Верховний Суд України

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-7030/06                                       Головуючий у 1-й інстанції: Федоренко Р.Г.

Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.

^УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

„11"грудня  2006р.                                                                            м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                          Денисенко Т.С.

Суддів:                                                 Прокопенка О.Л.

Каракуші К.В.

При секретарі:     Бабенко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від «24» жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи КП ВРЕЖО №4, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Заводського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИЛА   :

У квітні 2006 року  ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

В позові зазначала, що вона є бабусею відповідача. На підставі ордеру НОМЕР_1 від 12.06.1973 року вона заселилася у спірну квартиру і є основним наймачем цієї квартири. Взимку 2000 року вона дуже хворіла і потребувала сторонньої допомоги. В цей час до неї звернувся онук з проханням прописати його у спірну квартиру з ціллю постійного проживання і надання їй допомоги. Вона повірила та 22.02.2000 року прописала онука у спірну квартиру. Після його прописки, він в квартиру не заселився, перестав цікавитися її здоров'ям, пояснюючи це своєю зайнятістю. З моменту прописки, відповідач у спірній квартирі не проживає, тобто з лютого 20000 року, не сплачує комунальні послуги та оплату, пов'язану з утриманням житлового приміщення. Просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Рішенням Заводського     районного суду м.  Запоріжжя від 24 жовтня 2006 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги вважає за необхідне її відхилиьтию

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судова колегія вважає, що районний суд, розглядаючи спір, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, яких їх регулює.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 районний суд виходив з того, що основним наймачем спірної двокімнатної кварти 5 житловою площею 29,9 кв.м, і загальною 54,79 кв. м. в будинку АДРЕСА_1 є позивачка.

Відповідач доводиться позивачці онуком, яка прописала його до себе в квартиру 22.02.2000 року.

ОСОБА_1 частково платила за квартиру та за комунальні послуги. Станом на 23.10.2006 року значиться борг у розмірі 1404,12 грн., та за користування холодною водою 473,43 грн.

Відповідач погасив борг за користування квартирою та комунальними послугами в розмірі 1000 грн.

Розрахункова книжка по оплаті за комунальні послуги знаходиться у матері відповідача, якій він надсилає гроші для сплати за квартиру. Цей факт позивачкою не оспорюється.

Відповідно до ст.. 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням, у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Відповідачем надана суду трудова книжка, записи в якої свідчать про те, що відповідач починаючи з 29.04.2002 року і по теперішній час працював і продовжує працювати на підприємствах які знаходяться за межами м. Запоріжжя.

Розглядаючи спір, районний суд взяв до уваги ту обставину, що відповідач не має Іншого житла окрім спірної квартири.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав вважати, що висновки районного суду не відповідають обставинам справи та дослідженим доказам.

Керуючись ст. ст. 304 п. 1,307, 308, 313,314, 315  ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2006 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді: