ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоВолкова О.Ф.,
суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,
при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю: представника відповідача - Павловича Д.М.,
заступника начальника відділу Генеральної прокуратури України - Баклан Н.Ю., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Деннік» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби України (в подальшому - державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві; далі - ДПІ), за участю прокурора Солом'янського району м. Києва, третя особа - відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2011 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 4 травня 2011 року № 0000132201.
На обґрунтування позову зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ із порушенням чинного законодавства та ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового права.
Суди встановили, що ДПІ провела виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2008 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої склала акт від 18 квітня 2011 року № 4025/22-1/30786053.
У ході перевірки встановлено порушення Товариством вимог підпунктів 7.6.1, 7.6.3, 7.6.4 пункту 7.6 статті 7, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 334/94-ВР), а саме ведення окремого податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами.
Протягом періоду, який перевірявся, а саме у 2008 році, ІІІ-ІV кварталах 2009 року, Товариство здійснювало операції з продажу акцій емітентів відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «Машинобудівний завод Прогрес», ВАТ «Укрпромметал», ВАТ «Південьукрвторметресурс», ВАТ «Промислово-будівельна компанія», ВАТ «Укрреконструкція», закритого акціонерного товариства «Київська фабрика кулінарії № 2», ВАТ «Завод експериментального машинобудування», щодо яких прийняті рішення судів про недійсність державної реєстрації, визнано недійсними установчі документи з моменту їх реєстрації та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту їх видачі, також визнано недійсними реєстрації випуску акцій та анульовані свідоцтва про реєстрацію випуску акцій з моменту внесення інформації про неї до Загального реєстру випуску цінних паперів та визнано недійсними свідоцтва про реєстрацію випуску акцій з моменту їх видачі.
Таким чином, ДПІ дійшла висновку, що сума коштів або вартість майна, отримана (нарахована) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження таких цінних паперів, неправомірно віднесена Товариством до складу доходів у окремому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами, а тому підлягає виключенню та включенню до складу валового доходу як дохід з інших джерел відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону 334/94-ВР.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 4 травня 2011 року № 0000132201, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 5 532 268 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 383 067 грн.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 8 жовтня 2013 року позов задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 січня 2015 року рішення суду апеляційної інстанції скасував, рішення суду першої інстанції залишив у силі.
Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, касаційний суд погодився з його висновками про неправомірність винесеного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що відповідно до Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998 року № 222 (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок), рішення про зупинення обігу акцій набуває законності з моменту його опублікування в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу. Законодавство України не встановлює жодних обмежень обігу акцій до моменту опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування підпунктів 7.6.1, 7.6.3, 7.6.4 пункту 7.6 статті 7, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94-ВР, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права заявник надав рішення Вищого адміністративного суду України від 17 січня та 14 серпня 2013 року (№№ К/9991/22693/11, К/9991/23049/11 відповідно).
В ухвалі від 17 січня 2013 року Вищий адміністративний суд України вказав, що податковий орган правильно зазначив у акті перевірки про порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР, оскільки останній до складу валового доходу як дохід з інших джерел не включив суму коштів, отриманих внаслідок оформлення операцій з відчуження акцій, які на дату укладення договорів не існували у зв'язку з набранням законної сили судовими рішеннями про визнання недійсними записів про проведення державної реєстрації, визнання банкрутом, визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту їх видачі.
В ухвалі від 14 серпня 2013 року касаційний суд, вказуючи на правомірність дій податкового органу, зазначив, що припинення емітента акцій на час укладення договорів про придбання простих іменних акцій виключає наявність мети, спрямованої на реальне настання правових наслідків від здійснення таких операцій.
Перевіривши наведені у заяві доводи, заслухавши в судовому засіданні представників відповідача та прокуратури, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами як операцій особливого виду на момент виникнення спірних відносин було врегульовано пунктом 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР.
За змістом підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду. Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.
У справі, що розглядається, ДПІ своє рішення про виключення зі складу окремого обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами сум коштів, отриманих (нарахованих) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження таких цінних паперів, обґрунтувала тим, що у разі здійснення суб'єктами господарювання операцій з акціями, емітованими підприємствами, діяльність яких припинено, такі акції не можуть вважатися цінними паперами, а тому ці суми включаються до складу валового доходу як дохід з інших джерел.
З цього приводу колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначає таке.
Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку врегульовано Законом України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери і фондовий ринок».
За правилами частини другої статті 47 цього Закону державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом.
Зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій врегульовано Порядком.
Так, зокрема, у разі ліквідації акціонерного товариства на підставі рішення суду комісія з припинення акціонерного товариства (ліквідаційна комісія, ліквідатор тощо) протягом семи робочих днів після прийняття рішення про ліквідацію подає до реєструвального органу документи, на підставі яких уповноважена особа реєструвального органу протягом п'яти робочих днів видає розпорядження про зупинення обігу акцій (підпункт 1.1 пункту 1 розділу ІІ Порядку).
Реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій (підпункт 1.4 пункту 1 розділу ІІ Порядку).
Починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено (пункт 1.5 пункту 1 розділу ІІ Порядку).
Таким чином, законодавством визначено послідовність дій при скасуванні реєстрації випусків акцій та анулюванні свідоцтв про реєстрацію випусків акцій у зв'язку з припиненням діяльності акціонерного товариства шляхом його ліквідації.
Аналіз наведених норм у системному зв'язку з нормами Закону № 334/94-ВР дає підстави дійти висновку, що акції акціонерного товариства перебувають в обігу як цінні папери до дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, а відтак до зупинення їх обігу в установленому законодавством порядку операції з купівлі-продажу таких акцій оподатковуються за правилами підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що на момент придбання та подальшого продажу Товариством акцій емітентів акції знаходились у вільному обігу, а рішень судів, реєструвального органу або інших державних органів, які б обмежували, зупиняли або скасовували обіг акцій, не існувало. Крім цього, згідно з виписками з рахунку в цінних паперах, відкритому Товариством у зберігачів на момент укладення та реалізації договорів купівлі-продажу цінних паперів у Національній депозитарній системі України, були відсутні будь-які обмеження обігу акцій емітентів, що були предметом договорів.
За таких обставин висновок суду касаційної інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому у задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.Ф. Волков
Судді: М. І. ГрицівО.В. Кривенда
В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко
О.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький