ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2016 р.                                                             Справа № 911/239/16

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ТД “Редут”

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Евроседіа”

про стягнення 75328,56грн

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

від позивача – ОСОБА_2 (довіреність б/н від 21.12.2015);

від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ТД “Редут” (далі – ТОВ “ТД “Редут”) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Евроседіа” (далі – ТОВ “Евроседіа”) про стягнення 75328,56грн заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те що, відповідачем порушено зобов’язання щодо оплати за поставлений товар у червні 2015 року згідно видаткової накладної №УО00000014 від 30.06.2015.

Відповідач у справі – ТОВ “Евроседіа” документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надало.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2015 позивачем у справі – ТОВ “ТД “Редут” передано ТОВ “Евроседіа” товар за видатковими накладними №УО00000014 від 30.06.2015 на суму 960 071,57грн (а.с.9).

Товар від імені відповідача прийнято директором на підставі довіреності №101/2 від 30.06.2016 (а.с.10).

На оплату поставленого товару позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №ТДСз0669 від 30.06.2015 (а.с.12).

Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару в розмірі 45 403,14, що підтверджуються платіжними дорученнями (а.с.13-20).

Крім того, частина товару на суму 839 339,87грн повернута відповідачем позивачу, що підтверджується накладними на повернення (а.с.21-24).

Таким чином, за твердженням позивача у відповідача перед позивачем існує заборгованість в розмірі 75 328,56грн (960071,57-45403,14-839339,87).

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов’язку оплатити товар, переданий за відповідною видатковою накладною.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував про виникнення між сторонами у справі договірних відносин з купівлі-продажу вказаного у відповідних накладних товару, з чим погоджується суд з наступних підстав.

В силу ч. 2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, в силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно ч. 4 ст.203 ЦК України, правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Між тим, згідно ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. При цьому, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Факт укладення сторонами договору купівлі-продажу у усній формі підтверджується письмовим доказом – відповідними накладними, у яких зазначено найменування, кількість, ціна одиниці товару, доказами оплати та часткового повернення товару.

Факт прийняття відповідного товару за накладною у відповідній кількості, за відповідною ціною підтверджується підписами на вищевказаних видаткових накладних, що свідчить про висловлення згоди відповідачем на купівлю-продаж товару на відповідних умовах, вказаних у рахунку та накладних та довіреністю на отримання матеріальних цінностей.

Доказів у спростування відповідних фактів відповідач під час розгляду справи не надав.

Отже, зазначені накладні разом з відповідним рахунком підтверджують виникнення між сторонами господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання зобов’язання з оплати при купівлі-продажу визначається спеціальною нормою, яка регулює відповідні відносини.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу..

Отже, чинне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого товар при купівлі-продажу оплачується після його прийняття, якщо сторонами не змінено це загальне правило шляхом визначення спеціальних умов договором.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідачем під час розгляду справи не надано доказів виконання зобов’язання з оплати, вимоги в частині стягнення 75 328,56грн основної заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв’язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, а саме в розмірі 1378грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Евроседіа” на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ТД “Редут” 75 328,56грн основної заборгованості, 1378грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано – 23.03.2016

Суддя                                                             С.І. Чонгова