ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 липня 2009 р.                                                                                    № 10/213  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Дерепи В.І.

суддів :Подоляк О.А.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу
ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань"

на  постановуЛьвівського апеляційного

господарського суду від 19.02.2009 р.

у справі№ 10/213

за позовомВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі

Чернівецької філії

(надалі –Банк)

доТОВ "Будинок торгівлі "Рязань"

(надалі –Товариство)

пророзірвання договорів та стягнення

заборгованості шляхом звернення

стягнення на заставлене майно

за участю представників:

від позивача-  Волошина Т.Б.

від відповідача-  Решетов В.В.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2008 р. Банк звернувся до господарського суду з позовом до Товариства:

- про розірвання кредитних угод № 7106К2 від 25.01.2006 р. та № 7106К25 від 01.06.2006 р.;

- про стягнення 15 114 634,91 грн. заборгованості, 25 500 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- про звернення стягнення на предмет іпотеки із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку";

- про зобов'язання Чернівецьке ОБТІ видати витяг зі реєстру права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 56 та належить Товариству.

В процесі розгляду справи, на підставі ст. 22 ГПК України, позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення коштів та просив суд стягнути з відповідача:

- за кредитною угодою № 7106К2 від 25.01.2006 р. –8 442 388 грн. основного боргу, 700 245,57 грн. відсотків за користування кредитом, 10 420,32 грн. комісії та 386 961,63 грн. пені;

- за кредитною угодою та № 7106К25 від 01.06.2006 р. –1 156 250 доларів США основного боргу, 59 187,50 доларів США відсотків за користування кредитом, 6 545,71 грн. комісії та 262 971,98 грн. пені;

- 6 850 грн. збитків;

- 25 670 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 27.10.2008 р. (суддя Ковальчук Т.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 р. (судді: Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л), позов задоволено повністю:

- розірвано кредитні угоди № 7106К2 від 25.01.2006 р. та № 7106К25 від 01.06.2006 р.;

- стягнуто з відповідача на користь позивача за кредитною угодою № 7106К2 –8 442 388,00 грн. основного боргу, 700 245,57 грн. відсотків за користування кредитом, 10 420,32 грн. комісії та 386 961,63 грн. пені; за кредитною угодою № 7106К25 –1 156 250,00 доларів США основного боргу, 59 187,50 доларів США відсотків за користування кредитом, 6 545,71 грн. комісії та 262 971,98 грн. пені; 6 850 грн. збитків; 25 670 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 7106248 від 01.06.2006 р., а саме: нежитлову будівлю літ. "А" з відсотком будівельної готовності 59% по вул. Червоноармійській, 56 у м. Чернівці, шляхом її реалізації Банком із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", встановивши початкову ціну реалізації предмета іпотеки в сумі 25 035 300 грн. згідно звіту № 632/08 про незалежну оцінку майна філії "Чернівецький аукціонний центр ДАК "Національна мережа аукціонних центрів".

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги процесуального  законодавства  і  всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на  всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві міститься вимога про зобов'язання Чернівецьке ОБТІ видати витяг із реєстру права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 56 та належить Товариству.

Проте ні в мотивувальній частині ні в резолютивній частині рішенні суду першої інстанції про дану позовну вимогу не зазначено.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції, якою дане рішення залишено без змін, суперечить п. 4 ст. 84 та ст. 116 ГПК України, оскільки, судом не залучено Чернівецьке ОБТІ другим відповідачем у справі та не розглянуто позовну вимогу Товариства до Чернівецького ОБТІ.

Приймаючи рішення та постанову суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки позивачем було порушено умови кредитних договорів, то у позивача є всі правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. "А" з відсотком будівельної готовності 59% по вул. Червоноармійській, 56 у м. Чернівці, передане відповідачем в іпотеку згідно з іпотечним договором № 7106248 від 01.06.2006 р.

Проте, судами попередніх інстанцій не встановлено, чи дійсно дане майно є нерухомим, чи воно є незавершеним будівництвом.

Згідно ст. 16 Закону України "Про іпотеку" передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них.

Якщо майно, передане відповідачем в іпотеку, є незавершеним будівництвом, то згідно зазначеної норми права, оскаржувані рішення порушать права власника  земельної ділянки, на якій розташований даний об'єкт.

Крім того, в касаційній скарзі оскаржувач вказує на те, що між ним та третіми особами укладені договори про дольову участь у будівництві спірного об'єкту, і оскаржувані рішення стосуються їх прав і обов'язків. Проте, обставини щодо права власності на спірні нежитлові приміщення інших осіб не досліджувались судами попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

В силу п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень, передбачених частиною другою статті 11110 цього Кодексу.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, не розглянули одну з позовних вимог позивача, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, залучити до участі у справі осіб, прав та обов'язків яких стосується даний спір, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 р.  та рішення господарського суду Чернівецької області від 27.10.2008 р. у справі № 10/213 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

Головуючий, суддя                                                                                   В. Дерепа

С у д д і                                                                                                        О. Подоляк

                                                                                                                     Л. Стратієнко