КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2016 р. Справа№ 910/32040/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

за участю представників сторін

від позивача : Заремба С.В. - представник за дов. б/н від 11.01. 2016 року;

від відповідача : Левченко Д.Ю. - представник за дов. №26 від 01.02.2016 року,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 року

у справі №910/32040/15 (судя: Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НТП Континент"

до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 716 695,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь відповідача 716695/19 грн (з урахуванням зменшення позовних вимог).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №03-3/4664-13 від 18.10.2013 року в частині своєчасної оплати за виконані позивачем роботи, у зв'язку із чим, позивачем нараховані пеня за прострочення оплати 1 етапу робіт у розмірі 22663,20 грн, пеня за прострочення оплати 2 етапу робіт у розмірі 193067,60 грн, інфляційні втрати за прострочення оплати 1 етапу робіт у розмірі 94620,00 грн, інфляційні втрати за прострочення оплати 2 етапу робіт у розмірі 385854,20 грн, 3% річних від простроченої суми за виконання 1 етапу робіт у розмірі 7308,49 грн та 3% річних від простроченої суми за виконання 2 етапу робіт у розмірі 19526,03 грн. Також, позивачем на підставі п. 6.5. договору, заявлено до стягнення з відповідача суму забезпечення виконання договору у розмірі 31078,80 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 року у справі №910/32040/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" пеню за прострочення оплати 2 етапу робіт у розмірі 189 486,43 грн, інфляційні втрати за прострочення оплати 1 етапу робіт у розмірі 55 153,20 грн, інфляційні втрати за прострочення оплати 2 етапу робіт у розмірі 190 025,95 грн, 3% річних від простроченої суми за виконання 1 етапу робіт у розмірі 7214,79 грн, 3% річних від простроченої суми за виконання 2 етапу робіт у розмірі 19316,07 грн, судові витрати у розмірі 6917,95 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 року у справі №910/32040/15 в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 189486,43 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 190025,95 грн та 3% річних в розмірі 19316,07 грн за прострочення оплати за другим етапом та прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Так, скаржник зазначив, що до відповідача не можуть бути застосовані санкції за прострочення оплати другого етапу робіт, оскільки зобов'язання не було виконано належним чином позивачем, а тому строк оплати по ним не настав.

Крім того, скаржник вказав, що позивач відповідно до п. 3.6., п. 3.8., п. 3.11. договору, змінив порядок оплати внаслідок не усунення позивачем недоліків робіт, вказаних в протоколі від 30.12.2014 року до акту №2 здачі-приймання робіт,

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 17.02.2016 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" було прийнято до провадження.

У судовому засіданні 17.03.2016 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення оплати робіт за другим етапом.

В судовому засіданні 17.03.2016 року позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 року по справі №910/32040/15 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

18.10.2013 року між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" (виконавець) було укладено договір №03-3/4664-13 (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати згідно з Технічними вимогами на розробку автоматизованої інформаційної системи ДП "НЕК "Укренерго" для забезпечення економічної диспетчеризації відповідно до Правил ОРЕ", які є додатком № 1 до договору (завдання) роботи, а замовник зобов'язується прийняти якісно виконані роботи та оплатити такі роботи на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2 договору склад, характер робіт та вимоги до них (опис робіт, порядок засвідчення належного їх виконання, звітність тощо), кількісні характеристики (обсяг) виконуваних за договором робіт - згідно з завданням замовника.

Згідно п. 2.1. договору ціна договору визначена у кошторисі витрат, який є додатком № 2 до договору, та становить 3 107 880,00 грн, в тому числі ПДВ (20%) - 517980,00 грн.

Оплата здійснюється замовником протягом 50 банківських днів з дати підписання обома сторонами акту виконаних робіт (етапу) (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, роботи виконуються виконавцем з дати набуття договором чинності та по третій квартал 2014 року, етапами згідно з календарним планом, який є додатком № 3 до договору. Роботи (етап) є виконаними (прийнятими замовником) з дати підписання замовником акту про виконані роботи (етапу).

Згідно із додатком №3 до договору, термін виконання першого етапу - до 31.12.2013 року, термін виконання другого етапу - 30.09.2014 року.

Відповідно до п. 3.3 виконавець повинен виконати передбачені договором роботи, якість (якісні характеристики), яких відповідає (ють) умовам, визначеним замовником, зокрема умовам завдання, та з додержанням вимог чинного законодавства України щодо виконання таких робіт та їх передачі замовнику.

На підтвердження прийняття замовником робіт без зауважень сторонами підписується акт виконаних робіт. Акт виконаних робіт складається виконавцем відповідно з вимогами щодо складання первинних документів та передається замовнику (разом з документальним підтвердженням про фактичні витрати (за елементами витрат). Строк повернення замовником підписаного акту виконаних робіт, якщо робота виконана якісно (відповідає вимогам замовника та відповідним нормативним актам, в тому числі в частині оформлення результатів робіт / оформлення документації тощо), - 20 робочих днів з дати передачі виконавцем акту про виконану роботу (за етапом) або надання замовником зауважень щодо недоліків до виконаних робіт (недостатність та/або невідповідність робіт (їх результатів) вимогам замовника. (п. 3.5. договору).

Відповідно до п. 4.2.3. договору, за порушення строків оплати (за винятком випадків, обумовлених умовами пункту 2.3. договору) замовник зобов'язується сплатити виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Згідно із п. 6.1. договору, виконавець надає замовнику забезпечення виконання договору у вигляді грошових коштів (завдатку). Розмір забезпечення виконання договору становить - 31 078,80 грн.

Відповідно до п. 6.3. договору, виконавець надає замовнику платіжне доручення з відміткою банку, що підтверджує надання виконавцем забезпечення виконання договору у вигляді грошових коштів (завдатку).

З урахуванням вимоги замовника про те, що термін дії забезпечення виконання договору повинен закінчуватися після закінчення строку дії договору, строк дії наданого за договором забезпечення виконання договору (завдатку) - по 01.01.2015 року. У разі продовження строку дії договору, у зв'язку із зміною строків виконання виконавцем зобов'язань, строк дії забезпечення виконання договору продовжується до повного виконання ним зобов'язань (п. 6.4. договору).

Пунктом п. 6.5. договору визначено, що замовник повертає забезпечення виконання договору (завдаток) протягом трьох банківських днів з дати виконання виконавцем умов договору в повному обсязі (прийняття замовником всіх етапів робіт з підписанням ним акту виконаної роботи), а також, у разі дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін (за умови відсутності у виконавця невиконаних зобов'язань).

29.01.2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, згідно із якою, враховуючи обставини, які вплинули на строк виконання першого етапу робіт, а також згоду виконавця на сплату штрафних санкцій за прострочення виконання першого етапу робіт на 29 днів у загальній сумі 33066,00 грн, сторони дійшли згоди внести зміни до Календарного плану (додаток №3 до договору), а саме: встановили термін виконання першого етапу до 31.01.2014 року.

26.05.2014 року між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору, якою сторони виклали у новій редакції п. 2.1., п. 3.1., додаток №2 (Кошторис витрат) та додаток №3 (Календарний план) до договору.

Так, відповідно до п. 2.1. договору у редакції додаткової угоди №2, ціна договору визначена у Кошторисі витрат, який є додаток №2 до договору та становить 2417240,00 грн, в тому числі ПДВ - 402873,33 грн.

Пунктом 3.1. договору у редакції додаткової угоди №2, роботи виконуються виконавцем з дати набуття договором чинності та по 31.12.2014 року, етапами згідно із Календарним планом, який є додатком №3 до договору.

29.01.2014 року між сторонами було підписано та скріплено печатками акт здачі-прийняття робіт по договору за 1 етапом на суму 1140000,00 грн.

Вартість робіт по першому етапу у сумі 1140000,00 грн була сплачена відповідачем 27.06.2014 року, в підтвердження чого, позивачем надано платіжне доручення №959_6R027/ від 27.06.2014 року.

30.12.2014 року між сторонами був підписаний та скріплений печатками акт здачі-прийняття робіт по договору за 2 етапом на суму 1277240,00 грн.

Вартість робіт по другому етапу у сумі 1277240,00 грн. була сплачена відповідачем 14.09.2015, в підтвердження чого, позивачем надано платіжне доручення №2140 від 14.09.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, останнім днем оплати вартості робіт за першим етапом є 08.04.2014 року та останнім днем оплати вартості робіт за другим етапом є 12.03.2015 року, а відповідачем здійснено оплату за першим етапом - 27.06.2014 року та за другим етапом - 14.09.2015 року, то відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та враховуючи несвоєчасну сплату відповідачем вартості робіт, позивачем нараховані пеня за прострочення оплати 1 етапу робіт у розмірі 22663,20 грн, пеня за прострочення оплати 2 етапу робіт у розмірі 193067,60 грн., інфляційні втрати за прострочення оплати 1 етапу робіт у розмірі 94620,00 грн, інфляційні втрати за прострочення оплати 2 етапу робіт у розмірі 348431,07 грн., 3% річних від простроченої суми за виконання 1 етапу робіт у розмірі 7308,49 грн та 3% річних від простроченої суми за виконання 2 етапу робіт у розмірі 19526,03 грн. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог).

Крім того, на виконання п. 6.1., п. 6.2. договору, позивач перерахував відповідачу суму забезпечення виконання договору (завдатку) у розмірі 31078,80 грн.

Враховуючи, відмову відповідача від повернення завдатку у розмірі 31078,80 грн, позивачем, також, заявлено вимоги про стягнення суми забезпечення виконання договору у розмірі 31078,80 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 ЦК України).

Факт виконання позивачем робіт по договору за першим етапом підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 29.01.2014 року на суму 1140000,00 грн.

Виконання позивачем робіт по договору за другим етапом підтверджується актом здачі-прийняття від 30.12.2014 року на суму 1277240,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.3 договору сторонами погоджено, що відповідач здійснює оплату виконаних позивачем робіт протягом 50 банківських днів з дати підписання обома сторонами акту виконаних робіт (етапу).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інсьанції, вартість робіт по першому етапу у сумі 1140000,00 грн була сплачена відповідачем 27.06.2014 року згідно із платіжним дорученням №959_6R027/ від 27.06.2014 року та вартість робіт по другому етапу у сумі 1277240,00 грн була сплачена відповідачем 14.09.2015 року згідно із платіжним дорученням №2140 від 14.09.2015 року.

Тобто, відповідач мав сплатив вартість виконаних позивачем робіт протягом 50 банківських днів з дати підписання обома сторонами акту виконаних робіт (етапу), акт здачі-прийняття робіт по першому етапу підписаний сторонами 29.01.2014 року та акт здачі-прийняття робіт по другому етапу підписаний сторонами 30.12.2014 року.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оплата за виконані роботи по першому етапу мала бути здійснена до 10.04.2014 року включно, а по другому етапу - до 13.03.2015 включно.

Так, виконані позивачем роботи були оплачені відповідачем 27.06.2014 року по першому етапу та 14.09.2015 року по другому етапу, тобто відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати робіт за першим та другим етапами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Г господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані послуги встановлена сторонами у п. п. 4.2.3. договору.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши правильність розрахунку розміру пені, 3% річних та інфляційних, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо їх часткового задоволення, а саме: 189486,43 грн пені за прострочення 2 етапу робіт, 55153,20 грн інфляційних втрат за прострочення оплати 1 етапу робіт, 190025,95 грн інфляційних втрат за прострочення оплати 2 етапу робіт, 7214,79 грн 3% річних від простроченої суми за виконання 1 етапу робіт, 19316,07 грн 3% річних від простроченої суми за виконання 2 етапу робіт.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника, (як на підставу для скасування спірного рішення), що відповідач, відповідно до п. 3.6., п. 3.8., п. 3.11. договору, змінив порядок оплати внаслідок не усунення позивачем недоліків робіт, вказаних в протоколі від 30.12.2014 року до акту №2 здачі-приймання робіт, з огляду на наступне.

Так, положення спірного договору не містять порядку односторонньої зміни порядку розрахунків, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України зміни сторонами строку оплати вартості робіт за другим етапом. Обов'язок оплати в передбачені договором строки пов'язаний саме з фактом (моментом) підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 2.3 договору) та не ставиться в залежність щодо якості та наявності/відсутності зауважень щодо виконаних робіт.

Крім того, протокол до акту здачі-приймання робіт від 30.12.2014 року містить лише пропозицію та зауваження, щодо роботи автоматизованої системи, які не буди передбачені завданням - "Технічними вимогами на розробку автоматизованої інформаційної системи ДП НЕК "Укренерго" для забезпечення економічної диспетчеризації відповідно до правил ОРЕ". Ці технічні вимоги є додатком №1 до договору, та є обов'язковими для обох сторін договору.

Вищевказаний протокол не містить у собі жодних вимог та посилань на розділи чи пункти договору чи технічних вимог на розробку автоматизованої інформаційної системи ДП НЕК "Укренерго, які не було виконано, або було виконано з порушенням умов договору та/або технічних вимог. Протокол містить бажані пропозиції (побажання) замовника, які не були узгоджені сторонами при підписанні договору та технічних вимог на розробку автоматизованої інформаційної системи ДП НЕК "Укренерго".

Тобто, протокол не містить у собі такого виразу як "недоліки". Протокол від 30.12.2014 року до акту №2 містить лише вирази "пропозиції та зауваження".

З огляду на викладене та враховуючи, що вказаний протокол був підписаний представниками позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що зобов'язання по 2 етапу виконаних робіт не було виконано належним чином.

Посилання відповідача, як на підставу оскарження рішення Господарського суду міст Києва, на ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України, не приймається судом як належне, оскільки, прострочення кредитора не настало, а боржник не довів належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України про неможливість здійснення оплати прийнятих робіт за другим етапом.

Щодо застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення пені за прострочення оплати 1 етапу робіт, Київський апеляційний господарський суд відзначає наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

З огляду на правову природу пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права (Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2014 р.).

Так, перебіг позовної давності щодо стягнення пені по першому етапу виконання робіт розпочався з 11.04.2014 року.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, у межах позовної давності позивач повинен був звернутись до суду першої інстанції із позовом про стягнення пені по 1 етапу за період з 11.04.2014 року по 26.06.2014 року, не пізніше року з кожного дня, за який нарахована пеня (до 26.06.2015 року).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом лише 17.12.2015 року, тобто поза межами позовної давності.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення 1 етапу робіт.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми забезпечення виконання договору у розмірі 31078,80 грн, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 570 Цивільного кодексу України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач, на виконання п. 6.1., п. 6.2. договору, перерахував відповідачу суму забезпечення виконання договору (завдатку) у розмірі 31078,80 грн згідно із платіжним дорученням №995 від 09.10.2013 року.

Відповідно до п. 6.5. договору замовник повертає забезпечення виконання договору (завдаток) протягом трьох банківських днів з дати виконання виконавцем умов договору в повному обсязі (прийняття замовником всіх етапів робіт з підписанням ним акту виконаної роботи), а також у разі дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін (за умови відсутності у виконавця невиконаних зобов'язань).

Позивач листом від 28.04.2015 року №15 вимагав від відповідача повернення сплаченої суми забезпечення виконання договору (завдатку) у розмірі 31078,80 грн, проте, відповідач листом від 14.05.2015 року №01/04-1-2/5452 відмовив позивачу у поверненні сплаченої суми забезпечення.

Згідно із п. 6.6. договору, забезпечення виконання договору (завдаток) не повертається виконавцю у разі невиконання виконавцем своїх зобов'язань за договором.

Згідно ч. 1 ст. 571 Цивільного кодексу України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Відповідно до п. 9 Технічних вимог на розробку автоматизованої інформаційної системи ДП НЕК "Укренерго" для забезпечення економічної диспетчеризації відповідно до Правил ОРЕ, відповідач має прийняти роботи або надати перелік зауважень для усунення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 30.12.2014 року були прийняті роботи по другому етапу: розробка програмного забезпечення: розробка програмного забезпечення; встановлення та пусконалагодження програмного забезпечення; підготовка 2-ї версії техно-робочого проекту, організація вивчення функціоналу та інтерфейсів системи, здача системи в дослідну експлуатацію у відповідності з ГОСГ 34.603-92; виправлення помилок виявлених в ході дослідної експлуатації, внесення змін в техно-робочу документацію та здача в промислову експлуатацію у відповідності з ГОСТ 34.603-92, що було оформлено актом здачі-приймання робіт №2 від 30.12.2014 року.

Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, незважаючи на підписання акту здачі-приймання робіт, під час прийняття вказаних робіт по другому етапу, відповідачем були надані позивачу зауваження та пропозиції, з якими погодився останній, що виникли в результаті пуско-налагоджувальних робіт, щодо функціонування АІСЕД, які були оформлені протоколом від 30.12.2014 року до акту здачі-приймання робіт № 2.

Вказаний протокол був підписаний представниками позивача та відповідача.

У протоколі від 30.12.2014 року до акту здачі-приймання робіт № 2 сторонами було встановлено терміни реалізації зауважень - до 10.02.2015 року та до 01.03.2015 року відповідно.

Підписаний між сторонами протокол від 30.12.2014 року є невід'ємною частиною акту здачі-приймання робіт №2 від 30.12.2014 року, яким визначено строки виправлення вказаних у протоколі зауважень, тобто фактично сторонами вищезазначеним протоколом було встановлено додаткові зобов'язання позивача за договором.

Тобто, сторонами були встановлені строки для виконання (термін реалізації) зауважень щодо функціонування АІСЕД, що свідчить про встановлення обов'язку для позивача виконати у визначений строк зазначені в протоколі роботи.

Разом з тим, підписання акту здачі-приймання робіт по другому етапу не звільняє позивача від виконання взятого на себе зобов'язання щодо усунення зауважень, виявлених під час пуско-налагоджувальних робіт та визначених у протоколі від 30.12.2014 року, що є невід'ємною частиною акту здачі-приймання робіт №2 від 30.12.2014 року.

Оскільки, позивач не виконав взяті на себе зобов'язання в частині усунення у визначені строки зауважень та пропозицій щодо функціонування АІСЕД, що виникли в результаті пуско-налагоджувальних робіт, то суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що сума забезпечення виконання договору (завдатку) у розмірі 31078,80 грн, у відповідності до п. 6.6. договору, не підлягає поверненню позивачу.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Отже, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянти не подали жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на апелянта в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 року у справі №910/32040/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/32040/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун