. Також, свідку огонь О.О. відомо, що ОСОБА_1 сплачував доглядальниці за її послуги 1 500 (тисячу п’ятсот) гривень щомісячно.

Свідок ОСОБА_18, яка є знайомою сім’ї позивача суду показала, що догляд за старенькою та хворою ОСОБА_4 повністю здійснював позивач по справі та його дружина. Також, свідку відомо, що близько двох місяців за ОСОБА_4 доглядала найнята позивачем доглядальниця.

Суд заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали даної цивільної справи прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення 5 справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є рідними братами, а ОСОБА_4 є матір’ю сторін, що ними визнано. ОСОБА_4 померла 26 жовтня 2009 року (у віці 82-х років), що підтверджується Свідоцтвом про смерть, доданим до матеріалів даної цивільної справи.

На момент смерті, ОСОБА_4 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_4, а також рухомі речі, які знаходяться в квартирі за вищезазначеною адресою, що підтверджується Договором міни від 28 березня 1996 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, позивач та відповідач по справі є спадкоємцями першої черги за законом та претендують на1/2 частину спадкового майна кожен.

Разом з тим, відповідно до абз.2 ч.3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом повнолітні діти, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Відповідно до роз’яснень п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов’язана була утримувати спадкування згідно з нормами Сімейного кодексу України.

З огляду на докази, які містяться в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що спадкодавець ОСОБА_4 протягом останніх років життя, у зв’язку з похилим віком і хворобою, знаходилась у безпорадному стані.

Так, відповідно до Свідоцтва про смерть, виданого 26.10.2009 року ОСОБА_4 померла у віці 82-а роки, тобто є похилим. Крім того, судом було встановлено, що починаючи з 2007 року у ОСОБА_4 час від часу виникали проблеми із пам’яттю, вона забувала про необхідність вживання їжі, назви предметів, періодично йшла з дому, при цьому забуваючи дорогу назад, не впізнавала родичів та знайомих. Дані обставини підтверджуються: Відповіддю Центральної міської лікарні №1/1-554 від 18.03.2010 року, де зазначено про погіршення пам’яті ОСОБА_4; копіями аркушів медичної картки ОСОБА_4; показаннями свідків ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_16 та ОСОБА_17

Крім того, протягом останніх місяців життя ОСОБА_4 без сторонньої допомоги взагалі не вставала з ліжка, її стан здоров’я постійно погіршувався, що підтверджується Відповіддю Центральної міської лікарні №1/1- 554 від 18.03.2010 року.

Судом було встановлено, що весь період часу, коли ОСОБА_19 знаходилась у безпорадному стані внаслідок свого похилого віку та хвороби, а тому не могла самостійно забезпечувати умови свого життя, потребувала постійної сторонньої допомоги, догляду та піклування, матеріальної допомоги та моральної підтримкиз боку рідних, позивач по справі доглядав за нею та забезпечував її всім необхідним. Дана обставина підтверджується наступними доказами.

Показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_20, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18

Також, відповідно до Довідки № 240, 241, 242, 243 виданих управлінням Пенсійного Фонду м. Рівне, розмір пенсії ОСОБА_4 в період з 2006 року по 2009 рік був незначним та недостатнім для її належного матеріального забезпечення.

Судом було встановлено, що позивач по справі повністю сплачував платежі за комунальні послуги, електроенергію, опалення та підігрів води, водопостачання та користування природним газом, нараховані за адресою АДРЕСА_3, що було підтверджено показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_17

Судом було також встановлено, що позивач по справі ніс додаткові витрати на оплату доглядальниці, яка постійно перебувала з ОСОБА_4 протягом останніх двох місяців її життя, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_7.

Крім того, судом встановлено, що всі витрати, необхідні для поховання матері були понесені позивачем по справі самостійно, що підтверджується копією Договором-замовлення СК на організацію та проведення поховання №003724 від 26.10.2009 року, копією квитанції про сплату ритуальних послуг, які знаходяться в матеріалах справи та показаннями свідка ОСОБА_7.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до роз’яснень и.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» факт ухилення особи від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом, при цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов’язку щодо надання допомоги, її необхідності для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов’язку.

Відповідач по справі визнав, що з 1984 року він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, до ватері, починаючи з 1992 року приїжджав на 70-річчя та 80-річчя та ще кілька разів.

Представник відповідача зазначив, що оскільки, ОСОБА_4 та позивач по справі жодного разу не вимагали від відповідача матеріальної допомоги на утримання матері, то питання про усунення ОСОБА_2 від спадкування за законом ставитись не може. Однак, дані твердження дійсності не відповідають, оскільки відповідно ч.1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Крім того, відповідно до ст. 203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач по справі, як син померлої ОСОБА_4, яка була непрацездатною та потребувала матеріальної допомоги, був зобов’язаний її утримувати. Відповідач по справі не заперечував того факту, що він розумів свій обов’язок щодо надання допомоги матері ОСОБА_4 та необхідності такої допомоги для її існування.

Представник відповідача пояснив суду, що ОСОБА_2 не мав можливості надавати таку допомогу, у зв’язку з тим, що його дружина ОСОБА_8 хворіє, старша донька (ОСОБА_11) є одинокою матір’ю, а менша донька (ОСОБА_12) не працює, він не мав можливості надавати таку допомогу.

Однак, дослідивши матеріали даної цивільної справи суд прийшов до висновку, що відповідач по справі мав можливість надавати матеріальну допомогу на утримання матері ОСОБА_4 з огляду на наступне:

Судом було встановлено, що відповідач по справі на праві приватної власності разом із членами своєї сім’ї (ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12М.) володіє квартирою №41 в будинку № 114 по вулиці Шевченка, що в місті Новоукраїнка, Кіровоградської області.

Судом було встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_2 працює та отримує заробітну плату, що підтверджується довідкою, виданою відділом культури і туризму Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області, яка знаходиться в матеріалах справи.

Крім того, відповідно до ОСОБА_7 обстеження житлово-комунальних умов сім’ї гр.. ОСОБА_2 від 12.05.2010 року, виданого виконавчим комітетом Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області, дружина відповідача по справі працює та отримує заробітну плату.

Відповідно до ОСОБА_7 обстеження житлово-комунальних умов сім’ї гр.. ОСОБА_2 від 12.05.2010 року, виданого виконавчим комітетом Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області, проживає разом з двома доньками (старша донька є одинокою матір’ю, а менша донька не працює і отримує систематичну фінансову допомогу від ОСОБА_2М.) та онукою.

Відповідачем по справі та його представником надано документів, які б посвідчували той факт, що старша донька відповідача ОСОБА_11 є одинокою матір’ю. Крім того, з показань свідка ОСОБА_21 суду стало відомо, що ОСОБА_11 разом з донькою проживає окремо в однокімнатній квартирі.

Відповідно до ст.. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Однак, судом було встановлено, що менша донька відповідача - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5 є повнолітньому.

Таким чином, дві доньки відповідача до справі є повнолітніми та працездатними, а відповідач зобов’язаний їх утримувати.

Також, судом було встановлено, що відповідно до ОСОБА_7 обстеження житлово-комунальних умов сім’ї гр. ОСОБА_2 від 12.05.2010 року, виданого виконавчим комітетом Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області відповідач по справі володіє земельною ділянкою, розміром 0,12 га, яка використовується для городництва, у зв’язку з чим, суд вважає, що відповідач по справі мав додаткове джерело існування.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що твердження відповідача про відсутність у нього можливості надавати допомогу своїй матері, яка перебувала у безпорадному стані та потребувала допомоги, були спростовані доказами по справі.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач по справі в той час, як ОСОБА_4 перебувала в безпорадному стані внаслідок похилого віку та хвороби, мав можливість, але свідомо, повністю розуміючи таку необхідність, ухилявся від надання будь-якої матеріальної та моральної допомоги, а також не цікавився її життям та здоров’ям, не брав участі в похованні, а тому повинен бути усунений від права на спадкування за законом після її смерті в порядку визначеному абз.2 ч.3 ст. 1224 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Оскільки рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати слід стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_2.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 50, 208, 212, 214, 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України,суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті 26 жовтня 2009 року своєї матері ОСОБА_4.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд. У разі якщо рішення було постановлено без участі осіб, які брали участь у справі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Рівненського міського суду О.С. Цвіркун