ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Справа № 920/1461/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Малетич М.М., Кривда Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 та рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2015 у справі № 920/1461/15 господарського суду Сумської області

за позовомпублічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Родючість"

простягнення 155 945, 18 грн.,

за участю представників

позивача: Лебедюка Ю.А.,

відповідача: Верем'юка Д.А.,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Родючість" про стягнення 155 945, 18 грн. збитків у зв'язку з неналежним виконанням умов договору оренди № 1613/1 від 30.08.2000.

Рішенням господарського суду Сумської області від 01.12.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені рішення та постанову, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між відкритим акціонерним товариством "Сумихімпром" (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Родючість" (орендарем) 30.08.2000 укладено договір оренди № 1613/1, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно згідно з додатком № 1, розташоване за адресою: 42350, Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Комсомольська, 27, яке знаходиться на балансі позивача, вартість якого визначена відповідно до залишкової вартості основних засобів станом на 01.08.2000 і становить 2 382 318, 17 грн. для проведення господарських робіт з виробництва, переробки та збереження сільськогосподарської продукції, а орендар, в свою чергу, приймає майно та сплачує орендну плату відповідно до умов договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вступ орендаря у володіння та користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта приймання-передачі вказаного майна.

Пунктами 5.4, 5.5 договору встановлено обов'язок орендаря своєчасно здійснювати поточний ремонт орендованих основних фондів. У разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцю майно в належному стані, не гіршому ніж на час його передачі в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

Пунктом 4.4.2. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.04.2012 встановлено обов'язок орендаря не допускати погіршення стану об'єкта оренди, утримувати його в належному технічному стані.

Відповідно до пунктів 4.4.5, 4.4.6. договору в редакції додаткової угоди № 1 орендар зобов'язаний здійснювати за власний рахунок поточний ремонт та профілактичне обслуговування об'єкта оренди, а за необхідності здійснювати усунення несправностей та поломок об'єкта оренди, заміну його деталей та частин, усувати наслідки аварій та пошкоджень об'єкта оренди, що виникли під час його експлуатації.

Пунктом 4.4.11 договору в редакції додаткової угоди № 1 визначено обов'язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю об'єкт оренди у стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати об'єкта оренди з вини орендаря.

Ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди також покладено на орендаря відповідно до п. 4.4.12 договору в редакції додаткової угоди № 1.

Факт передачі в оренду майна підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін актом приймання-передачі в оренду майна від 30.08.2000.

На виконання умов договору сторонами складено та підписано перелік рухомого майна сільськогосподарського та виробничого призначення (навісна та причіпна техніка, обладнання, устаткування, колісні транспортні засоби, сільгосптехніка), що передається в оренду, відповідно до якого та акта приймання-передачі позивачем передано відповідачу, а останнім отримано окреме індивідуально визначене майно.

Дане обладнання та транспортні засоби характеризуються як робочі, придатні для експлуатації, ступінь зносу зазначений у відсотках, що вбачається з відповідних актів технічного стану, наявних у матеріалах справи від 17.08.2011.

Відповідними актами технічного стану від 30.06.2014 зазначене обладнання та транспортні засоби характеризуються як робочі, які можна експлуатувати при проведенні ремонтних робіт та забезпечення запчастинами, зазначений ступінь зносу у відсотках. Разом з тим, частина автотранспортних засобів та сільськогосподарської техніки характеризуються як неробочі, і в актах зазначено, що для відновлення необхідні великі матеріальні затрати.

Орендоване майно повернено орендодавцю 31.07.2014, доказом чого є наявні в матеріалах справи акти приймання - передачі, в яких перелічені відсутні (недокомплектні) деталі та зазначений загальний відсоток зносу обладнання за даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до висновків Сумського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса експертних товарознавчих досліджень №№ 1188, 1699, 1701, 1702, 1703, 1704, 1706, 1707 від 28.11.2014, №№ 1191, 1692, 1693, 1695, 1697 від 30.12.2014, визначити ринкову вартість обладнання, устаткування, колісних транспортних засобів та сільгосптехніки станом на 17.08.2011 не видається за можливе, зокрема з причин відсутності інформації в актах технічного стану від 17.08.2011 вартості відсутніх запасних частин, вартості необхідних відновлювальних робіт. Відповідно до зазначених висновків Експертного товарознавчого дослідження розмір матеріальної шкоди, завданої власнику майна з урахуванням актів технічного стану на момент дослідження складає 155 945, 18 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: позивачем не доведено наявність складу цивільного правопорушення, який є підставою для притягнення відповідача до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків; у висновках експертних товарознавчих досліджень зазначено не про конкретний розмір збитків, а про найбільший ймовірний; позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, які мають значення для справи щодо погіршення стану спірного майна на час його повернення з оренди за актами приймання-передачі з оренди від 31.07.2014 в порівнянні зі станом, в якому це майно було передано в оренду відповідачу за актом приймання-передачі від 30.08.2000 поза рівнем нормального фізичного його зносу за досить тривалий термін оренди.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок наймача у разі припинення договору найму повернути річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або в стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з п. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачеві предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору, з цього моменту договір найму припиняється.

Судами обох інстанцій встановлено, що п. 4.4.11 договору в редакції додаткової угоди № 1 визначено обов'язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю об'єкт оренди у стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати об'єкта оренди з вини орендаря.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Виходячи з наведених норм, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у вигляді відшкодування збитків.

При цьому, як правильно зазначено апеляційним господарським судом, враховуючи положення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України якими передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, встановлену ст. 614 Цивільного кодексу України презумпцію вини заподіювача шкоди, положення ч. 2 статті 623 Цивільного кодексу України, за якими розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання доказується кредитором, позивач повинен довести наявність протиправної поведінки, збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, а відповідач - відсутність своєї вини у заподіянні збитків.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України закріплено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Положеннями ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 4 ст. 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Враховуючи викладене, позивач повинен довести, що погіршення стану спірного майна на заявлену суму (вартість пошкодження) відбулось внаслідок саме пошкодження (псування) майна орендарем, а не внаслідок нормального фізичного зносу цього майна.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, які мають значення для справи щодо погіршення стану спірного майна на час його повернення з оренди за актами приймання-передачі з оренди від 31.08.2014 в порівнянні зі станом, в якому це майно було передано в оренду відповідачу за актом приймання-передачі від 30.08.2000 поза рівнем нормального фізичного його зносу за досить тривалий термін оренди (13 років і 11 місяців).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з акта приймання-передачі від 30.08.2000 спірного майна в оренду не вбачається відомостей щодо вартості саме спірного майна на час його передачі в оренду, оскільки в ньому зазначена загальна вартість всього орендованого за договором майна. З цього акта також не вбачається відомостей, в якому конкретно стані, з яким процентом зносу спірне майно було передано в оренду, тоді як на час такої передачі воно вже перебувало в експлуатації тривалий час.

Як правильно зазначено судами обох інстанцій, стан майна при передачі в оренду у 2000 році не зазначений сторонами в акті приймання-передачі в оренду та не конкретизувався, при повернені майна в 2014 року (після 14 років оренди) в актах сторонами також зазначається загальний опис, без деталізації, і з цих актів неможливо достеменно встановити причини зміни в стані майна, якщо такі і відбулися, чи стались вони внаслідок винних дій, пошкодження майна, знищення чи псування з вини орендаря, чи внаслідок нормального фізичного зносу.

Посилання позивача на зменшення вартості майна внаслідок невиконання відповідачем встановлених договором обов'язків щодо здійснення поточного ремонту об'єкта оренди, усунення несправностей та поломок, здійснення заміни його деталей та частин обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій з огляду на відсутність будь-яких доказів наявності протягом дії договору оренди необхідності проведення орендарем поточного ремонту об'єкта оренди, заміни його деталей та частин, зокрема докази несправностей, поломок об'єкта оренди, аварій та пошкоджень об'єкта, неусунення яких призвело до зміни у стані майна понад нормативний знос.

Надані позивачем висновки Сумського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса обґрунтовано відхилені судами обох інстанцій, оскільки з них не вбачається причин і ймовірного розміру матеріальної шкоди, тобто, що зменшення вартості майна позивача відбулось внаслідок його пошкодження (псування) після передачі його в оренду відповідачу. В них не містяться відомості щодо стану майна на час його передачі в оренду відповідачу. Крім цього, як встановлено судами, у вказаних висновках міститься припущення про найбільш ймовірний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику майна з урахуванням актів технічного стану від 30.06.2014, яке не може бути покладено в основу рішення. До того ж в якості вихідної інформації в них використовувались акти технічного стану, складені у 2011, 2014 роках, та звіти про незалежну оцінку від 17.08.2011, тобто документи, складені зі спливом приблизно 11 та 14 років після передання майна в оренду відповідачу.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновки місцевого та апеляційного господарських судів.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 - без змін.

Головуючий суддяМогил С.К.

Судді:Малетич М.М.

Кривда Д.С.