ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 липня 2009 р.                                                                                    № 7/53  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Головуючого:Губенко Н.М.,

Суддів: Барицької Т.Л.,

Мирошниченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

ЗАТ "Укргаз-Енерго"

на  постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 року  

у справі№ 7/53 господарського суду м. Києва

за позовомВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"

доЗАТ "Укргаз-Енерго"

пророзірвання договору

за  участю представників  сторін:

позивача Барінов О.М.,

відповідача Каменчук В.О.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2008 р. ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" звернулось до суду з позовом до ЗАТ "Укргаз-Енерго" про розірвання договору № 52/77/М-08/1145Д(2007) від 13.12.2007 р. та стягнення 704173,06 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.12.2008 р. (суддя: Якименко М.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 р. (судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.) зазначене рішення скасовано частково. Позов задоволено частково: стягнуто з відповідача 664063,62 грн. попередньої оплати. В іншій частині майнових вимог відмовлено. В частині відмови в розірванні договору рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив оскаржувану постанову скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України  вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановив суд, 13.12.2007 р. позивач (покупець) та відповідач (постачальник) уклали договір постачання природного газу №52/77/М-08/1145Д (2007) (далі - Договір), за яким відповідач зобов’язався передати у власність, а позивач зобов’язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, вказаному в п. 2 Договору. Згідно п. 1.2. Договору, відповідач зобов’язався передати позивачу газ, імпортований за зовнішньоекономічними контрактами.

Приймання-передача газу, поставленого відповідачем у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні об’єми спожитого газу. Уповноважені представники сторін на підставі акту приймання-передачі газу і з урахуванням умов п. 4.5. Договору підписують акт приймання-передачі партії газу з вказівкою ціни і загальної вартості партії газу ( п.п. 4.4.,  4.6. Договору).

Згідно п.п. 6.2., 6.3. Договору позивач здійснює попередню оплату за газ, який передається за Договором щодекади: до 25 числа місяця, передування місяцю постачання, а також до 5 і 15 числа місяця постачання на підставі рахунків-фактур, виставлених відповідачем. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі відповідного Акту до 15 числа місяця, наступного за місяцем постачання.

Відповідач надав позивачу рахунки-фактури на загальну суму 27642509,48 грн.: № СФг-007623 від 11.02.2008 р.; № СФг-007795 від 21.02.2008 р.; № СФг-007956 від 25.02.2008 р.; № СФг-008144 від 11.03.2008 р. Ці рахунки позивач оплатив платіжними дорученнями: № 546 від 14.02.2008 р. на суму 5182827,90 грн.; № 720 від 22.02.2008 р. на суму 7692393,60 грн.; № 945 від 04.03.2008 р. на суму 7692393,60 грн.; № 1107 від 14.03.2008 р. на суму 6433861,38 грн.

13.03.2008 р. позивач направив відповідачу лист № 011-266 про коректування планових обсягів поставки природного газу у березні 2008 р., що склала 17,5 млн. м3 з проханням зняти із заявки березня 2008 р. 0,5 млн. м3 природного газу.

Позивач частково сплатив рахунок фактуру № СФг-008144 від 11.03.2008 р. в сумі 6433861,38 грн. У акті № 3/52 прийому-передачі природного газу (по обсягу) та акті № ПРr–002064 прийому-передачі партії природного газу (по обсягу, ціні й вартості) зазначено, що переплата за поставку природного газу у березні 2008р. склала 664063,62 грн.

Пунктом 6.3.2 Договору визначено, якщо сума здійсненої позивачем попередньої оплати перевищує вартість вказаного в Акті обсягу газу, надлишок перерахованих коштів зараховується як попередня оплата газу на поточний місяць поставки, про що зазначено в акті № ПРr-002064 від 31.03.2008 р.

Даний договір є укладеним, а зобов’язання постачальника щодо поставки планового обсягу поставки на місяць поставки і зобов’язання покупця щодо оплати планового обсягу поставки є дійсними лише за умови укладання додаткової угоди до договору, що встановлює ціну газу на такий місяць поставки (п. 10.12 Договору).

28.03.2008 р. сторони уклали додаткову угоду № 4 до Договору, в якій планувалося врахувати суму переплати в рахунок поставки природного газу у квітні 2008 року.

Відповідач 02.02.2008 р. вх. № 05-16/1-01290 направив на адресу директора ОДУ ДК “Укртрансгаз” плановий розподіл природного газу на квітень 2008 р. станом на 02.04.2008р. в якому просив врахувати плановий розподіл природного газу в обсязі 1038,563 млн. м3 з власного резерву, в який включено ліміт для позивача, що відповідає п.3.3. Договору.

25.04.2008 р. на адресу відповідача надійшов лист № 011-434 позивача у якому повідомлено, що він на виконання Постанови Кабміну України № 163 від 12.03.2008 р. уклав договір на постачання природного газу у квітні з іншим постачальником -  ДК “Газ України ГАК “Нафтогаз України” та відмовився від придбання в квітні 2008 р. природного газу у відповідача та просив повернути 664063,62 грн. на його розрахунковий рахунок.

Відповідач грошові кошти позивачу не повернув,  відповідь на листи та претензію позивача не надіслав.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відтак, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення 664063,62 грн. підлягають задоволенню.

Апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що підстави для розірвання договору відсутні, оскільки відсутня вина відповідача в порушенні зобов’язання, адже відповідач не поставив позивачу природний газ на суму 664063,62 грн. з тієї причини, що позивач уклав договір на постачання природного газу з іншим постачальником.

Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання договору розірваним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано лише за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути змінено або  достроково розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом  в порядку, встановленому ст.188 ГК України.

Істотним є таке порушення стороною  договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.   

Договором поставки природного газу не передбачено підстави його розірвання позивачем в односторонньому порядку. Посилання позивача на істотні зміни обставин як на підставу для розірвання Договору за рішенням суду відповідно до ст. 652 ЦК України не прийнято апеляційним судом, оскільки зазначені в апеляційній скарзі підстави не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд також зазначив, що твердження позивача про наявність істотних змін обставин є наслідком невірного тлумачення позивачем постанови Кабміну України № 163 від 05.03.2008 р. "Про реалізацію імпортованого природного газу на території України".

Водночас, суд відмовив у стягненні інфляційних та 3% річних за весь час прострочення, з огляду на наступне.

Статтею 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав доказів, які підтверджують наявність вини відповідача у порушенні зобов’язання за договором поставки природного газу, а відтак суд відмовив у стягненні інфляційних та 3 % річних.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновки апеляційного господарського суду зроблені без достатнього аналізу правової природи відносин сторін та наданих доказів.

Позивач подав позов про стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України. Суди попередніх інстанцій не дали оцінки можливості застосування положень ст. 1212 ЦК України "Загальні положення про зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави".

Суди першої та апеляційної інстанцій самостійно застосували до спірних відносин норми ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Тобто суди самостійно змінили підстави позову - обставини, якими позивач обґрунтував свою позовну заяву. Разом з тим, господарський суд не наділений правом самостійно змінювати підставу або предмет позову.

При цьому, суди не встановили чи виник у постачальника газу обов’язок здійснювати поставку природного газу у спірний період, в який строк повинна була здійснюватись поставка товару; не встановили чи можливо застосовувати у даному випадку положення п. 6.3.2. та п. 10.12 Договору; не перевірили чи є факт укладення позивачем договору постачання з іншим постачальником підставою припинення Договору  від 28.11.2007 р., укладеного з відповідачем.

Крім того, суд не з’ясував чи є спірна сума переплати одночасно сумою попередньої оплати за неотриманий товар у розумінні ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Не встановивши вказані обставини, апеляційний господарський суд не мав можливості визначитись щодо вимог про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

Апеляційний господарський суд, приймаючи постанову в частині позовних вимог про розірвання Договору, не дослідив усі правові підстави позовної заяви. Підставою для розірвання договору позивач вказав ст.ст. 651, 652 ЦК України - істотне порушення умов договору другою стороною, інші випадки, встановлені договором або законом; істотна зміна обставин.

Суд не встановив чи існувало істотне порушення умов договору відповідачем, також суди не перевірили, які саме обставини позивач вважає істотною зміною обставин. Крім того, суд  апеляційної інстанції не зазначив мотивів через які він не погодився та відхилив  доводи позивача.     

Враховуючи викладене, рішення та постанову у даній справі не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справі лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

При новому розгляді справи, суду необхідно більш ретельно з’ясувати вимоги позивача, заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку у їх сукупності і в залежності від встановленого у відповідності з нормами закону вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ЗАТ "Укргаз-Енерго" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 06.12.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 р. у справі №7/53 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий Н. Губенко

СуддіТ. Барицька

С. Мирошниченко