ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2009 р. | № 34/23-09 |
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Козир Т.П.,
суддів: Мамонтової О.М.,
Малетича М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Овен” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. у справі № 34/23-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Провімі Дніпропетровськ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Овен” про стягнення 2706926,06 грн.,
за участю представників:
Позивача: Агафонов Д.В., довіреність б/н від 04.03.2009р.,
Відповідача: Карагодіна С.М., довіреність б/н від 22.06.2009р.
В с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Провімі Дніпропетровськ” (далі –ТОВ “Провімі Дніпропетровськ”, Позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Овен” (далі –ТОВ “Агро-Овен”, Відповідач) про стягнення 2 423 890,30 грн. основного боргу, 77980,15 грн. втрат від інфляції, 13 028,19 грн. –3% річних, 104 225,52 грн. пені, 87 801,90 грн. штрафу, 169 672,32 грн. витрат на послуги адвоката та судові витрати.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2009р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р., позов ТОВ “Провімі Дніпропетровськ” було задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2 423 890,30 грн. основного боргу, 24 479,78 грн. втрат від інфляції, 11 425,72 грн. –3% річних, 91 422,30 грн. пені, 87 801,90 грн. штрафу 30 000,00 грн. витрат на послуги адвоката та судові витрати.
У поданій касаційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, про відмову в позові.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.04.2008р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) було укладено договір № 2204/08 (далі –Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов’язався продати, а Відповідач –прийняти та оплатити концентрати виробництва “Провімі” (Товар) в об’ємі від 1т. на місяць, в асортименті та кількості згідно замовлень Відповідача (п. 1.1.).
При цьому, пунктами 2.2. - 2.4. Договору передбачалось, що Відповідач замовляє Товар не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до його очікуваної поставки. Замовлення на Товар оформлюється відповідною заявкою Покупця, яка може бути викладена як у письмовій, так і в усній формі та передана Продавцю або його представникові будь-яким чином, зокрема, шляхом телефонного або факсимільного зв’язку, або електронною поштою. У заявці повинно бути зазначено дата (строки) поставки та кількість кожного виду Товару (при поставці за цінами вказаними в додатку), а також його вартість, умови поставки, умови оплати Товару та інші умови, якщо вони відрізняються від погоджених в Договорі чи Додатку. У випадку погодження заявки Продавець передає Покупцю підписану представником Продавця заявку або повідомлення про погодження заявки чи рахунок-фактуру на оплату Товару факсимільним зв’язком, або електронною поштою чи безпосередньо представнику Покупця. Відповідач зобов’язується прийняти Товар по кількості згідно супроводжувальних документів, по якості –згідно сертифікату якості та відповідності.
В п. 3.1. Договору також зазначено, що Відповідач сплачує повну вартість Товару протягом 30 днів з моменту отримання Товару від Позивача.
Як стверджує Позивач, протягом травня –листопада 2008 року ним здійснювалась поставка Товару для Відповідача партіями, відповідно до умов договору № 2204/08, на загальну суму 11 298 250,73 грн., з яких останнім було перераховано в якості розрахунку тільки 8 874 360,43 грн.
Згідно доводів Позивача, заборгованість Відповідача перед ним за отриманий Товар становить 2 423 890,30 грн.
Предметом спору у даній справі є вимоги Позивача про стягнення з Відповідача як основного боргу, втрат від інфляції і 3% річних, так пені і штрафу, що передбачалось умовами Договору в разі порушення стороною його умов, а також, витрат на послуги адвоката, в зазначених в позові розмірах, та понесені по справі судові витрати.
Суд апеляційної інстанції встановивши, що Відповідачем, всупереч умов Договору, було не в повному обсязі оплачено отриману ним продукцію від Позивача та, враховуючи приписи ст.ст. 525, 526, 625, 692 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України), дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції, яким стягнуто на користь Позивача 2 423 890,30 грн. основного боргу, 24 479,78 грн. втрат від інфляції, 11 425,72 грн. –3% річних, 91 422,30 грн. пені, 87 801,90 грн. штрафу, 30 000,00 грн. витрат на послуги адвоката та судові витрати, слід залишити без змін.
Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки вони, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), були зроблені при неповному встановленні всіх обставин справи, з огляду на таке.
Відповідно до роз’яснень, викладених у п.п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Разом з тим, оскаржувані судові рішення таким вимогам в повній мірі не відповідають.
Так, задовольняючи вимоги Позивача про часткове задоволення позову по даній справі, суд першої інстанції належним чином не обґрунтовав –з яких підстав і відповідно до якого розрахунку було зменшено ним суми збитків від інфляції, 3% річних, а також, штрафу та пені, які підлягають стягненню з Відповідача за порушення зобов’язання.
Крім того, суд належним чином не з’ясував дотримання сторонами в повній мірі умов Договору (п.п. 2.2. –2.4.), зокрема, що стосується порядку замовлення Товару, його поставки Відповідачу, а також приймання по кількості та якості.
При цьому, суд взагалі залишив поза увагою і те, що згідно представлених Позивачем в якості доказів по справі, рахунках-фактури та накладних було зазначено номер і дату договору інший, ніж той, про який йдеться в позовній заяві –№ 2204/08 від 22.04.2008р., і який долучено до матеріалів справи, в той час, як дійсність останнього повністю заперечував Відповідач протягом всього розгляду справи.
При цьому, в матеріалах справи відсутні рахунки-фактури і накладні, які мають відношення до факту поставки товару по договору № 2204/08 від 22.04.2008р.
Проте, вказані обставини, які мають важливе значення для правильного вирішення справи, судом першої інстанції не з’ясовувались.
Таким чином, не з’ясувавши в повній мірі всі обставини справи та, задовольнивши позов частково, суд першої інстанції припустився порушень ст.ст. 38, 43 ГПК України.
В той же час, на вказані порушення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції належної уваги не звернув, залишивши без змін його рішення.
За таких обставин, прийняті у справі судові рішення, не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з’ясувати підстави виникнення спору та дійсні права і обов’язки сторін, і в залежності від вставленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 85, 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Овен” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2009р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. у справі № 34/23-09 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий - суддя Козир Т.П.
Судді Мамонтова О.М.
Малетич М.М.