АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

 

Справа № 22ц - 522		Головуючий по 1-й інстанції
2009 року		Киричок С.А.
		Суддя-доповідач: Триголов В.М.

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

2009 року лютого місяця 17 дня м. Полтава. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

 

Головуючого: судді Буленка О.О.  Суддів: Триголова В.М., Омельченко Л.М.  при секретарі: Буряк С.М.  з участю адвоката ОСОБА_3.

 

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1

 

на рішення Новосанжарського райсуду Полтавської області від 27 жовтня 2008 року

 

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл набутого в шлюбі майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, -

 

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, -

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про розподіл набутого в шлюбі майна на загальну суму 39320 грн.

19 вересня 2006 року звернулась з позовом до того ж відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння у вигляді 289 пар взуття.

29 вересня 2006 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна набутого в період шлюбу у вигляді 289 пар взуття.

ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_2 визнав в частині розподілу майна, що вказане в акті опису та оцінки майна від 17 травня 2006 року, в якому був вказаний новий перелік набутого в шлюбі майна і з яким повністю погодилась ОСОБА_2, що підтверджується її підписом в акті.

До вказаного переліку включено 289 пар взуття, яке просить позивачка суд зобов'язати їй повернути як її особисте майно.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_2 ОСОБА_1 не визнав.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала.

Рішенням Новосанжарського райсуду Полтавської області від 27 жовтня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

 

 

Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину майна: автомобіля ВАЗ2101, державний номер НОМЕР_1 - вартістю 4983 грн. 29 коп., апарату водонагрівального проточного газового «ВПГ-18» - вартістю 510 грн., меблевої стінки «Фараон» вартістю 1950 грн., обладнання для супутникового телебачення вартістю 1300 грн., електропраски «Скарлет» - вартістю 78 грн.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину майна: автомобіля ВАЗ2101, державний номер НОМЕР_1 - вартістю 4983 грн. 29 коп., апарату водонагрівального проточного газового «ВПГ-18» - вартістю 510 грн., меблевої стінки «Фараон» вартістю 1950 грн., обладнання для супутникового телебачення вартістю 1300 грн., електропраски «Скарлет» - вартістю 78 грн.

Поділено будівельні матеріали - гранвідсів, цемент, загальною вартістю 720 грн. в натурі, виділивши ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по Ѕ частині кожному.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на взуття, загальною вартістю 10790 грн. та зобов'язано ОСОБА_1 передати це майно ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6042 грн. 80 коп. в якості компенсації вартості частки майна.

В решті позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_2 витрати, пов'язані з проведенням товарознавчої експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_2 в прибуток держави судовий збір в розмірі 57 грн.

В апеляційному порядку рішення суду оскаржив ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам.

Апелянт посилається на те, що суд безпідставно не поділив в рівних частках взуття, перелік якого вказаний в акті опису та оцінки майна від 17 травня 2006 року, що набуте в шлюбі сторонами та з яким погодилась ОСОБА_2

Крім того, суд необґрунтовано прийшов до висновку про розподіл коштів в сумі 7400 грн. на вкладах в банківській установі, так як спільним майном є тільки останній вклад, здійснений 05.05.2006 року на суму 3000 грн., а інші кошти були зняті з рахунку та слугували базою для наступних вкладів.

Просить змінити рішення суду в частині розподілу банківських вкладів, взуття, та судових витрат.

Колегія суддів, перевіривши законність, та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, прийшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити.

Відповідно до вимог ч.1 п.3 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

- невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 18.10.2003 року до 20.04.2004 року та з 20.09.2005 року до 15.05.2006 року.

Вірно встановлено, що 17 травня 2006 року сторони з участю сільського голови та двох депутатів Клюсівської сільської ради Новосанжарського району було складено «Акт опису і оцінки майна, спільно нажитого подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2» (а.с. 91) та підписано останніми.

Судом вірно розподілено набуте в шлюбі та вказане в зазначеному акті майно, а також банківські вклади.

Разом з тим, прийнявши цей акт опису та оцінки майна як доказ добровільного погодження з кількістю та вартістю набутого в шлюбі майна сторонами, місцевий суд безпідставно не визнав майном, що було набуте в шлюбі та яке підлягає розподілу в рівних частках у вигляді 289 пар взуття.

Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про розподіл майна у вигляді 289 пар взуття підлягає зміні та ухвалення рішення про задоволення в цій частині вказаних позовних вимог.

Майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді 289 пар взуття вартістю 10790 грн., відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи від 02.11.2007 року, необхідно розділити між сторонами в рівних частках.

Поскільки рішенням місцевого суду визнано право власності на взуття та зобов'язало ОСОБА_2 повернути його ОСОБА_2, колегія суддів вважає необхідним стягнути з останньої на користь ОСОБА_2 половину вартості цього майна у розмірі 5395 грн.

Враховуючи, що з ОСОБА_2 оскаржуваним рішенням стягнуто компенсацію вартості частки майна у сумі 6042 грн. 80 коп., то рішення в цій частині, також, підлягає зміні.

З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 необхідно зменшити компенсацію вартості частки майна до 647 грн. 80 коп. (6042 грн. 80 коп. - 5395 грн. = 647,80 грн.).

Судові витрати в розмірі 1100 грн. стягнені з ОСОБА_2, також, підлягало зменшенню до 550 грн.

В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

 

Керуючись ст. 303; ч.1 п.3 ст.309 ЦПК України, колегія суддів, -

 

В И Р І Ш И Л А:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новосанжарського райсуду Полтавської області від 27 жовтня 2008 року змінити.

В частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна необхідно рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Розподілити майно у вигляді 289 пар взуття, зазначено у висновку судово-товарознавчої експертизи від 2 листопада 2007 року, в рівних частках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості майна в розмірі 647 грн. 80 коп. (шістсот сорок сім гривень вісімдесят копійок).

Зменшити розмір судових витрат за проведення судово-товарознавчої експертизи з 1100 грн. до 550 (п'ятсот п'ятидесяти) гривень.

В іншій частині вказане рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з дня проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.

 

Головуючий суддя:     (підпис)

Судді:                          (підписи)                 

 

 

Згідно:

 

 

 

18.02.2009

5 прим. МЛ