Справа № 22-716/2007 рік Головуючий першої інстанції Канурна О.Д.
Категорія: 21 Доповідач: Осипчук О .В._________________
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„11" січня 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Висоцької B.C. Суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М. При секретарі: Таранець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля про відшкодування моральної шкоди, спричиненої
ушкодженням здоров"я, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від і грудня 2006 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Добропілля про стягнення моральної шкоди, стягнуто з відповідача на користь позивача 20000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки відсутній висновок МСЕК про спричинення позивачу моральної шкоди, а шкода, завдана здоров"ю позивача компенсована чітким виконанням держави щодо сплати тих виплат, які передбачені ст.ст. 21,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності". Крім того, відповідно до п.27 ст. 77 Закону України „Про державний . бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту „Є" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч.З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
В апеляційному суді представник відповідача підтримала доводи скарги в повному,
обсязі.
Представник позивачки заперечував проти скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали
справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що позивачка з 17.08.1987 року по 21.09.2006 року знаходилась у трудових відносинах з Відособленим підрозділом „Шахта „Білозерська" ДП
„Добропіллявугілля", працюючи в якості оператора теплового пункту. Згідно наказу № 163 від 29.06.2006 року ОСОБА_1 звільнена з роботи за станом здоров"я по п.2 ст. 40 КЗпП України. Під час виконання трудових обов"язків 3 січня 2006 року з нею стався нещасний випадок, вона отримала травму у вигляді термічного опіку лівої половини тулубу, лівої руки, ніг 2-3 ступеню, тяжкої опікової хвороби. Відповідно до висновку МСЕК від 22.08.2006 року позивачці первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв'язку з виробничою травмою та встановлено 3 групу інвалідності.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, і стягуючи на її користь 20000 грн., у відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що умовами виробництва ОСОБА_1 спричинена моральна шкода, компенсація якої в грошовому виразі належить стягненню з відповідача, однак сума в 35000 грн., яку просить стягнути позивачка є завеликою.
Розглядаючи справу по суті, суд обгрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров"я позивача, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року ( з наступними змінами).
Згідно частини 1 ст. 9 Закону України „Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року ( з наступними змінами) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров"я або у разі смерті працівника, здійснюється. Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Згідно з п/п „е" п.1 частини 1 ст. 21 та частини 3 ст. 28 вищевказаного Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
Суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу умовами виробництва
заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров"я, що. порушило її звичні нормальні зв'язки, які потребують від неї додаткових зусиль для організації свого життя. -
Даний висновок суду відповідає роз'ясненням, які дав Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди", де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров"я.
Частиною 3 ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого з викладом
* характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Зазначена норма стосується лише випадків, коли в потерпілого не встановлено втрати професійної працездатності.
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.
З обставин справи вбачається, що позивачці встановлено втрату працездатності, у зв'язку з чим суд обґрунтовано, виходячи з положень ст..ст. 21 та 28 Закону, дійшов висновку про наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди у зв"язку з пошкодженням здоров"я внаслідок виробничої травми, і, врахувавши конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивачки, втрату нею душевної рівноваги, відчуття невпевненості в майбутньому, перебування останньої на лікуванні в зв'язку з погіршенням стану здоров"я та проведення 7 операцій, порушенням норм укладу звичного укладу життя, обмеження у працевлаштуванні за наявною професією, стягнув на її відшкодування з відповідача грошову компенсацію у розмірі 20000 грн.
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з ' додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно і повно з"ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, перевірені доводи сторін і постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст..ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля Донецької області відхилити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від. 1 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.