АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 березня 2016 року
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Корчевного Г.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,
при секретарі Лознян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 січня 2016 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням .
Просила визнати ОСОБА_1 такою особою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1
В обгрунтування заявлених вимог вказувала, що дана квартира була їй подарована відповідно до Договору дарування квартири № 7 від 21 липня 2004 року, посвідченого нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Гриценко С.М..
Зазначала, що в квартирі зареєстровано двоє осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що підтверджується Довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №981 від 06 березня 2015 року. Також вказувала, що ОСОБА_1 має у власності житло, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 де відповідач фактично проживає разом з позивачем, що підтверджується Довідкою Брусилівської селищної ради від 02 березня 2015 року.
Представником ОСОБА_1 ОСОБА_4 в процесі судового розгляду було подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання квартири АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки ОСОБА_1 бере участь в утриманні спірної квартири, її поточному ремонті та сплаті 50% комунальних послуг.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13 січня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задоволено. Визнано ОСОБА_1 такою особою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 січня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 залишити без задоволення в повному обсязі та задовольнити зустрічний позов, визнати об'єктом право спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції незаконно і необгунтовано внаслідок неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків суду в результаті неправильного і неповного дослідження наданих доказів, що відповідно до статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Вказує, що довідка виконкому Брусилівської селищної ради від 02 березня 2015 року №728 про склад сім'ї і постійне проживання позивача і відповідача у смт. Брусилів Житомирської області з 2011 року не є належним доказом по справі.
Також вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що спірна квартира не може бути визнана об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є невірним, оскільки судом першої інстанції не були прийняті до уваги положення ст. 62 СК України, відповідно до яких якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнано за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Вказує, що за період перебування з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі він приймав участь в утриманні квартири, її поточному ремонті та оплаті комунальних послуг.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підглядає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1, належить позивачу на праві власності відповідно до Договору дарування квартири від 21 липня 2004 року, посвідченого нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Гриценко С.М. У зазначеній квартирі зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 та Десятки М.І.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, відповідач ОСОБА_1, постійно проживаючи в АДРЕСА_5 з 2011 року відповідно до довідки Брусилівської селищної ради, а відтак втратив право на користування жилим приміщенням з підстав, передбачених ст.ст.71,72 ЖК України.
Колегія суддів вважає обґрунтованим такий висновок суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Як роз'яснено в п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Відповідно до ст. 57 СК України, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався тим, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 відповідно до Договору дарування квартири від 21 липня 2004 року, зареєстрованому у реєстрі № 7-1281, а тому вказану квартиру не може бути визнано об'єктом права сумісної власності подружжя.
Відповідно до змісту ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або його членів сім'ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 відповідно до положень ст.ст. 71,72 ЖК України втрачає право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою АДРЕСА_4.
Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об'єкта правом спільної сумісної власності варто зазначити, що спірна квартира була набута ОСОБА_2 за час шлюбу, але на підставі договору дарування, а відтак є її особистою приватною власністю.
Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування апеляційної скарги, та вважає, що за таких обставин підстави для її задоволення відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для частково задоволення позовних вимог.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 січня 2016 року - відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 січня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Унікальний номер справи: 760/5628/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3836/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Демидовська А.І..
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.