АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22ц-12 003\2006 Головуючий в 1 інстанції Грищенко Н.М
Категорія 21 (П) Доповідач Митрофанова Л.В.
УХВАЛА
Іменем України
20 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Дніпропетровської області в складі:
головуючого: судді Неклеси В.І.
суддів Митрофанової Л.В., Братіщевої Л.А.
при секретарі Кобзевій К.І.
за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача -ОСОБА_2, представника відповідача ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат" - Артеменко Світлани Миколаївни, представника ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - Ларіна Андрія Володимировича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 лютого 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат", ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення заборгованості по щомісячних виплатах відшкодування втраченого заробітку, одноразової допомоги, компенсації та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 лютого 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. З ВАТ «КЗРК» на користь позивача стягнуто заборгованість по щомісячних виплатах відшкодування втраченого заробітку за період з 01.01.1996 року по 01.04.2001 року в сумі 8 595,51 грн., компенсація втрати частини відшкодування шкоди у зв'язку із порушенням строків її виплати за період з 01.01.1998 року по січень 2006 року в сумі 9 636,21 грн., державне мито на користь держави в розмірі 182,32 грн., з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в м. Кривому Розі стягнута заборгованість по щомісячних страхових платежах за період з 01.04.2001 року по 01.02.2006 року в сумі 17 334,22 грн., і щомісячно з 01.02.2006 року по 567,13 грн. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок щомісячних виплат.
В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд в іншому складі суду, оскільки постановляючи рішення, суд необґрунтовано відкоригував суми відшкодування шкоди на коефіцієнти росту тарифних ставок і окладів, а не на коефіцієнти фактичного росту заробітної плати, не перевірив, чи збільшилася фактична заробітна плата, суд
неправильно застосував п. 28 "Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків" \надалі Правил відшкодування шкоди \, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року №472 , який встановив лише випадки перерахунку сум відшкодування шкоди, а не сам механізм такого перерахунку, не враховано, що при збільшенні тарифних ставок не відбулося підвищення заробітної плати працівників, що призвело до неправильного вирішення спору.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Фонду соціального страхування підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач працював у відповідача з квітня 1981 року по квітень 1995 року на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 на ш. «Орджонікідзе» ВО «Кривбасруда» ( правонаступник ВАТ «КЗРК») у шкідливих підземних умовах праці, що призвело до отримання ним професійних захворювань. Висновком МСЕК від 21.02.1995 року йому встановлено 40 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності, при наступних переоглядах ступінь втрати професійної працездатності змінювався, а висновком МСЕК від 26.04.2004 року встановлено 35 % безстроково.
У зв'язку з частковою втратою працездатності позивачу відповідачем провадились виплати-відшкодування втраченого заробітку з розрахунку середнього заробітку за період попередньому встановленню профзахворювання по професії позивача та ступеня втрати працездатності в розмірі 13396700 крб. (наказ по ш. «Орджонікідзе» від 06.03.1995 року № 71). Надалі відповідачем коректувався розмір щомісячних виплат на коефіцієнти підвищення тарифних ставок, та на коефіцієнти підвищення сум відшкодування збитку.
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу розрахунків та виплат відшкодування шкоди починаючи з 01.01.1996 року, так як відповідач ВАТ «КЗРК» не застосував коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві за період починаючи з 01.01.1996 року.
Задовольняючи в повному обсязі вимоги позивача в межах, які перевищують строк позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, а право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (ст. 76 ЦК України в редакції 1963р.).
На думку колегії суддів, такий висновок суду є невірним .
Суд першої інстанції не звернув увагу на норми ст. 71 ЦК України в редакції 1963 року, з урахуванням правила п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року та роз'яснення, викладені в п.п. 1, 1-1, 1-2, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року ( з подальшими змінами), «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», згідно з якими загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права ( позовна давність), встановлюється тривалістю у три роки. У випадках, коли вимоги потерпілого стосуються перерахунку сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем ( у тому числі й у разі неправильного обчислення суми щомісячних платежів) при задоволені позову, кошти стягуються за час, що не перевищує трьох років, які передували моменту звернення особи до суду.
Відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-Х1У "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особам, які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року. Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги з моменту передачі відповідними підприємствами в установленому порядку документів, що підтверджують право цих працівників на такі послуги.
Однак, стягуючи з ВАТ «КЗРК» страхові виплати відшкодування шкоди за період починаючи з 01.01.1996 року, а з Фонду соціального страхування щомісячні страхові платежі за період з 01.04.2001 року по 01.02.2006 року, суд не звернув уваги на це правило і не встановив, чи дотримано позивачем строк позовної давності при звернені до суду з зазначеним позовом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню в повному обсязі, з направленням справи на новий розгляд в той же суд.
Керуючись ст. ст. 303, 307, ч.5 ст. 311, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в м. Кривому Розі -задовольнити..
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 лютого 2006 року скасувати. Справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.