УКРАЇНА -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 березня 2012 року Справа № 1170/2а-204/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді –Чубари Н.В.
секретар судового засідання –Черна О.Ю.
за участю позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним податкове повідомлення-рішення та його скасування, -
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 06.01.2012р. №0000021710.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі акта перевірки, яким зроблено висновки про порушення п.п. «а»п.19.1 ст.19 закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»- неведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок громадян –донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 104813,30 грн. в т. ч. за 2010р. В сумі 104813,30 грн.
Висновки відповідача не відповідають нормам чинного законодавства України. Висновки про завищення валових витрат на суму 698755,35 грн. в т. ч. за 4 кв. 2010р. на суму 698755,35 грн. викладені в акті ґрунтуються на висновках викладених в акті перевірки «про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Апріорі К»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток, у висновках якого встановлено порушення вимог ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ПП «Апріорі К»при придбанні та продажу товарів.
Висновок податкового органу про нікчемність правочинів є необґрунтованим, оскільки незалежно від довільних висновків контролюючого органу, укладені між ТОВ «Апріорі К» правочини не відносяться до категорії таких, що порушують публічний порядок.
Акт перевірки не доводить умислу позивача щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, чому таке порушення полягає.
Зазначає, що під час перевірки контролюючим органом взагалі не перевірені зміни майнового стану товариства, що знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку. Отриманий від контрагента товар (послуги) були використані ФОП ОСОБА_1 виключно у межах господарської діяльності платника податку.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги із зазначених підстав.
Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що перевіркою встановлено, що правові взаємовідносини ФОП ОСОБА_1 з суб'єктом господарювання без мети реального настання правових наслідків.
Заслухавши сторін, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ВО1 №504168 ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 28.04.1998р. як фізична особа-підприємець. (а. с. 102)
Судом встановлено, що на підставі направлень на перевірку від 30.11.2011р. № 2506, від 01.12.2011р. № 2521 та наказу про проведення документальної планової перевірки від 18.11.2011р. № 3568 податковим органом проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. (а. с. 45, 48, 49)
За результатами перевірки складено акт № 253/1710/НОМЕР_1 від 21.12.2011р., в якому встановлено порушення позивачем ст. 13 декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992р. (змінами та доповненнями) та додатку № 7 Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.2001р. № 53, із змінами внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.2001р. № 523, від 16.07.2003р. № 352, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993р. № 64 –донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 104813,30 грн. в т. ч. за 2010 р. в сумі 104813,30 грн. (а. с. 51-78)
За висновками, викладеними в акті перевірки Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 06.01.2012р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за основним платежем в сумі 104813,30 грн. (а. с. 14)
Нормами підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 №889-IV (надалі - Закон №889-IV), встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 р. № 13-92 (чинний на час виникнення спірних правовідносин) згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (чинний на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинний на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно договору від 01.10.2010 р. № 01/10-10 ТОВ «Апріорі К»(продавець) зобов’язується поставити і передати у власність ФОП ОСОБА_1 (покупцеві) нафтопродукти (товар), покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах даного Договору. (а. с. 104)
Позивачем до суду надано копії рахунків-фактури № 173 від 28.12.2010р., № 170 від 21.12.2010р., № 166 від 15.12.2010р. № 164 від 10.12.2010р та податкових накладних № 557 від 28.12.2010р. на загальну суму з ПДВ 269550 грн., № 559 від 23.12.2010р. на загальну суму з ПДВ 66805,60 грн., № 558 від 21.12.2010р. на загальну суму з ПДВ 164672,90 грн., №556 від 13.12.2010р на загальну суму з ПДВ 122808 грн., № 555 від 08.12.2010р. на загальну суму з ПДВ 173675,80 грн., № 554 від 02.12.2010р. на загальну суму з ПДВ 40994,10 грн. відповідно до яких ФОП ОСОБА_1 придбало у ТОВ «Апріорі К»нафтопродукти та інші, відповідно до яких позивачем було продано нафтопродукти. (а. с. 112 –129)
Згідно видаткових накладних ТОВ «Апріорі К»(постачальник) передало ФОП ОСОБА_1 (одержувач) даний товар (а. с. 112 –129).
Щодо висновку відповідача про встановлення відсутності поставок товарів, що свідчить про укладення позивачем безтоварних договорів, суд зазначає наступне.
Статтею 2 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. №996-XIV, із змінами та доповненнями, зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Частинами 1, 2 ст.9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки не містить жодного посилання відповідача на встановлення порушень позивачем вимог вищевказаних норм. Лише зазначення, без відповідних доказів, про відсутність трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами, - є тільки припущенням.
Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи належним чином складені на виконання укладеного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.
Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні”.
Правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Згідно положень ст. ст. 215, 216, 228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.
Акт перевірки податкового органу № 253/1710/НОМЕР_1 від 21.12.2011р. не містить жодних посилань на наявність ознак, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України.
Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Встановлення факту наявності або відсутності доходів, донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, можливе лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється об’єкт оподаткування.
Відповідно до положень ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Зміст акта перевірки № 253/1710/НОМЕР_1 від 21.12.2011р. податкового органу свідчить про те, що перевірка проводилася на підставі акта «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Апріорі К»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р. та інших документів, охоплених даною перевіркою, також було використано автоматизовані комп’ютерні інформаційн1 системи. (а. с. 17)
Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.
З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету, контролю за здійсненням таких сплат органами державної податкової служби розроблений порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов’язань у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України № 266 від 18.04.08 р.
Вказаний Примірний порядок є документом для внутрішнього використання органами державної податкової служби і не може носити обов’язкового характеру у зв’язку з відсутністю його реєстрації у встановленому порядку. Крім того, встановлений ним порядок співставлення показників у податковій звітності учасників господарських операцій, який відповідачем був застосований виключно з використанням даних ОСОБА_2 та Інформаційних систем АІС «Звіт», системи автоматизованого співставлення податкових, не відповідає приписам Податкового кодексу та іншим законам з питань оподаткування, в яких встановлені порядок формування бази оподаткування, розрахунку податкових зобов’язань та податкового кредиту, перелік документів, що мають підтверджувати показники податкової звітності.
Вищезазначений акт перевірки ґрунтується на підставі висновків податкового органу щодо встановлення у взаємовідносинах позивача з ТОВ «Апріорі К»ознак фіктивності.
Проте, первинні документи по взаємовідносинах ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Апріорі К» проігноровані Кіровоградською ОДП для встановлення реальності господарських операцій, також відсутні будь-які посилання податкового органу, що первинні документи ФОП ОСОБА_1 визнані в судовому порядку недійсними.
Якщо особа не виконує своїх зобов’язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.
Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій та доказів, що до складу валових витрат фізичною особою-підприємцем відносились отримані безготівкові кошти від здійснення оптової торгівлі паливо-мастильними матеріалами та сільськогосподарською продукцією.
Суд враховує, що Кіровоградською ОДПІ обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовано.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 06.01.2012р. №0000021710.
Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 судові витрати з державного бюджету об'єднаної державної податкової інспекції грошові кошти в розмірі 32,19 грн. шляхом зобов’язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова в впоєному обсязі складена 21.03.2012р.
Суддя Н.В.Чубара