ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"21" липня 2006 р. | справа № 3/320-6/198-А-20-7/139 |
10-00 каб.№ 308
Господарський суд міста Севастополя у складі:
судді - Ілюхіної Г.П.,
при секретарі –Тишко О. А..,
розглянув адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго”
(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)
представники
позивача Ірхін Михайло Юрійович (99040, м.Севастополь, вул.Хрустальова, 44, тел.44-03-71)
Соловйова Віра Рафаїлівна (99040, м.Севастополь, вул.Хрустальова, 44, тел.44-93-96)
до відповідачів Міністерства палива та енергетики України
(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 30)
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2)
представник відповідача - Сарахман Сергій Олександрович (99011, м.Севастополь, вул.В.Морська, 20-4, тел.54-06-88
треті особи, які не Регіональне Відділення Фонду державного майна
заявляють самостійних України по м.Севастополю
вимог на предмет спору (99008, м. Севастополь, м-н Повсталих, 6)
на стороні відповідача
представники третьої особи –Савонюк Юлія Миколаівна (99008, м. Севастополь, м-н Повсталих, 6)
Державне підприємство “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Держенергонагляд в Кримському регіоні”
(95000, м. Сімферополь, вул.. Набережна, 69)
представники третьої осіби - Острова Галина Віталіївна (95000, м.Сімферополь, вул.Набережна, 69, тел.8-0652-59-15-59)
Дмитрук Михайло Іванович (99011, м.Севастополь, вул.3-я Бастіонна, 4, тел.48-28-48)
про визнання незаконним (недійсним) та скасування наказу начальника управління з питань майна комунальної власності “Про оформлення права державної власності на об’єкти нерухомого майна” № 848 від 17.12.2004;
визнання незаконним (недійсним) та скасування свідоцтва про право власності на нежилі приміщення цокольного та першого поверхів адміністративного будинку з гуртожитком літ. “А”, виданого Міністерству палива та енергетики України 28.12.2004;
в порядку ст.51, 111 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні вимоги уточнені:
визнання недійсним наказу начальника управління з питань майна комунальної власності “Про оформлення права державної власності на об’єкти нерухомого майна” № 848 від 17.12.2004;
визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежилі приміщення цокольного та першого поверхів адміністративного будинку з гуртожитком літ. “А”, виданого Міністерству палива та енергетики України 28.12.2004;
позивачем уточнені вимоги до кожного з відповідачів,
встановив:
12.05.2005 відкрите акціонерне товариство “Енергетична компанія “Севастопольенерго” звернулося до суду з господарським позовом до Міністерства палива та енергетики України та Управління з питань майна комунальної власності про визнання незаконним (недійсним) та скасування наказу начальника управління з питань майна комунальної власності “Про оформлення права державної власності на об’єкти нерухомого майна” № 848 від 17.12.2004 та визнання незаконним (недійсним) та скасування свідоцтва про право власності на нежилі приміщення цокольного та першого поверхів адміністративного будинку з гуртожитком літ. “А”, виданого Міністерству палива та енергетики України 28.12.2004, з посиланням на ст.21 Цивільного кодексу України, ст.ст.12, 16 Господарського процесуального кодексу України, ст. 48 Закону України “Про власність” (т.1 а.с.2-4).
18.07.2005 ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить: 1) по відношенню до Управління з питань майна комунальної власності м. Севастополя –визнати незаконним та відмінити наказ начальника Управління “Про оформлення права державної власності на об’єкти нерухомого майна” від 17.12.2004 № 848; 2) по відношенню до Міністерства палива та енергетики України –визнати незаконним та відмінити свідоцтво про право власності на не житлові приміщення цокольного та першого поверхів адміністративної будівлі з гуртожитком літера “А”, виданого Міністерству палива та енергетики України 28.12.2004.
Позивач вважає, що наказ Управління з питань майна комунального майна та видане ним свідоцтво про право власності на нежилі приміщення порушують законні права та інтереси ВАТ “ЕК “Севастопольенерго”, як власника адміністративної будівлі по вул. 3-я Бастіонна, 4 в м. Севастополі.
У зв’язку з наведеним позивач просить позов задовольнити.
Клопотанням (вих. № 5622/0/2-05) позивач уточнив свої вимоги до кожного з відповідачів (т.1 а.с.68).
09.06.2005 ухвалою господарського суду м. Києва порушено провадження у справі в порядку господарського судочинства (т.1 а.с.1).
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.08.2005 у задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.206-210).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 рішення господарського суду м. Києва від 04.08.2005 залишено без змін з посиланням на норми Кодексу адміністративного судочинства України (т.2 а.с.39-42).
23.03.2006 ухвалою Вищого адміністративного суду рішення господарського суду м. Києва від 04.08.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва (т.2 а.с.71-75).
12.04.2006 ухвалою господарського суду м. Києва справу прийнято до провадження (т.2 а.с.78-79).
16.05.2006 ухвалою господарського суду м. Києва справу направлено на розгляд до господарського суду м. Севастополя в порядку ч.2 ст.19, п.3 ч.1 ст.22 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з тим, що предметом спору є визнання недійсними наказу та свідоцтва про право власності на нежилі приміщення, тобто актів індивідуальної дії, які належить розглядати за місцем проживання (перебування, знаходження) майна (т.2 а.с.85-87).
02.06.2006 справа надійшла на адресу господарського суду м. Севастополя, передана на розгляд судді Ілюхіній Г.П.
06.06.2006 ухвалою суду відкрито провадження у справі, попереднє судове засідання призначено на 20.06.2006 (т.3 а.с.1-2).
20.06.2006, 27.06.2006 –проводились попередні засідання, так як позивачем уточнювалися позовні вимоги, судом в порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснена заміна відповідача –Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації на його правонаступника –Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради та в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Регіональне Відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю та Державне підприємство “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Держенергонагляд в Кримському регіоні”; сторони зобов’язувалися виконати певні дії та надати докази, що підтверджують всі обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення (т.1 а.с.50-96).
Заявою (вх.№16769) позивач в порядку ст.ст. 51, 111 Кодексу адміністративного судочинства України уточнив позовні вимоги, просить визнати недійсними наказ начальника Управління з питань майна комунальної власності “Про оформлення права державної власності на об’єкти нерухомого майна” № 848 від 17.12.2004 та свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів адміністративного будинку з гуртожитком літ. “А”, виданого Міністерству палива та енергетики України 28.12.2004 (т.3 а.с.9-11).
Позовною заявою в новій редакції (вх.№17501) позивач замінив відповідача по справі на його правонаступника: Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (т.3 а.с.65-67).
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що під час корпоратизації ДАЕК “Севастопольміськенерго” до складу майна підприємства не увійшов будинок № 4 розташований по вулиці 3-я Бастіонна в місті Севастополі який знаходився на балансі ГЕП “Севастопольміськенерго”. Вказаний будинок відсутній в переліку майна яке не підлягає приватизації та не ввійшло до статутного фонду ДАЕК “Севастопольміськенерго”. На думку позивача все майно підприємства на час корпоратизації за виключенням майна яке не підлягає приватизації, переходить у власність створеного акціонерного товариства, а так як на час корпоратизації будинок № 4 по вул. 3-я Бастіонна в місті Севастополі знаходився на балансі ДЕП “Севастопольміськенерго” і дана будівля не увійшла до переліку майна яке не підлягає приватизації, то зазначене майно увійшло до статутного фонду ДАЕК “Севастопольміськенерго”.
Відповідач - Міністерство палива та енергетики України - у відзиві на позов позовні вимоги не визнає, свої заперечення обґрунтовує тим, що оскільки згідно листа Мінпаливенерго від 02.0-7.2001 № 06/12-361 про затвердження переліку нерухомого майна ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” нерухоме майно, яке знаходиться за адресою 3-я Бастіонна, буд. 4 в місті Севастополі не передавалося у власність позивача, воно є власністю держави, функцію управління яким покладено на Мінпаливенерго (а.с. 36-37, т. 1).
Відповідач - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради –позовні вимоги не визнає, у відзиві на позов (вх. № 18844) вказує, що вимоги позивача є необґрунтованими, незаконними так як спірне майно не увійшло до переліку нерухомого майна та обладнання, переданого в процесі корпоратизації до статутного фонду ВАТ станом на 01.06.1995, у зв’язку з чим на думку відповідача вказане майно є власністю держави з посиланням на статтю 12 Закону України “Про господарські товариства”(а.с. 142-144, т. 3).
Третя особа - Регіональне Відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю –позовні вимоги не визнає, у письмових поясненнях (вх. № 20059) вказує, що ДП ДАЕК “Севастопольміськенерго” не мало права власності на спірне майно у зв’язку з чим не мало підстав передати його правонаступнику з посиланням на статтю 37 Закону України “Про власність” (а.с. 25, т. 4).
Третя особа –ДП “Національна енергетична компанія “Укренерго” у поясненнях на позов (вх. № 18413) виклало свою думку, яка співпадає з запереченням відповідачів та третьої особи з посиланням на статтю 12 Закону України “Про господарські товариства” та п. 3.5 Статуту позивача (а.с. 115-116, т. 3).
Підготовче провадження та попередні засідання по справі відкладалися у зв’язку з необхідністю уточнення позовних вимог та складу відповідачів, витребування доказів, з’ясування питань, в порядку, передбаченому ст.ст.110-121 Кодексу адміністративного судочинства України.
В ході підготовки справи до судового розгляду проведені наступні дії:
- Уточнені позовні вимоги позивача та заперечення проти позову відповідачів;
- Вирішено питання про склад осіб, які беруть участь у справі;
- Здійснено заміну відповідача: Управління майна комунальної власності СМДА на його правонаступника - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради;
- Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю та Державне підприємство “Національна енергетична компанія “Укренерго”
- Визначені факти, які необхідно встановити для вирішення спору: які визнаються стороною і які підлягають доказуванню;
- З’ясовано, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи і заперечення щодо невизнаних обставин, і вони подані у встановлений судом строк.
В порядку ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд, -
в с т а н о в и в:
ДП “Севастопольміськенерго” з відособленим апаратом управління у складі Севастопольської ТЕЦ та частини Севастопольських електричних мереж створено згідно з наказом Міністерства енергетики та електрифікації України (правонаступником якого є Міністерство палива та енергетики України) “Про структурну перебудову та підготовку до корпоратизації виробничого об’єднання “Крименерго” від 21.04.1995 № 79.
12.05.1995 Міністерством енергетики та електрифікації України затверджено статут ДП “Севастопольміськенерго” , який зареєстровано у встановленому законодавством порядку 17.05.1995.
Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України “Про утворення Державної акціонерної енергопостачальної компанії “Севастопольміськенерго” від 31.08.1995 № 168 затверджено Акт оцінки цілісного майнового комплексу Державного енергопостачального підприємства “Севастопольміськенерго”, на базі Державного енергопостачального підприємства “Севастопольміськенерго” утворено Державну акціонерну енергопостачальну компанію “Севастопольміськенерго” (далі –ДАЕК “Севастопольміськенерго”) та затверджено її статут.
Відповідно з вищевикладеним Актом оцінки до статутного фонду ДАЕК “Севастопольміськенерго” передано нерухоме майно (будівлі, споруди, передавальні пристрої) в сумі 571128057,00 тис. крб. Розмір майна, яке не увійшло до статутного фонду склав 950058781,00 тис. крб.
17.12.2004 наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності м. Севастополя № 848 “Про оформлення права державної власності на об’єкти нерухомого майна” на не житлові приміщення цокольного та першого поверхів будівлі за адресою м. Севастополь, вул. 3-я Бастіонна, 4 оформлено право державної власності в особі Міністерства палива та енергетики України.
28.12.2004 Державі Україна в особі Міністерства палива та енергетики України видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів будівлі по вулиці 3-я бастіонна, 4 в м. Севастополі.
На час затвердження акту оцінки (п. 1 наказу від 31.08.1995 № 168) будинок № 4 по вулиці 3-я Бастіонна в м. Севастополі знаходився на балансі ДЕП “Севастопольміськенерго” знаходиться на його балансі по теперішній час.
Вищий адміністративний суд України в постанові від 23.03.2006 по справі № 2-886/06 встановив, що при прийнятті судових рішень фактично не досліджувався порядок та обсяг правонаступництва прав і обов’язків при корпоратизації підприємства, відповідно до п. 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою КМУ від 05.07.1993 № 508, та не прийнято до уваги те, що чинним, на момент проведення корпоратизації, законодавством не передбачалося складання будь –якого переліку майна, що передається до статутного фонду акціонерного товариства, та не надано належну правову оцінку факту не включення спірного нерухомого майна до переліку об’єктів, що не увійшли до статутного фонду ДАЕК “Севастопольміськенерго”.
Спірний об’єкт відсутній в Переліку майна, що передається до статутного фонду, та відсутній в Переліку майна яке не підлягає приватизації, так як цей об’єкт відносився до державного житлового фонду (2-й поверх) і повинен був передаватись в комунальну власність міста Севастополя у встановленому діючим законодавством України порядку, зокрема Законом України “Про передачу об’єктів права державної власності в комунальну власність” № 147/98-ВР від 03.03.1998.
Правовідносини сторін регулюються статтями 13, 41 Конституції України, статтями 13, 329 Цивільного кодексу України, статтями 4, 21, 25, 37 Закону України “Про власність”, статтею 12 Закону України “Про господарські товариства”, п. 9 статті 8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, статтею 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності визначаються законами.
Одним зі способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження майна, що є державною чи комунальною власністю.
Статтею 13 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 4 Закону України “Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.
Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Позовні вимоги та їх підстави суперечать статтям 21, 25 Закону України “Про власність”, які встановлюють підстави виникнення права власності та вимогам статті 15 Закону України “Про приватизацію державного майна”, де зазначено, що способами набуття у власність державного та комунального майна є викуп, продаж на аукціоні та за конкурсом такого майна, або приватизація іншим способом.
Відсутнє вибуття спірного об’єкту нерухомості з державної власності та недоведено позивачем право власності на ці об’єкти з огляду на неподання ним відповідних правовстановлюючих документів.
Державний житлофонд – це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Відповідно до пункту 9 статті 8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” при зміні власника, житловий фонд, що перебував на балансі державних підприємств повинен був бути переданий в комунальну власність міста, що не було здійснено.
Положенням „Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", затвердженим наказом Фонду державного майна України № 908/68 від 19.05.1999, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України № 414/3707 від 24.06.1999 передбачені способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, серед яких передбачена передача майна господарським товариствам на умовах відповідного договору безоплатного зберігання.
Договір безоплатного зберігання спірного майна між позивачем та Фондом державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю не укладався, так як 1-й поверх об’єкту знаходився і знаходиться в оренді.
Положенням про порядок передачі до комунальної власності державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891) передбачено, зокрема, наступне: відомчий житловий фонд передається у комунальну власність безоплатно (пункт 3 зазначеного Положення); у разі відсутності такої згоди у комунальну власність передається лише та частина будинку, що перебувала у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємства, установи та організації, яка зазнала банкрутства, змінила форму власності або ліквідована (абзац 2 пункту 2 зазначеного Положення); передача будинків відомчого житлового фонду до комунальної власності провадиться комісією з питань приймання відомчого житлового фонду до комунальної власності, яка утворюється Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями або виконкомом відповідної Ради (абзац 1 пункту 5 зазначеного Положення); до складу цієї комісії входять представники відповідних місцевих комунальних підприємств, житлово-експлуатаційної організації, на баланс якої передаються будинки відомчого житлового фонду, регіонального відділення (представництва) Фонду державного майна місцевого фінансового органу, бюро технічної інвентаризації, спеціалізованого проектного інституту, підприємства, установи чи організації, що передає відомчий житловий фонд, та представники інших заінтересованих підприємств, установ і організацій (абзац 2 пункту 5 зазначеного Положення).
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891 затверджено “Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій” встановлено, що Положення визначає порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій (далі - відомчий житловий фонд), у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій.
Передача в комунальну власність відомчого житлового фонду в інших випадках здійснюється в такому ж порядку з дотриманням вимог Законів України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законодавчих актів.
Передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитки.
Передача в комунальну власність відомчого житлового фонду здійснюється більше 10 років і до теперішнього часу не завершена.
Статтею 4 Закону України „Про передачу об'єктів права державної і комунальної власності" передбачено, що передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням: Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у абзацах другому, третьому, п'ятому частини першої статті 2 цього Закону; органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 зазначеного Закону. Частиною другою вказаної статті встановлено, що передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з статтею 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону. У разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
ДП ДАЕК “Севастопольміськенерго” не мало права власності на спірне майно та відповідно не мало можливості передати його на праві власності правонаступнику, так як статтею 37 Закону України “Про власність” передбачено, що майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання.
Власником спірного майна залишається держава в особі Міністерства палива та енергетики України.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України “Про корпоратизацію підприємств” № 210/93 від 15.06.1993, в редакції що діяла на період корпоратизації позивача, встановлено, що засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюється відповідно до цього Наказу на базі загальнодержавної власності, з боку держави, є органи уповноважені управляти цим майном. Центральні органи державної виконавчої влади, інші органи підвідомчі Кабінету Міністрів України.
Наказом Фонду державного майна України від 11.07.1996 № 788 затверджено “Додаток про перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду відкритого акціонерного товариства” з метою впорядкування обліку нерухомого майна, що передається до статутних фондів відкритих акціонерних товариств, створених в процесі приватизації та корпоратизації, яким зазначено про необхідність в рішеннях про створення відкритих акціонерних товариств в процесі приватизації передбачати перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, згідно додатку (додається), який є невід'ємною частиною рішення про створення відкритого акціонерного товариства.
На вимогу відкритих акціонерних товариств, які були створені в процесі приватизації та корпоратизації до набрання чинності цього наказу, відповідним органам приватизації видавати витяг з відомості результатів інвентаризації щодо нерухомого майна, яке було передано до статутного фонду, та є власністю товариства.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 906 від 24.05.2002 з метою впорядкування обліку нерухомого майна, керуючись пунктом 1 статті 12 Закону України "Про господарські товариства" та враховуючи Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445, скасовано накази Фонду державного майна України від 22.07.98 N 1450 та від 18.01.2001 N 66.
Цей Порядок поширюється на випадки підтвердження права власності на нерухоме майно, яке приватизоване в складі цілісного майнового комплексу шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу державного майна, зданого в оренду, переданого державними органами приватизації до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, перетвореного з державного підприємства або створеного у процесі приватизації; окремих випадках, до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, перетвореного з державного підприємства у процесі корпоратизації.
За дорученням Фонду регіональне відділення Фонду здійснює підтвердження права власності на нерухоме майно, яке передане до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, перетвореного з державного підприємства у процесі корпоратизації.
На вимогу відкритого акціонерного товариства або покупця об'єкта приватизації державний орган приватизації видає підтвердження права власності на окремі будівлі, споруди та нежитлові приміщення, які передані до статутного фонду відкритого акціонерного товариства або у власність покупцю.
Пункт 15 Положення “Про порядок корпоратизації підприємств” затвердженого Постановою КМУ від 05.07.1993 № 508, згідно якого з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства, акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства, необхідно застосовувати в кореспонденції з пунктом 16 цього положення, згідно якого розмір статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до цього Положення, визначається за діючою Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди та статті 12 Закону України “Про господарські товариства”, статті 37 Закону України “Про власність”, пунктів 3.4, 3.5 Статуту позивача згідно яких Товариство зокрема є власником:
майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність;
іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
В пункті 15 мова йде про Активи та Пасиви, які переходять до акціонерного товариства, спірна будівля ні як Актив, ні як Пасив до позивача в процесі корпоратизації не перейшла.
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі.
На період проведення корпоратизації були відсутні закони України, які б конкретно регулювали взаємовідносини сторін по переходу права власності, ці питання врегульовані загальними нормами права Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про власність”, Законом України “Про господарські товариства”, Законом України “Про передачу державного майна в комунальну власність”.
Згідно зі статтею 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Той факт, що спірна будівля не увійшла ні до одного із Списків і Переліків не може бути підставою для висновку, що вона автоматично стала власністю позивача без факту його передачи йому у власність, що суперечить прийнятим та діючим законам, що регулюють питання власності, його перехід, виникнення та припинення.
Все вищеперелічене дає суду право для висновку що позовні вимоги позивача незаконні та необґрунтовані і підстави для їх задоволення відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 53, 55, 69, 70, 71, 79, 110, 111, 150 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення або з дня її складання в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення або з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або поданням апеляційної скарги в 10-денний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г.П. Ілюхіна
Постанова складена
в повному обсязі
21.07.2006 о 16 год.45 хвл.