Справа № 344/11085/13-ц

Провадження № 22-ц/779/354/2016

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Соколовського В.М., Матківського Р.Й.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про проведення реального поділу спадкового майна, визнання права власності, стягнення витрат на лікування та поховання; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частини спадкового майна та виділ частки в натурі, визнання права власності на ? частини земельної ділянки за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2014 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Проведено поділ в натурі спадкового майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме: домоволодіння, яке розташоване на АДРЕСА_1 та земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,0721 га, яка розташована на АДРЕСА_1. Виділено в натурі у приватну власність ОСОБА_2 по житловому будинку домоволодіння у АДРЕСА_1 приміщення: коридор площею 5,2 м.кв, позначений на плані №1-1; житлову кімнату площею 20,3 м.кв, позначену на плані №1-2; кладову площею 6,6 м.кв, позначену на плані №1-3; коридор площею 7,0 м.кв, позначений на плані №1-4, що становить 59,8% від загальної площі будинку на суму 98 417 грн 44 коп.

Виділено в натурі у приватну власність ОСОБА_2 - 1/2 частину присадибної земельної ділянки біля будинку на АДРЕСА_1 зліва від входу до будинку, загальною площею 0,0343 га, вартістю 71 957 грн 92 коп.

Всього виділено позивачу-відповідачу домоволодіння на АДРЕСА_1 на суму 170 375 грн 36 коп., що становить 52,1% від вартості домоволодіння в цілому.

За відхилення від ідеальних часток на 2,1% стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 6 874 грн 78 коп.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,0721 га, яка розташована в АДРЕСА_1 В задоволенні решти вимог позову ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Виділено в натурі у приватну власність ОСОБА_3 по житловому будинку домоволодіння у АДРЕСА_1 приміщення: кладову площею 6,4 м. кв., позначену на плані №1-5; кухню площею 19,8 м. кв., позначену на плані №1-6, що становить 40,2% від загальної площі будинку на суму 65 947 грн 36 коп.

По господарських спорудах домоволодіння у АДРЕСА_1: гараж під літ. «Б» площею 19,7 м. кв., вартістю 14 607 грн 72 коп.; колодязь під №1 площею 4,0 м. кв., вартістю 4 112 грн 70 коп.

Виділено в натурі у приватну власність ОСОБА_3 - 1/2 частину присадибної земельної ділянки біля будинку на АДРЕСА_1 справа від входу до будинку, загальною площею 0,0343 га, вартістю 71 957 грн 92 коп.

Всього виділено ОСОБА_3 домоволодіння на АДРЕСА_1 на суму 156 625 грн 80 коп., що становить 47,9% від вартості домоволодіння в цілому. В задоволенні решти вимог зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

ОСОБА_2 оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку в частині відмови в задоволенні його позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_3 1/2 частини понесених витрат на лікування та поховання матері, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Зі слів апелянта, він здійснював догляд за хворою матір'ю, яка перед смертю з 07.02.2012 до 23.02.2012 лікувалася у відділенні травматології ОКЛ з діагнозом: перелом шийки лівої стегнової кістки. На лікування матері ним були затрачені значні кошти. Крім того, ним за власний рахунок було здійснено поховання матері, оплачено поминальні обіди, а також встановлено надмогильний пам'ятник. Апелянт вважає, що відповідно до ст. 1232 ЦК України суд повинен був стягнути з ОСОБА_3 на його користь половину понесених ним витрат, однак в порушення вимог зазначеної статті суд в задоволенні вказаної позовної вимоги відмовив.

Просить рішення суду першої інстанції в зазначеній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким його вимогу про стягнення з ОСОБА_3 1/2 частини понесених витрат на лікування та поховання матері задовольнити.

ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,0721 га АДРЕСА_1 та відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 про стягнення з неї 1/2 частини понесених витрат на лікування та поховання матері, а також відмови в задоволенні її позовної вимоги про визнання за нею права власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0721 га АДРЕСА_1. Представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неналежну оцінку доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що встановивши ту обставину, що ОСОБА_3 не відмовлялася від прийняття спадщини за законом на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,0721 га АДРЕСА_1 та визнала позов ОСОБА_2 в частині сплати 1/2 частини понесених витрат на лікування та поховання матері, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, незаконно провів поділ спадкового майна та визнав за ОСОБА_2 право власності на всю земельну ділянку, взамін частки ОСОБА_3 на земельну ділянку не стягнув з неї частину витрат, понесених ОСОБА_2 на лікування та поховання матері, зважаючи на її скрутне матеріальне становище та одноосібне використання земельної ділянки ОСОБА_2 для власних потреб, з урахуванням його вкладу в покращення стану земельної ділянки. При цьому, суд не встановив, яка тверда грошова сума повинна бути сплачена ОСОБА_3 на відшкодування понесених ОСОБА_2 витрат на лікування та поховання спадкодавця та без її згоди вирішив компенсувати позивачу їх вартість за рахунок 1/2 частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яку вона повинна була успадкувати за законом після смерті матері. Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що на час розгляду справи сторони не оформили у встановленому законом порядку право власності на спадщину за законом, та не перевірив чи є сторони належними співвласниками спадкового майна з чітко визначеними та зафіксованими частками цього майна, що підлягає поділу в порядку ст. 364 ЦК України. Апелянт не погоджується з вартістю земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,0721 га на АДРЕСА_1 в розмірі 538,16 грн. Вважає, що суд безпідставно взяв до уваги витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, оскільки згідно газети «Анонс контракт» та роздруківок реклами по продажу аналогічних земельних ділянок в цьому ж районі міста вартість 0,01 га земельної ділянки становить 2000 доларів США. Таким чином, ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0721 га в районі «Опришки» по АДРЕСА_1 становить 14 000 доларів США. Крім того, апелянт вказує, що в порушення вимог норм процесуального права суд першої інстанції безпідставно відмовив ОСОБА_3 у витребуванні від нотаріуса спадкової справи, а також не дав належної оцінки експертним висновкам, якими встановлена можливість поділу земельних ділянок.

Просить рішення Івано-Франківського міського суду від 18 грудня 2014 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з неї вартості 1/2 частини понесених витрат на лікування та поховання матері скасувати, решту позовних вимог сторін залишити без розгляду.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи первісний та зустрічний позови, виходив із того, що спірний будинок та земельна ділянка для його обслуговування після смерті ОСОБА_5 належать позивачу та відповідачці на праві спільної власності, а тому з урахуванням висновку будівельно-технічної експертизи від 28 лютого 2014 року № 79-3/14 дійшов висновку про поділ спадкового майна у визначених судом частках; при цьому суд вважав за можливе визнати за позивачем право власності на всю земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 0,0721 га, а взамін частки відповідачки на цю земельну ділянку не стягувати з неї частину витрат, понесених позивачем на лікування і похорони матері, зважаючи на скрутне матеріальне становище відповідачки та одноосібне використання цієї земельної ділянки позивачем для власних потреб, а також з урахуванням його вкладу в покращення стану земельної ділянки.

Однак, на думку колегії суддів апеляційного суду, до такого висновку суд прийшов без належного дослідження зібраних доказів, без з'ясування дійсних позовних вимог та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 вересня 1998 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частинах - по 1/2 кожному (а. с. 8).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а. с. 7), та після її смерті відкрилася спадщина, що складалася з:

? житлового будинку по АДРЕСА_1 (а. с. 10?11);

? земельної ділянки площею 0,0686 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а. с. 12);

? земельної ділянки площею 0,0721 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства (а. с. 13).

Відповідно до ст. 1288 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, решта частини спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом (ст. 1245 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У встановлений законом строк сторони звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак між сторонами виник спір щодо виділу спадкового майна в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

За приписами ч. 1 ст. 1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (ст. 182 цього Кодексу).

Згідно із роз'ясненнями, викладеними у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

З огляду на вказане колегія суддів апеляційного суду вважає, що ані позивач, ані відповідач у справі свідоцтва про право на спадщину не отримали та у встановленому законом порядку не зареєстрували право власності на спадкове майно, а відтак не набули права власності на спадщину та не набули правового статусу співвласників спадкового майна, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо вирішення питання про поділ спірного житлового будинку в натурі.

Крім того, поділивши спірний житловий будинок в натурі на підставі висновку будівельно-технічної експертизи від 28 лютого 2014 року № 79-3/14, суд не звернув уваги на те, що у відокремленій частині будинку, яка передана позивачу у справі немає пічного очага, а у відокремленій частині, переданій відповідачці - відсутня житлова кімната, що суперечить п. п. 2.21, 2.22 ДБН «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005» та Постанові Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», оскільки сторонам у справі передано у власність приміщення, які не є квартирою в розумінні ст. 382 ЦК України.

Також, припиняючи право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,0721 га, суд на вказане вище уваги не звернув та не врахував, що відповідачка не набула права власності на спірну земельну ділянку згідно з вимогами чинного законодавства.

Такі доводи і вказівки зазначені в ухвалі касаційної інстанції від 11.11.2015 року є обов'язковими для судів нижчих інстанцій, тому суд апеляційної інстанції з їх урахуванням приходить до висновку, що до задоволення підлягають лише позовні вимоги сторін про визнання за ними права власності на ? частину спадкового майна кожному після смерті спадкодавця ОСОБА_5 З позовними вимогами про поділ спадкового майна чи виділ частки з нього, сторони вправі звернутися до суду у випадку спору лише після реєстрації права власності на це майно у відповідному органі. На думку колегії суддів у даному провадженні вирішення такого спору є передчасним, що випливає з ухвали суду касаційної інстанції. Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення витрат на лікування та поховання спадкодавця ОСОБА_5, оскільки за змістом ч. 1 ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати на поховання спадкодавця. Разом з тим, положення цієї норми не передбачають можливості стягнення витрат на поминальний обід, що і було зазначено у висновку касаційного суду. Відмовляючи ОСОБА_2 у стягненні з ОСОБА_3 витрат на лікування, поховання й поминального обіду суд апеляційної інстанції виходить з того, що з відповідачкою такі витрати не узгоджувались, матеріальне становище її скрутне, вона хворіє, сама також потребує витрат на лікування. Також у засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 ствердив, що не підтримує дані позовні вимоги та доводи своєї апеляції в цій частині, оскільки вважає, що це був його синівський обов'язок доглянути матір до останніх днів її життя. На час розгляду апеляційних скарг вважав, що суд першої інстанції провів поділ спадкового майна правильно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права, тому воно підлягає скасуванню, з постановленням у даній справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2014 року скасувати. Постановити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності в рівних частках по ? кожному на спадкове майно, яке належало на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_5: житловий будинок поо АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0.0686 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,0721 га, яка розташована в АДРЕСА_1

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: І.В. Бойчук

В.М.Соколовський

Р.Й.Матківський