АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 602/946/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Радосюк А.В.

Провадження № 22-ц/789/128/16 Доповідач - Шевчук Г.М.

Категорія - 19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Міщій О. Я., Ткач З. Є.,

за участі секретаря - Романців К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лановецького районного суду від 26 листопада 2015 року за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання несправедливим та недійсним п.4.1 кредитного договору №120/07/26 CL від 03.12.2007 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Лановецького районного суду від 26 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання несправедливим та недійсним п.4.1 кредитного договору №120/07/26 CL від 03.12.2007 року - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування вимог зазначає, що суд помилково застосував до даних правовідносин позовну давність, оскільки вона про порушення її прав дізналась лише в січні 2015 року.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоч належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи в апеляційному суді.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення .

Згідно з ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним, суди керуються вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема Цивільним кодексом України та Законом України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон).

Відповідно до приписів статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину передбачені статтею 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам - частина 1; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності - частина 2; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі - частина 3; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом - частина 4; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним - частина 5; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей - частина 6.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Закону N 1023-XII договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Встановлено, що 03 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №120/07/26 CL, відповідно до умов якого вона отримала кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії на споживчі цілі з лімітом кредитування 20 000,00 доларів США, строком по 01 грудня 2017 року з відсоткової ставкою 13% річних.

Пунктом 4.1 вищевказаного кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Із досліджених судом першої інстанції матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що підписуючи кредитний договір та, отримуючи грошові кошти для особистих потреб, позивач погодився з умовами договору, в тому числі і з розміром пені, про що поставив свій підпис .

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що кредитний договір укладений з урахуванням волевиявлення позивача, вказаний правочин вчинений у формі, встановленій законом, і спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним є обгрунтованим.

Законним є висновок суду першої інстанції про те, що пункт 4.1.кредитного договору щодо встановлення розміру пені - 0,2% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу не суперечить ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та не свідчить про несправедливість умов укладеного договору, так як оскаржуваним пунктом встановлена відповідальність позичальника у разі порушення ним умов кредитного договору. При належному виконанні договірних зобов'язань, штрафна санкція у вигляді пені не застосовується, при цьому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов'язань.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 статті 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Щодо посилання апелянта на порушення Банком норм Закону України «Про захист прав споживачів», то такі є неспроможними, оскільки для кваліфікації умов договору несправедливими, необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Колегія суддів вважає, що в спірному договорі відсутній дисбаланс прав та обов'язків сторін, оскільки вказаний договір на паритетних умовах регламентує права, обов'язки та відповідальність, як Банку, так і позичальника. Посилання апелянта на те, що суд помилково застосував позовну давність колегія суду вважає безпідставними.

Відповідно до положень ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення ним рішення. Частиною четвертою вказаної статті закріплено, що сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до положень ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

Статтею 257 ЦК України загальну позовну давність встановлено тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або свого обов'язку, що закріплено ч.1 ст.264 ЦК України.

Представником відповідача подано заяву про застосування позовної давності при розгляді спору.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір було підписано позивачкою 03 грудня 2007 року та 05 грудня 2007 року та одержано оригінал.

Отже суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що позивачка знала про розмір та механізм нарахування пені, користувалась кредитними коштами, тому пропустила строк звернення до суду.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки суду першої інстанції, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Керуючись ч.1, п.1 ст.307, ст.ст.308; 313; 314; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Лановецького районного суду від 26 листопада 2015 року залишити без змін..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ннею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.М. Шевчук